Створюй, як Андієвська

emma1

Ілюстрації до книг, лікування бруківкою та інші деталі молодості української мисткині

Талановита поетеса, письменниця й художниця з великим серцем і сильною волею, твердою життєвою позицією та неймовірною працездатністю, з долею, схожою на вічно активний вулкан, Емма Андієвська до нинішнього дня залишається надзвичайно активною та усміхненою: таке буває, коли людині личить її творчість.

Ми продовжуємо публікувати біографії молодості видатних українських митців: так вони стають ближчими й зрозумілішими. А ми щиро цьому радіємо.

Хворобливе дитинство

19 березня 1931 року в промисловому містечку Сталіно, яке сьогодні знаємо як Донецьк, народилася дівчинка Емма. Її мама – спадкоємиця козацького роду, тато – відомий хімік-винахідник, директор «Азовзаводу». Майбутня поетеса зростала в оточенні численних гувернанток і нянь: родина була досить заможною. Але ось із здоров’ям не щастило: дівчинка постійно хворіла.

На щастя, життя завжди перемагало смерть, і сьогодні вже літня Емма любить розказувати історію, як у дитинстві впала й поранила голову об склянки – виникли нагноєння, лікарі збиралися робити трепанацію черепа, і це в 1933 році! Але хвора дитина з уже забинтованою головою випала з французького візочка і впала головою на бруківку – усі ґулі зникли разом із нагноєннями, а решту лікарі швидко полагодили. «То його треба було добре бахнути ще раз!» – скаже вона потім.

Щороку крихітка хворіла на дизентерію, організм чомусь не сприймав донбаську воду. Лікарі порадили змінити клімат, переїхати ближче до Києва. Уже в 1936 році вся сім’я оселилася у Вишгороді, тато Емми розпочав працювати на будівництві водної станції, мама виховувала дітей і намагалася зробити їхній дім справжнім раєм для малечі. Малих привчали до російської культури, яка, на думку матері, краще готувала до дорослого життя в СРСР.

Надзвичайні таланти дитини проявилися вже в ранньому віці: перший віршик Емма написала в чотири роки, а в шість уже малювала ілюстрації до «Декамерона» Боккаччо.

emma2

Реклама

Національність – «шахтьорка»

У Вишгороді тоді говорили майже тільки українською: така собі провінція на межі з центром радянської України. Шестирічна Емма вподобала мову тих людей і за півтора місяця заговорила солов’їною з батьками. Ті діагностували в дівчинки нову хворобу – «омужичення». Мама хоч і хотіла для доньки іншої долі, але виховувала її згідно із запорозькими традиціями – давала вибір у всьому. Коли ж у школі Емму запитували про її національність, вона сміливо відповідала: «Я шахтьорка!»

Уже в дев’ять років дівчинка перечитала дванадцять томів світової літератури, а до шістнадцяти – праці найвидатніших філософів. Сьогодні ми обмінюємося з друзями лайфхаками, на початку нульових «торгували» наклейками, а дев’яносто років тому за книгу могли віддати грамофонну голку. Такими бартерами Емма й займалася, організовуючи власну маленьку бібліотеку.

Талановита людина талановита в усьому?

У 1941 році тата Емми стратили за наказом НКВС нібито за шпигунство для німців, хоча той навіть не володів німецькою. За два роки дванадцятирічна Емма з мамою та братом емігрують на захід. Родина встигла пожити в англійській окупаційній зоні Берліна, потім – у Міттенвальдському таборі й зрештою в Мюнхені. У Німеччині Емма захворіла на туберкульоз хребта, витримала складну операцію і три роки лежала на ліжку в гіпсі від плечей до колін.

Задля реабілітації після хвороби Емма брала уроки вокалу, а вже юною мала прекрасне оперне контральто. Стати співачкою дівчині завадила операція: вирізали гланди.

У Німеччині майбутню мисткиню віддали до жіночої гімназії, де, за словами Емми, вчили лише вишивати й зачісувати волосся. Андієвській хотілося здобувати справжню освіту, тому дівчина почала вимагати дозволу вчитися разом з хлопцями в їхньому навчальному закладі. Як наслідок, майбутню поетесу перевели до чоловічої гімназії, попри те, що це порушувало всі правила.

emma3Уже в 19 років дівчина розпочала роботу над романом «Герострати», на сторінках якого вступила в полеміку з однойменною новелою Сартра. У французького письменника людина, що намагається увіковічити себе за всяку ціну, стає жертвою скінченності власного буття. Емма ж пропонує подолати егоїстичний «комплекс Герострата» і творити не задля слави у віках. Писався роман довго, пережив 5 редакцій, але й завдання письменниця поставила не з легких: розкрити сутність людської природи.

Її творчий дебют стався в 1951 році з виходом збірки «Поезії», яку літературні критики порівнювали з раннім Павлом Тичиною та Артюром Рембо. Творила Емма українською, хоча досконало володіла англійською, німецькою та французькою мовами. Щоб «великі інтелектуали» не звинуватили її в неграмотності, навіть написала декілька поезій німецькою та англійською, сказавши: «Я можу, але не хочу!»

У 1955 році виходить збірка її новел «Подорож», а 1957 року Емма завершує магістратуру Українського вільного університету з філології та філософії. Ще будучи студенткою, Андієвська працює фрилансеркою на «Радіо Свобода», а в 1956 році ця організація влаштовує виставку в Мюнхені, де Емма вперше заявила про себе як про художницю-сюрреалістку. Жінка навіть не здобувала художньої освіти: її талант розвинувся природним шляхом.

1957 року письменниця разом з родиною їде до Нью-Йорка, де починає займатися дизайном листівок.

Ліжко чи мольберт?

Сильна, яскрава й дуже гарна Емма, очевидно, полонила не одне чоловіче серце, однак виходити заміж не хотіла: сімейне життя й діти не залишали простору для літературних вечорів та виставок. Художниця завжди говорила, що між мольбертом і ліжком обирає саме мольберт.

emma4І тут на горизонті з’являється відомий літературознавець-емігрант Іван Кошелівець. Старший за неї майже на чверть століття, чоловік десять років чекав, поки Емма сказала омріяне «так». У 1959 році пара одружується, з далекого Нью-Йорка вони переїжджають до ближчого Мюнхена, Емма повертається на «Радіо Свобода».

Іван не завжди поділяв її пристрасть до творчості, яка забирала весь час. Часто казав: «Ну скільки можна малювати ті ковбаси?» – погодьтеся, несподівана назва для сюрреалістичного мистецтва. Але мудра Емма знала, як заспокоїти чоловіче серце: про нову книгу або серію полотен чоловік дізнавався вже на виставках і презентаціях.

Сама ж часто витягувала твори з Івана – буквально змушувала його сісти й записати новий сюжет. Як пара закохані вели активне культурне життя, перебували в епіцентрі емігрантської мистецької тусовки. Програми Work&Travel тоді не було, тому Емма щороку самостійно їздила до США, щоб у 1962-му отримати американське громадянство. Така вона – жінка з американським паспортом та українським серцем.

Якщо хтось і вміє жити на повну, то це Емма Андієвська. Тепер їй 86 років, а вона й досі невтомно творить картини, дописує роман, готує нову збірку поезій. Усі книги жінка ілюструє сама.

Творчий доробок мисткині складається із 40 книжок і 17 тисяч картин! Видає книги за власний кошт. Емма звикла спати по дві години на добу, щоб мати більше часу для роботи. Під час Революції гідності виходила на мітинги разом з діаспорою в Німеччині.

Живе в Мюнхені, але все, що створює, присвячує Україні.

Ілюстрації: Анастасія Бабаш

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus