Зашквари травня: самоврядування, адмінка та Бог

explosion

Хроніки абсурду останнього весняного місяця в українських вишах

Універи мали шанси не облажатися протягом останнього навчального місяця, але ні. Як результат, радуємо тебе християнськими методами виховання від кандидатки педагогічних наук, традиційним ігноруванням потреб студентів, неправомірними виборами до органів студентського самоврядування і трьома чудовими українськими прислів’ями. Зашквари квітня читай за посиланням.

Де два сваряться, третій користає

Почалося все більш як місяць тому: 21 квітня студентська рада НАУ під час зборів вирішила, що робота голови СР НАУ Єгора Часновського їх не влаштовує. Причини – відсутність підтримки проектів, неузгодження дій і рішень з головами СР інститутів та факультетів, непідписаний кошторис, відсутність на засіданнях і передання ініціативи Первинній профспілковій організації студентів та аспірантів Національного авіаційного університету. Також з’явилася інформація, що голова ППОСА, яка вже не є студенткою університету, давала розпорядження керівнику студради щодо висловлення недовіри окремим представникам СР.

NAU 3Зважаючи на це, студентська рада НАУ колегіальним рішенням оголосила Часновському імпічмент, призначивши тимчасових виконувачів обов’язків голови і заступників. Якщо вірити каналу СР в «Телеграмі», керувалися вони п. 5.10 Положення про студентське самоврядування: «Студрада університету, на вимогу не менш як ⅔ від загальної кількості членів СР НАУ, має право достроково припинити повноваження голови СР НАУ та ініціювати проведення виборів нового голови». Колегія органу студентського самоврядування НАУ складається з 14 осіб, тобто вказаних у протоколі 8 членів недостатньо: це менш ніж ⅔.

nau 1Цей самий п. 5.10 Положення суперечить Статуту Університету, п. 6.20.4 і п. 4 ст. 40 ЗУ «Про вищу освіту»: «Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. Для ініціювання такого голосування потрібно зібрати підписи не менш як 10 відсотків студентів (курсантів) закладу вищої освіти».

Але якщо перейти за посиланням, раптом виявиться, що за вказаними цифрами нічого про 2/3 і дострокове припинення в тексті Положення немає. Можливо, його вже змінили, але на сайті університету відсутня інформація про внесення виправлень до тексту документа.

нау 4Часновський запланував провести позачергову конференцію студентів НАУ, щоб затвердити кошторис і виправлення до Положення. Для проведення цієї конференції в інститутах і факультетах були обрані делегати.

11 травня студрада зібралася без Часновського й вирішила не проводити конференцію, адже її скликали з порушеннями. Повідомлення про цю зустріч опублікували на офіційному сайті НАУ. Часновський назвав рішення маніпуляцією та підтвердив намір провести захід. За день до цього на загальних зборах студентів навчально-наукових інститутів та факультетів уперше обрали делегатів на конференцію шляхом таємного голосування.

нау 5.10.315 травня на позачерговій конференції затвердили кошторис СР і новий текст Положення. Щоправда, студенти критикували запропонований фінансовий план – закупівлю ноутбуків по 16 тисяч гривень і високий бюджет для кава-брейків.

Відразу після цього студентська рада вказала на недостатню, на їхню думку, кількість делегатів на конференції, мовляв, у НАУ навчається 12 768 студентів, отже, делегатів повинно бути 192 (1,5 %), а не 165. Крім того, квоту представництва від кожної академічної групи чи курсу, а не інституту чи факультету, повинна визначати СР НАУ (п. 4.4 Положення), чого не відбулося. На підставі цього члени студради заявили про неправомірність рішень, ухвалених на позачерговій конференції. Але це не спрацювало: за словами Часновського, на конференції були присутні 134 делегати, тому їх достатньо для кворуму. Крім того, у власному пості на телеграм-каналі «Студентська рада НАУ» Часновський зазначив, що на конференції були присутні 16 гостей не з числа делегатів і ця цифра свідчить про «високу зацікавленість серед студентів».

нау 5.10На конференції обрали ревізійну комісію, затвердили кошторис на 2018 рік, внесли виправлення до Положення про студентське самоврядування та обрали новий склад ЦВК. При цьому студрада, без самого Часновського, не бачить у рішеннях конференції жодної юридичної сили, бо в п. 6.20.7 Статуту НАУ сказано: «Конференція студентів може бути скликана головою органу студентського самоврядування університету простою більшістю голосів керівного органу студентського самоврядування університету або на вимогу 10% студентів денної форми навчання». А СР за скликання не голосувала, ба більше, усунула Часновського.

Ситуація дійсно заплутана. Наразі точно зрозуміло, що представники студентського самоврядування НАУ конфліктують між собою. Документи не дають однозначної відповіді, норми Положення про студентське самоврядування не виконують або змінюють, поки що неясно, як саме сторони планують досягти порозуміння.

Ми слідкуємо за перебігом конфлікту в студраді НАУ й відкриті для обох сторін, тож радо вислухаємо аргументацію та пояснення їх представників. Зв’язатися з нами можна за допомогою коментарів або у «Фейсбуку».

UPD: Після публікації матеріалу до нас звернулася студентнка НАУ. Вона зазначила, що зміни, внесені до Положення, передбачають усунення голови студентської ради рішення студентської ради НАУ, а всі рішення приймаються відповідно до Положення простою більшістю голосів членів студради. Таким чином, заплутаних моментів стало дещо менше. Дякуємо за звернення.

nau 1

nau 2

Реклама

Дурний піп – дурна його й молитва

У нас новий герой – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Там захистили диво-дисертацію та пропонують революційний підхід до педагогіки – впровадження християнських методів виховання Київської Русі X сторіччя до сучасної української системи освіти. Круто, правда ж?

Дерев’янко Інна Володимирівна – викладачка англійської мови професійного спрямування зі стажем 20 років. За цей час із-під її педагогічного крила випурхнули більш ніж три десятки друкованих праць, але тільки одна із цих ластівок змогла оперитися в повноцінне зашкварище. Кандидатська дисертація «Педагогічні ідеї християнського виховання підлітків Київської Русі (кінець Х – середина ХІІІ століття)» у секції «Загальна педагогіка та історія педагогіки» – захищено. Подивимося, що ж там:

«Дієву допомогу в розвиткові духовного світу підлітка, прищепленні йому християнських та загальнолюдських цінностей, розумінні сенсу свого існування на Землі може надати вивчення та творче використання педагогічно цінних ідей християнського виховання підлітків за часів Київської Русі, коли було накопичено оригінальний зміст, форми та методи організації такого виховання».

Вражає логічність викладу і вміння новоспеченої кандидатки педагогічних наук пов’язати між собою далекі на перший погляд речі: «З’ясовано, що Святі Отці […], вітчизняні педагоги […], представники української діаспори […] фрагментарно визначали мету, завдання, зміст, принципи, форми та методи християнського виховання підлітків».

Звісно, тобі може здаватися, що релігія має бути відокремлена від вищої освіти у світській державі, але Інна Володимирівна з тобою не згодна:

«Актуальність роботи зумовлена також потребою розв’язання цілої низки суперечностей, наявних у сучасній теорії та практиці християнського виховання підлітків: між накопиченим педагогічно цінним досвідом християнського виховання підлітків за часів Київської Русі та відсутністю його узагальнення для використання в сучасних умовах; між потребами духовного розвитку підлітків та фрагментарним використанням для реалізації зазначених потреб християнських цінностей; між численними науковими розробками щодо християнського виховання підлітків в сім’ї та школі і відчуженістю їхньої реалізації в сучасному вихованні».

Це наші найнагальніші проблеми, чи не так?

Інна Володимирівна доходить у своїй роботі до вражаючих висновків: «Аналіз політичних та соціально-педагогічних передумов християнського виховання підлітків у Київській Русі дозволив дійти висновку про те, що релігійне виховання підлітків до 988 року носило сімейний характер. При цьому вихователями були батьки і найстарші в роді».

Авторка доходить до висновку, що сучасним педагогам варто творчо використати «духовну літературу з метою формування християнських цінностей серед підлітків», «відвідування Святих місць», «залучення священнослужителів до роботи з дітьми та їхніми батьками», «вміння вихователя бачити у вихованцеві образ і подобу Божу».

Джерелами для «наукового» дослідження стали літописи, документи часів Київської Русі та закони України. Навіть Конституція України, от тільки шкода, що пані Інна пильним оком пропустила в ній статтю 35:

«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, […]. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. […]».

Офіційні опоненти на захисті не вважали, що з дисертацією щось не так, а незалежна наукова спільнота вже відреагувала: у роботі виявили фальсифікацію, плагіат, недотримання норм цитування, посилання на анонімні статті містичного змісту з інтернету. Відповідного листа вже надіслали до МОН.

А тим часом сама кандидатка в тій же дисертації повідомляє, що «матеріали і результати дослідження було впроваджено в практику роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 01/10-240 від 13.03.2017 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 57-18/309 від 20.03.2017 р.), Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) (довідка № 03-28/02/854 від 16.03.2017 р.)».

В українських закладах вищої освіти навчаються християни, атеїсти, мусульмани, буддисти, юдеї, кришнаїти, прихильники макаронного монстра – ці люди теж мають вивчати християнські цінності? Чи, можливо, їм запропонували вибір і створили групи для представників кожного релігійного культу? Чи, може, похрестимо їх прямо в Дніпрі, якщо ми вже заговорили про педагогічні методи Х сторіччя?

Разом зі ступенем кандидата наук і незаперечним доробком до української педагогічної думки Інна Володимирівна отримуватиме ще й доплату 15% до зарплатні, до речі, з наших податків. Чи, можливо, тільки з податків християн?

Хвали мене, губонько, бо тя роздеру

21 травня в КПІ відбулася відкрита зустріч адміністрації з членами студорганізацій. Там представники могли отримати відповіді на запитання, що їх цікавлять, але так і не отримали, бо адміністрація знову взяла на озброєння неформальний лозунг: «Звинувачуй- репресуй!» Хто винен у бідах студентів? Правильно, самі студенти.

Наприклад, говорячи про підвищення якості навчання, Згуровський згадав телеграм-канал «Плохой КПИ», мовляв, деякі пости дали користь, на них реагували, але є інша сторона – «про нас читає суспільство». А це впливає на те, що в КПІ прийде менше абітурієнтів, бо «за законом великих чисел, коли більша кількість негативу, він з’являється потім і в інших мережах», а люди, які про КПІ нічого не знають, читають це і потім розповідають своїм родичам і знайомим, що КПІ поганий, «болото».

Для критики створили внутрішню систему «Викладач очима студентів», яка містить групи критеріїв для оцінювання кожного викладача. За словами Згуровського, система працює: «На великих вибірках вимальовуються чіткі закономірності, які ні в якому разі не можна розпізнати з ваших несистематизованих відгуків». Тому ректор просить користуватися «Кампусом», а не каналом у «Телеграмі». Вставив свої «5 копійок» і Андрій Гаврушкевич, голова профкому, назвавши пости «дитячим садком».

Як ще принизити студентів? Дуже просто – реагувати в стилі «ви самі все повинні знати». Блок запитань відкрив Олександр Рак, який навчається на першому курсі магістратури. Він зазначив, що за цей час не обрав жодної дисципліни, хоча таких повинно бути 25%. Обрати їх можна за допомогою системи «Кампус», але ніхто не надав паролів для неї. На це Згуровський відповів так: «Ви вже магістр, а мислите такими категоріями, як і 4 роки тому. Бо виборні дисципліни на магістратурі – це спеціалізація, окремі дисципліни обрати неможливо, а пароль для “Кампусу” видають на першому курсі».

На запитання про можливість переглянути рейтинги викладачів Рак отримав чітку відповідь, що вони закриті, бо це все персональні дані. Персональні дані – це інформація про кількість методичок, розробку курсів і рівень поважності. Так працює принцип прозорості в КПІ.

А потім адміністрація продемонструвала власну необізнаність: коли Рак запитав про підстави для відрахування за невиконання навчального плану, йому відповіли, що індивідуальний план – це можливість не ходити на пари, що насправді є індивідуальним графіком. Індивідуальний план – це навчальний план, який існує для кожного студента, він залежить від курсу та спеціальності, але адміністрація КПІ, здається, навіть не здогадується про це.

Словами всього не передати, хоч ми й старалися. Але якщо у вас досить міцна психіка, щоб витримати дві години засідання, то дивіться відео: там ще багато цікавого.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus