Чому віртуальний світ руйнує реальність?

Depositphotos_255471142_l-2015

ua.depositphotos.com / AndrewLozovyi

Коли навколо хаос, то хочеться поринути в насичені пригодами фантастичні світи і симулятори життя. Це пов’язано з бажанням бути там, де ти можеш контролювати сюжет і знаєш, чим все закінчиться. У віртуальному світі все залежить від твого рішення і ніщо не відбудеться без твоєї волі.

Якщо повернутися до реального життя, то тут усе здається незрозумілим, жорстоким і несправедливим. А переваги віртуальності – це спокуса, яка може лише ускладнити ситуацію. Низка досліджень свідчить, що надмірне життя у вигаданих світах може бути шкідливим для нашого мозку. Але чому?

Втрата навичок для вирішення проблем

У стані стресу ми не здатні мислити раціонально. Наш мозок – панікер. Йому треба час, щоб заспокоїтися, бо від будь-якого страху від вимальовує алогічний шлях до смерті:

  • Не знайду маску – підхоплю коронавірус – помру від ускладнень.
  • Гулятиму в лісі – вкусить змія – помру від отрути.
  • Не захищу диплом – не матиму роботи – помру від голоду.

Тому треба час на діалог із нашим внутрішнім панікером. Ми маємо переконати мозок, що все окей. Проте, якщо ми одразу хапаємося за ігри, то лише заморожуємо страх на певний час і звикаємо втікати від проблем. У грі все вирішується за передбаченим алгоритмом, а в реальності підходів до розв’язання проблеми може бути багато.

Рішення: Напиши або осмисли джерело стресу та визнач, що потрібно зробити або кого варто попросити про допомогу. Нашому мозку треба стратегія розв’язання проблеми. Наприклад: у зв’язку з карантином я не знаю, як захищу диплом, – маю запитати куратора.

image2 (1) (1)

Реклама

Треба як ніколи шукати собі місце в реальності

Після карантину доведеться мобілізувати зусилля, аби знайти себе в новому посткарантинному світі. У ньому економіка може зруйнуватися, а кнопки motherlode, яка дає 50 тисяч в Sims, не буде. Є спокуса відкласти цю проблему на завтра, на понеділок, на потім, і прожити кілька годин у грі. Але пауза, на яку ми зараз ставимо проблему, згодом лише додасть нам тривог. А перемоги над драконами в грі тільки короткочасно зарядять дофаміном.

Рішення: Проаналізуй свої навички та спеціальність, на якій вчишся. Можливо, вона не дасть прибутку, на який ти розраховуєш, і доречно подбати про інше джерело доходу. Спробуй оцінити свій можливий заробіток в посткарантинному світі. Де ти можеш бути корисним? Що стане корисним тобі? Ніколи не пізно навчатися новому! Можна спробувати себе в програмуванні, дизайні, копірайтингу тощо.

В реальності ти не зможеш почати рівень заново

Ти звикаєш, що віртуальна смерть чи втрата досягнень можуть бути легко компенсовані. У грі все можна почати з нуля, а в реальному житті деякі втрати не повернути (як-от час чи можливості). Такий контраст світів може викликати депресію. Спробуй скористатися часом вимушеної ізоляції або кризи, щоб проапгрейдити свого реального персонажа – себе.

Рішення: Оціни свої успіхи та поразки. Постав перед собою цілі і йди до них. Зроби з цього гру! Але в реальності.

Проте варто бути обережним(-ою) з вимогами до себе. На одній із лекцій професор Джордан Пітерсон сказав, що зафіксувавши перед собою ціль, ми встановлюємо собі умови успіху чи поразки. Якщо мета завелика або вимагає багато підготовки, то поразка може призвести до тривоги та депресії. Тому спробуй обрати цілі, які, з одного боку, будуть кидати тобі виклик, а з іншого – показувати твої поточні сили та навички.

image3 (1) (1)

Атрофується дотик до світу

Коли ти мрієш чи граєш в ігри, твій мозок не знає, що це не реальність. В одному зі своїх досліджень вчений Девід Гамільтон пише, що людям притаманна швидка реакція на небезпеку: втікати або захищатися. Ця реакція з’являється, коли мозок отримує сигнал про небезпеку і вже не розрізняє реальну й уявну загрози.

Коли на нас в житті йде грабіжник з ножем або в грі – скелет з мечем, мозок сприймає це майже однаково (залежно від заглибленості в гру). Чим більше часу ми проводимо в іграх, тим більше ризикуємо втратити відчуття реальності. Ми самі заплутуємо свій мозок. Крім того, реальність може стати некомфортною й існування у віртуальних світах нам здаватиметься цікавішим. У цьому є ризик не усвідомити кризу у своєму житті, її переоцінити чи недооцінити.

Рішення: Підтримуй реальний контакт з друзями, запитуй про їхнє життя, обговорюй свою ситуацію, проси поради. Шукай, що тобі подобається в реальному житті. Воно дійсно складніше за ігрове, але воно варте зусиль! Воно – твоє.

Зрештою, нам притаманно шукати відпочинок і забувати про реальність. А ігри можуть стати хорошою розвагою та можливістю розслабитися. Проте, пірнаючи у віртуальні світи, важливо повертатися в реальні. А краще – знаходити джерела радості у власному житті. Навіть якщо це звучить як виклик. Твоє психологічне здоров’я – це гарант правильних рішень, тверезої оцінки складних ситуацій та життя з реальним задоволенням.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus