Чи скоро благодійність стане частиною ДНК українців?

maria

У рейтингу World Giving Index 2018 (Всесвітній індекс благодійності) Україна посіла 81 місце зі 146 країн. Це найвища сходинка, яку Україна посідала за роки незалежності. Дедалі більше українців хочуть допомагати й віддавати. Проте проблеми у благодійності залишаються: відсутність системності, технологічних інструментів, високий рівень недовіри до фондів і бажання робити пожертву із жалості.

Над цим потрібно працювати, проте це не заважає Україні дивувати світ своїми креативними рішеннями. «Студвей» поспілкувався із засновницею Центру розвитку благодійності та БФ «Клуб Добродіїв» Марією Артеменко та з’ясував, якою є благодійність в Україні. Дізнавайся, у чому ключова відмінність між благодійністю в Україні та за кордоном. Кому українці допомагають найбільше? Як Україна задає світові тренди благодійності і чому благодійником може бути кожен із нас?

У чому ключова відмінність між культурою благодійності в Україні та за кордоном?

Марія Артеменко, засновниця Центру розвитку благодійності, БФ «Клуб Добродіїв», одна із ініціаторок #ЩедрийВівторок: «У США та Європі благодійність уже є частиною ДНК суспільства. Там ніхто не запитує, бути чи не бути. Для них це норма життя. Ти маєш віддавати, створювати для інших, ділитися. В Україні культура благодійності насправді тільки почала розвиватися. Активація відбулася під час Євромайдану, коли багато людей включилися у волонтерство і почали віддавати гроші на благодійність. Саме тоді ми піднялися на 86 сходинку в рейтингу World Giving Index. Кожен може долучитися грошима, часом, талантом або голосом. Наприклад, в Італії є такий вид волонтерства, як «вуха», коли ти приходиш і просто слухаєш людину».

Чого не вистачає благодійності в Україні?

Марія Артеменко: «Ми ще шукаємо свій формат і опрацьовуємо технологічні рішення для того, щоб благодійність і волонтерство в Україні розвивалися системно. Активуючи і надихаючи людей на добрі справи, потрібно дати їм інструмент, який допоможе їм реалізувати добрий намір максимально ефективно. Сфера благодійності має бути розвинена не гірше, ніж IT. Ми маємо вміти обробляти добрі бажання і добрі дії людей максимально ефективно, прозоро, чесно, щоб кожен розумів, яку користь принесе суспільству. У нас є такий формат, як «заподіювати добро», коли добрі справи роблять заради добрих справ. Я наголошую на тому, що благодійність і волонтерство мають приносити користь суспільству, робити світ кращим, бути результативними.

Це відповідальність не тільки фондів, а й кожної людини. Людина має зрозуміти, який тип благодійності для неї зараз ближчий, що вона готова віддавати: гроші, талант або час. Сьогодні це можуть бути одні ресурси, через рік – інші. Головне – щоб це було комфортно. Важливо також розуміти, кому допомагати, якому фонду. У нас зараз виграють ті організації, які найсильніші в комунікаціях. Людина має реагувати не тільки на красиве і правильне, а й відштовхуватися від себе, чому їй ця тема важлива, чому саме у вирішення цієї проблеми вона хоче спонсорувати свій час, талант або гроші. Людина має бачити свій вплив і відчувати наповнення, коли її добра дія приносить результат».

Які тренди благодійності останнім часом розвиваються в Україні та світі?

donate1Марія Артеменко: «Знаковою подією для України став запуск Щедрого Вівторка – всесвітнього благодійного руху. Ми стали 156-ю країною, яка долучилася до нього. Наша кампанія у 2018 році була визнана найкращою, наш кейс презентували у США. Можна сказати, що українці самі задають світові тренди у благодійності. Зараз дедалі більше благодійних організацій розуміють важливість комунікацій і стають професійнішими. Ми переходимо зі стадії «заподіювати добро» у стадію ефективної реалізації добра. Кожна організація має фокусуватися на тому, що їй вдається робити найкраще. Наші фонди вражають інші за кордоном, тому що у нас немає грошей і потрібно бути креативними, щоб виживати. За кордоном більше бюрократії, і вони від нашого креативну та інновацій в захваті. Це один із трендів, які потрібно використовувати і більше масштабувати на основі цього рішення. Ще одним трендом є діджиталізація. Наприклад, коли ти можеш підписатися на донейт у 50 грн, і з твоєї картки щомісяця буде зніматися ця сума на благодійність. Це один із важливих трендів, до яких люди можуть долучатися».

Якою є благодійність в Україні на основі дослідження Zagoriy Foundation «Благодійність очима українців» (червень – серпень 2019 року)

Який спосіб здійснення благодійності є найпоширенішим в Україні?

Найчастіше українці надають допомогу грошима – 88 %. Середня сума пожертви становить 208 грн/квартал із розрахунку на одного дорослого українця. На другому місці стоїть передача їжі, одягу та майна – 41 %. Лише кожен десятий зазначив, що допомагав роботою або послугами. Проте не завжди люди вважають це благодійністю.

Хто частіше долучається до благодійності, яким є портрет українського благодійника?

До благодійних практик частіше долучаються жінки, ніж чоловіки. Якщо змалювати соціально-демографічний портрет благодійника – це молоді особи з високим рівнем освіти і прибутку, які живуть у містах. Серед людей з вищою освітою благодійників 69 %, із середньою спеціальною – 61 %, із середньою – 44 %. Частка благодійників серед найбідніших респондентів – 45 %, серед найзаможніших – 78 %.

Наскільки зараз популярно займатися благодійністю серед молоді?

Марія Артеменко: «Покоління Z більш свідомо підходить до благодійності, ніж їхні батьки. Це не завжди активне волонтерство, але дедалі більше молодь думає про екологію, відмовляється від споживацьких звичок, які негативно впливають на природу, намагається сортувати сміття. Багато молодих людей готові допомагати руками, інтелектуальною працею або ставати наставниками. Про благодійність і волонтерство почали більше говорити в школах. Наприклад, на Щедрий Вівторок заклади освіти проводять Урок доброти. Було би круто, якби молодь влаштовувала дискусійні майданчики у своєму середовищі, де вони зможуть обмінюватися думками на тему благодійності. Завжди можна вигадати щось цікаве, якщо маєш однодумців».

Які сфери та соціальні групи отримують найбільше пожертв?

Найбільше українці допомагають важкохворим (50 %) та армії (18 %). До пріоритетів розвитку галузі відносять медицину, соціальний захист і витісняють на периферію розвиток територіальних громад, культуру, мистецтво, релігію, спорт, науку. Найчастіше отримують допомогу сироти (46 %), важкохворі (41 %) та військові (30 %).

Не вартими допомоги респонденти називають людей з різного роду залежностями і тих, хто здатний самостійно заробити. Водночас частина українців переконана, що стигматизованих груп бути не повинно, і кожна людина може розраховувати на допомогу хоча б у нематеріальній формі.

Якими є основні причини уникнення благодійності?

Головною причиною серед опитаних є брак часу (51 %). На другому місці – недовіра (41 %), особливо серед молоді. На третьому місці – звичайна байдужість (37 %).

Благодійність залишається несистемною і на побутовому рівні. Люди скоріше скинуть гроші на картку або особисто передадуть майно в руки, ніж відправлять у благодійний фонд. Це пов’язано саме з недовірою (лише 7 % благодійників передавали кошти через фонди, тоді як 65 % – особисто в руки).

Чому українці не довіряють благодійним фондам?

donate2Марія Артеменко: «Два роки тому було зареєстровано понад 17 тисяч благодійних організацій, і з них тільки тисяча подавали звітність. Люди мають право не довіряти, проте донейтити через фонд набагато ефективніше, ніж на особисту картку. По-перше, тому що у фонді працює сильна команда, яка пропонує рішення проблеми і готова постійно працювати над змінами. По-друге, ви можете очікувати на звітність фонду і бути впевненими, що ваші гроші будуть використані за призначенням. Благодійний фонд повинен прозоро вести бухгалтерію і постійно підтверджувати свій статус неприбутковості. Якщо на фонд надійшла навіть одна гривня, вона може бути знята виключно з великою кількістю паперів і підписів. Перш ніж допомогти фонду, варто переглянути його минулорічний звіт на сайті. Якщо ви його там не знайдете, напишіть у Facebook або Instagram і попросіть, щоб вам його вислали. Це має право зробити кожен, і цього не потрібно соромитися, якщо ви за ефективну благодійність».

Якою має бути комунікація фонду, щоб люди хотіли робити пожертви?

Марія Артеменко: «По-перше, фонди мають пропонувати рішення, а не розповідати про проблему. Дуже часто соціальні благодійні проєкти починають із бідкання. Коли ти чуєш, що все погано, то впадаєш у депресію замість того, щоб відчувати бажання допомогти. Люди хочуть долучатися до рішень і готові до цього. Я постійно повторюю фразу в інтерв’ю і на виступах, що кожен благодійний фонд має відкритися для того, щоб закритися, бо він має вирішити те чи інше питання, або трансформуватися і поставити на порядок денний інше завдання. Якщо ми говоримо не про проблему, а про рішення, то ми надихаємо людей, а не викликаємо жалість. Я хочу, щоб в Україні ми відходили від жалісливих історій. Хоча це може продаватися набагато простіше і навіть ефективніше з погляду фандрейзингу. Люди долучаються до добрих справ тоді, коли вони вірять у них. Не тоді, коли на них вплинула якась сумна новина, і вони вирішили допомогти, щоб зняти напругу або відкупитися. Я за більш свідомі дії і за натхненні рішення, ніж за жаль і бідкання на проблему».

Якою є благодійність у світі на основі дослідження World Giving Index 2018 (Всесвітній індекс благодійності), підготовлений Charity Aid Foundation (CAF) – провідною міжнародною благодійною організацією.

Який спосіб здійснення благодійності є найпоширенішим у світі?

Charity Aid Foundation (CAF) виділяє три моделі благодійності: допомога незнайомцю, пожертва грошей та час, витрачений волонтером.

Найбільше схильні жертвувати гроші у розвинутих країнах (42 %), тимчасом як у країнах, що розвиваються, більше схильні допомагати незнайомцю (54 %). Показники волонтерського часу майже подібні в розвинутих країнах (24 %) і в країнах, що розвиваються (21 %).

Цього року значно більше людей у світі відзначили допомогу незнайомцю та волонтерську діяльність і значно менше людей пожертвували гроші на благодійність. Цей показник зменшується другий рік поспіль і був спричинений країнами, що розвиваються.

Чи погоджуєшся ти з тезою, що чим щасливішою є країна, тим більше вона займається благодійністю?

Марія Артеменко: «Я не зовсім підтримую цю тезу. У журналі Stanford Innovation Review була дискусія на тему «Благодійність – це про щедрість чи про справедливість?». Якщо ми говоримо про справедливість, то це значить, що тобі не потрібно мати мільйони або витрачати свій час, щоб допомагати. Тобі потрібно приймати такі рішення, щоб бути корисним(-ою) іншим. Благодійність має бути і про щедрість, і про справедливість. Але в Україні на Революції гідності ми волонтерили саме тому, що хотіли збалансувати справедливість. Ми прагнули, щоб добро перемогло, щоб тим, кому зараз погано, стало краще. Ми бачили горе, біль і багато негативних речей, які змусили нас допомагати одне одному. Ніхто не очікував революції і смерті, але вона сталася, і на це потрібно було реагувати. Так само ніхто не очікує захворіти на рак і померти, але якщо ти приречений(-а) – це не означає, що ти маєш прожити своє життя абияк. Кожне життя цінне, і його якість важлива. Якість життя – це не лише про гроші, а й про спілкування, якого не вистачає літнім людям, про підтримку».

Як стати благодійником?

Марія Артеменко: «Кожен із нас може бути благодійником. Це має стати стилем життя. Потрібно починати з маленьких речей: дякувати людям, донейтити від 5 гривень, але щомісяця. Сума не настільки важлива, як важливо цю звичку виховувати. Мене завжди зворушує історія, як бабуся частину своєї пенсії передає на допомогу армії, щоразу телефонує у фонд і запитує, чи дійшли ці кошти. Хоча їй би вони точно не завадили. Для того, щоб почуватися людиною, рано чи пізно ти почнеш займатися благодійністю або волонтерством, бо інакше можна збожеволіти від горя, яке відбувається навколо. Я би хотіла, щоб люди якомога швидше зрозуміли кайф від добрих справ і об’єднувалися заради тих речей, які важливі».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus