Сальвадор Далі: про вуса, геніальність і життя

далі

Перший щоденник, написаний генієм, − так найбільш ексцентричний художник ХХ століття Сальвадор Далі характеризує власні записи 1952-1963 років. У чому полягає секрет «феномену Далі», як вуса Ніцше та Пруста визначили їхню «посередню» творчість, що зрештою слід робити, аби досягти успіху в житті. «Студвей» зібрав найяскравіші тези «метра сюрреалізму».

Над цими сторінками з однаковою пристрасною захопленістю схиляться і любителі мистецтва, і шукачі сильних відчуттів, і лікарі-психіатри.

Мішель Деон

Про вуса: власні і Ніцше

«Одразу після першого прочитання «Так казав Заратустра» у мене виникла власна думка щодо Ніцше. Це був просто слабак, який дозволив собі стати божевільним, хоча головне в цій справі − якраз схибнутися розумом.

Мені потрібно було перевершити Ніцше у всьому, навіть у вусах! Мої-то вуса не будуть наганяти тугу, наводити на думки про катастрофи, нагадувати про густі тумани та музику Вагнера. Ні, ніколи! Я матиму загострені на кінцях, імперіалістичні, надраціональні вуса, звернені до неба, подібно вертикальним іспанським синдикатам».

Реклама

Про досконалість, якої досяг лише Далі

«Не бійтеся досконалості! Вона вам анітрохи не загрожує».

«Ще з ніжного віку в мене виявилася порочна схильність вважати себе не таким, як решта простих смертних. І подивіться, як блискуче мені це вдається!»

«Якщо ви посередність, не лізьте зі шкіри, намагаючись малювати якомога гірше, − все одно буде видно, що ви посередність».

«Якщо ви відмовляєтеся вивчати анатомію, мистецтво малюнка й перспективи, математичні закони естетики й колористику, то дозвольте зауважити, що це скоріше ознака ліні, ніж геніальності».

далі

Про «параноїдально-критичний метод»

«У всьому світі люди згорають від бажання дізнатися таємний метод, за допомогою якого я досягнув подібних успіхів. Це «параноїдально-критичний метод». Загалом можна визначити, що це сувора логічна систематизація найбожевільніших і найшаленіших явищ і матерій. Мета − надати відчутний на дотик творчий характер моїм небезпечним нав’язливим ідеям. Такий метод працює лише за умови, що ти володієш ніжним мотором божого походження, живим ядром, Галою. А вона єдина у світі».

Про відсутність здібностей Пруста і знову вуса

«Абсолютно впевнений, що за аналітичними та психологічними здібностями я набагато перевершив Марселя Пруста. Передусім тому, що я за власною структурою мислення – яскраво виражений параноїк. Інакше кажучи, належу до типу, який більше підходить до цього роду заняття. Він же – депресивний неврастенік, від природи наділений значно меншими здібностями до подібних пошуків.

Це відразу видно по його вусах – понурих, пониклих, прямо-таки депресивних, які (як і ще більш обвислі вуса Ніцше) є повною протилежністю бадьорим і життєрадісним вусам Веласкеса. Не кажучи вже про ультраносорожі вуса вашого геніального покірного слуги».

далі

Про посередність Луїса Бунюеля

«Коли мені було 27 років, я, для того щоб мати можливість приїхати в Париж, зробив разом із Луїсом Бунюелем 2 фільми, яким судилося навіки ввійти до історії. Це «Андалузький пес» і «Золотий вік». Із тих пір Бунюель, працюючи самотужки, зняв також інші фільми, чим надав мені неоціненну послугу – переконливо продемонстрував публіці, від кого в «Андалузькому псі» та «Золотому віці» йшло все геніальне, а від кого – усе примітивне й банальне».

Про прицвяховану до землі камеру

«Як можливо хоча б на секунду повірити навіть у звичайну мелодраму, коли вбивцю скрізь невідступно переслідує камера, не лишаючи його без нагляду навіть у вбиральні, куди він заглянув, аби змити кров? Ось чому Сальвадор Далі перед тим, як приступити до зйомок свого фільму, насамперед подбає про те, аби забезпечити повну нерухомість власної камери. Він приб’є її до землі цвяхами, як колись прибивали до хреста Ісуса Христа.

Нехай глядач трохи похвилюється, відчує тривогу, занепокоєння, нетерпіння, зрештою почне тупотіти ногами від захвату, а ще краще від нудьги, очікуючи момент, коли дія фільму знову повернеться до кадру об’єктива».

Про те, як досягти успіху в житті

«Уже так заведено, що кожного року знаходиться якийсь молодий хлопець із проханням моєї аудієнції, для того щоб вивідати, як досягти успіху в житті. Тому, який прийшов сьогодні вранці, я сказав: «Аби досягти високого й міцного становища в суспільстві, якщо ви до того ж наділені неабиякими талантами, досить корисно ще в ранній юності дати суспільству, перед яким ви благоговієте, потужного стусана під зад коліном. Після цього робіться снобом».

Фото: соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus