БУР: будуємо стіни будинків і стосунки між людьми

friends

У вересні я була волонтером табору «Будуємо Україну разом». Тепер розповідаю, як почався проект і чому це варто спробувати

Двоє львів’ян уперше поїхали на схід України влітку 2014 року. За два місяці хлопці відремонтували будинки в Краматорську, Слов’янську та селищі Семенівка, а ще встигли подружитися з місцевими: ходили в гості, спілкувалися й співали біля ватри.

Наприкінці табору волонтери й місцеві навели лад в одному з вільних приміщень, яке стало громадським простором «Вільна хата», місцем взаємодопомоги й позитивних змін.

Тими двома львів’янами були Юрій Дідула та Андрій Левицький. Так виник культурно-освітній проект «Будуємо Україну разом» від благодійної організації «Львівська освітня фундація». Цьогоріч Український форум благодійників назвав команду БО «ЛОФ» лідером з кількості залучених волонтерів – це найкраща ілюстрація життєздатності проекту.

БУРівці вже побували в усіх регіонах України, охопивши 39 міст. Волонтери допомогли 150 сім’ям відремонтувати помешкання, намалювали понад 70 муралів або графіті та створили громадські простори майже в кожному з міст-учасників.

Наразі БУР створюють три польові команди організаторів, понад півтори тисячі волонтерів і небайдужі мешканці, до чиїх громад приїздить проект.

Куди піти на вихідних з друзями

Не про будівництво

Організатори приїжджають до міста за тиждень до початку табору. До Олександрії приїхали адміністраторка проекту Віра Пасішнюк, співорганізатори Олександра Теслюк, Ігор Мосевич і Богдан Величко, якого волонтерська спільнота називає Вуйком Бо. За тиждень вони провели зустрічі з громадою і сім’ями, які потребували допомоги.

Волонтери приїздять у неділю вранці: тоді й починається табір. Нас зустрічає Ігор і завозить до гуртожитку. До обіду маємо час відпочити після дороги. Увечері вирушаємо до галереї VashArt послухати Ірину Квашу, яка й запросила БУР до Олександрії. Координаторка поділилась історією місця, у якому зосереджене культурне життя міста. Уже вдома граємо: розповідаємо одне одному правдиві факти про себе і вигадуємо один неправдивий. Визначаємо фейкові факти, знайомимося. Тепер можна й попрацювати.

Перед роботою щоденний ранковий ритуал: прокидаємось о 7:30 під пісню «Добрий ранок, Україно», за кілька хвилин – руханка, потім – сніданок.

На ньому обираємо для себе об’єкти. Можна піти до галереї (там ми допомагали з ремонтом найбільшої виставкової зали) або поїхати до багатодітних сімей, яким ми утеплювали будинки. Працювали від двох до шести годин залежно від подальшої культурно-освітньої програми. Найпізніше зазвичай поверталися волонтери зі школи, де за тиждень разом з учнями і вчителями встигли розмалювати паркан.

Щовечора ми збирались у галереї, щоб послухати спікерів з Києва й Кіровоградської області, місцевих громадських діячів і бізнесменів. Один з вечорів присвятили «живій бібліотеці»: так дізнавалися більше про захоплення людей з групи.

Мандрівний день на БУРі – середа. У нас таких днів було два. Першого дня ми познайомилися з культурним життям Кропивницького, у суботу – фестивалили на «Гарбуз-Fest» у сусідній об’єднаній територіальній громаді.

Після вечері ніхто не розходився. Хоча погода була проти ватри, ми співали пісні під гітару, грали й ділилися враженнями. Часом музика з їдальні лунала до пізньої ночі.

Одна з приємностей останнього дня – відкриття таємних друзів. Упродовж усього тижня ми передавали одне одному смачні презенти й гарний настрій. Тепер мали нагоду подякувати людині, яка піклувалася про нас весь цей час.

Дехто з волонтерів другого тижня приїздить уже посеред ночі, а нам залишаються тільки розмови на кухні до сходу сонця і довгі прощання.

Мій поїзд відправлявся о шостій ранку. Я стояла на пероні й дивилась у напрямку, куди мала їхати. Сумувала, бо БУРний тиждень закінчився, але їхала з упевненістю, що це лише початок.

friends

Реклама

Їдемо на Рівненщину

БУР-2018 розпочався з табору в Смизькій ОТГ, що в Дубенському районі. Волонтери зі всієї України облаштували громадський простір просто неба, намалювали мурал і допомогли з ремонтом будинків двом сім’ям.

У мандрівний день відвідали «Тунель кохання» в Клевані, Тараканівський форт, Острог і Кременець Тернопільської області.

«Смизька об’єднана територіальна громада не була об’єднаною. Місцевим не вистачало згуртування, а це безпосередньо впливало на злагодженість процесів розвитку громади. БУР будує не тільки будинки, а й громади: об’єднання місцевої спільноти є одним із завдань, які ми ставимо перед собою під час проведення табору», – розповіли організатори в соцмережах.

Рівень соціальної активності в Смизі після БУРу стрімко зростає. 6 жовтня в цій ОТГ розпочався «Курс громадянської освіти», ще один проект від «Львівської освітньої фундації». «Смига увійшла до шістки міст, де був БУР і де згодом відбувся “Курс громадянської освіти”», – наголосила адміністраторка проекту Віра Пасішнюк.

Незабаром розпочнеться відбір міст, до яких БУР приїде наступного року. Знову запросити табір до Рівненщини прагне Тетяна Вечорко: саме з цією метою вона приїхала до Олександрії з Вараша. «Наше місто відносно молоде: усього 45 років. Молоді в ньому дуже багато, але їй реально немає чим зайнятися: немає ідеї, яка б згуртувала, надихнула, надала впевненості. Наша “Рада жіночих ініціатив” вирішила взятися за розв’язання цієї проблеми: БУР-табір буде початковим етапом у створенні активного молодіжного середовища нашого міста. Це буде потужним поштовхом до позитивних змін у нашому регіоні», – розповіла жінка.

Наразі активісти обирають громадський простір, який міг би облаштувати БУР у Вараші. Перелік міст на 2019 рік очікуємо до кінця грудня.

До зустрічі на БУР-таборах!

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus