Європарламентарі раді бачити Україну в ЄС, однак не допомагатимуть їй вирішувати внутрішні проблеми

Поки уряд мовчить, а мітингувальники активно відстоюють свої позиції на Майдані, молодь робить усе можливе, щоб донести до світу євроінтеграційні прагнення України. 11 грудня студенти виступили зі зверненням перед міжнародною спільнотою у Європейському парламенті (український текст докладаємо нижче). Розробили промову активні учасники Майдану, громадські активісти Олександр Войцехівський із ВМГО «Європейська молодь України», Олег Білоус із КНУ імені Тараса Шевченка, Олександр Фролов із Лондонської школи економіки, а також Юна Шайхалієва, голова ВМГО «Всеукраїнська асамблея молоді», аспірантка КНУ ім. Т. Шевченка. Юна розповіла «Студвею», як парламентарі сприйняли звернення і що вони загалом думають про події в Україні.

європарламентарі_1

─ Як відреагували європарламентарі на ваш виступ?

─ Вони відреагували позитивно, більше того, вони вірять у європейське майбутнє України. Однак європарламентарі скептичні щодо ситуації, яка нині триває в нашій державі, зокрема щодо дій влади. Наприклад, депутат Міхал Камінські (до речі, пан Міхал разом із українським державним діячем Володимиром Макієнком організували нашу подорож) сказав, що він захоплений подіями в Україні і, на його думку, це підйом громадянського духу, новий етап розвитку громадянського суспільства в Україні. Однак нинішню владу він не розуміє і гадає, що  Євромайдан повинен мати або ж логічне продовження у конкретних діях, або ж його слід згорнути, щоб усе не зійшло нанівець.

─ Парламентарі готові допомагати нам, щоб цього не сталося, чи вони просто спостерігають за подіями?

─  Багато депутатів й інших представників ЄС особисто відвідували  Євромайдан, підтримували людей. Не забуваймо, що Європейський союз неодноразово йшов на поступки Україні щодо укладання Угоди про асоціацію, але тепер… Чесно кажучи, тепер ці люди налаштовані на те, щоб країна самостійно вирішила свої внутрішні питання, а потім вони будуть готові взяти нас до ЄС.

─ Чи говорять там, за кордоном, про українські мітинги як про щось унікальне?

─ Кажуть лише одне: «Ми такого ще не бачили». У світі подібні демонстрації мають інакший характер. Європейці радіють, що революція носить мирний характер і проходить під лозунгами Євроінтеграції, а не політичних партій, хоча і  визнають, що політики все-таки пробують підлаштувати протестні акції під себе.

─ Чи бачать європейці – говорю зараз не лише про парламентарів – реальну картинку того, що відбувається в Україні? Чи розуміють, що зараз мітингувальники стоять не за Євроінтеграцію, а проти чинної влади?

─ Мені здається, що вони бачать реальну картинку, тому що інформацію подають не лише українські ЗМІ, а й європейські. Журналісти проявляють неабияку цікавість до українського контексту. Майдан став великим поштовхом  для розвитку та популяризації України в медіа. Щоправда, європейці мають дещо інший менталітет, тому спосіб сприйняття інформації відрізняється. Наприклад, іноземні ЗМІ не розуміють, як люди можуть стільки стояти на Майдані, а влада до них не дослухається зовсім, тим паче, що в нашій Конституції чітко прописано – Україна – демократична  країна. У Європі живуть такі ж самі люди, як і тут, і вони чудово розуміють, що народ вже вкрай втомився від обіцянок, які не виконуються. Українське суспільство прагне змін! Дії політичних лідерів мають будуватися не на полемічній риториці, а на реальних вчинках, спрямованих на благо розвитку всієї держави.

європарламентарі_2

─ А ти сама на Майдані часто? На твою думку, якими будуть його результати?

─ Так, я буваю там доволі часто. Допомагали з братом та друзями одягом, їжею та й просто своєю присутністю.

Один із відомих американських PR-консультантів Майкл-Томас Віллард якось сказав, що «українська політика подібна до кіл на воді після дощу – така ж не постійна і мінлива…». Повністю з ним погоджуюся. У нашій державі досить складно щось прогнозувати, особливо зараз. Щодо подальшого розвитку подій є багато варіантів: зміна влади, підписання угоди, імпічмент Президента, перевибори до Верховної Ради… Але, мені здається, це довготривала процедура, і наша опозиція не зможе так довго втримувати Майдан. Тому, можу хіба сподіватися, що уряд, опозиція та представники громадськості сядуть за стіл переговорів і спробують домовитися з народом, нарешті підписавши угоду.


Звернення українських студентів у Європарламенті

Двосторонні консультації та переговори між Україною і Європейським Союзом щодо Угоди про асоціацію було ініційовано п’ятого березня 2007 року, і з того моменту протягом майже п’яти років мільйони громадян України чекали кінця листопада 2013 року. При цьому, нетерпляче чекали не тільки прихильники, але й противники переговорів.

29 листопада справді стало датою, яка визначила результат Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Ми очікували, що в цей день Україна зробить цивілізаційний вибір, який обумовить вектор розвитку країни на десятиліття вперед. Але було прийняте рішення «про припинення ратифікації Угоди про асоціацію» і, на жаль, європейський вектор було втрачено.

Саме тому, немає нічого дивного, що це рішення обговорювалося на всіх рівнях суспільства, від домогосподарок до політиків і державних діячів. Було висловлено, часто дуже професійно та політично вмотивовано, різноманітні точки зору. І, можливо, саме таке розмаїття поглядів є найкращим свідченням того, що люди справді глибоко стурбовані як зовнішньою політикою України , так і внутрішнім політичним життям. Слід зазначити, що саме молодь відіграє дуже важливу роль в формуванні цього процесу.

Ми говоримо від імені молодих громадян України і хочемо, щоб наші голоси були почуті.

Немає потреби особливо наголошувати на важливості Угоди, так само як і на перевагах та недоліках, які вона може принести Україні, бо очевидно, що ви, члени Європейського Парламенту, громадські діячі та посадовці, люди, які безпосередньо підготували цей важливий документ, знаєте про це набагато краще від нас.

Ось чому ми б хотіли підкреслити, що ідея політичної й економічної інтеграції між Україною та Європейським Союзом, ідея трансформації Української держави та її модернізації задля відповідності найвищим європейським стандартам є юридичним нашим зобов’язанням.

Угода про асоціацію гарантує створення так званого «європейського стандарту» для розвитку української політики й економіки, фіксує зовнішні зобов’язання щодо завершення необхідних реформ.

Така зовнішня мотивація має життєво важливе значення в умовах постійної відсутності політичної волі та внутрішньої здатності здійснювати політику в інтересах усього суспільства, а не в інтересах окремих груп. Цей документ також спрямований на створення кращих умов для того, щоб втілити всі заяви українських політиків та влади щодо верховенства закону, демократії та вільної ринкової економіки.

Іншим важливим питанням, яке підіймає Угода, є визнання європейської ідентичності України. Цей дух єдності та географічної близькості відіграє важливу роль у поступовій і глибокії інтеграції в ключових галузях.

Це саме той дух та прагнення, які відчувають люди на Майдані! Об’єднавшись за спільною ідеєю, тут і сьогодні, ці люди створюють історію.

Рівень народної організації на Євромайдані дуже високий: цілодобове забезпечення інформаційної підтримки, правова допомога, харчування, одяг тощо; всі ці обов’язки структуровані, і всі підтримують один одного. Люди створили Громадянський оперативний штаб. Його завдання ─ збір інформації, аналіз поточних сценаріїв ситуації та розвитку.
Також було створено Загони громадянської самооборони. Завдання цих добровольців ─ стежити за ситуацією в ключових точках і запобігати провокаціям і бійкам.

Будівлі Київської державної адміністрації та Будинку профспілок стали головними штабами для учасників Євромайдану. І важливо додати, що люди справді мають право розпоряджатися цими будівлями, оскільки вони є частиною суспільного майна.

Багато людей у блогах, на Facebook , «Вконтакті» писали, що події, які відбуваються в Києві й інших містах, спочатку виглядали чимось на кшталт національного свята, особливо в перші дні «Євромайдану»: люди ходять з прапорами України, одягнені у національні кольори, співаючи гімн.

1-го та 8-го грудня тисячі людей також приєдналися до Євромайдану в рамках так званих «Народних віче» ─ але не для того, щоб підтримати політичних лідерів, а заради європейського майбутнього України.
Ми хочемо сказати , що увесь Євромайдан ─ не для політиків. Він для самих людей, для європейського майбутнього України.

Не всі події на Євромайдані можуть бути сприйняті як «національне свято». Не всі події є спокійними та позитивними. Звичайно, Євромайдан починався як мирне об’єднання громадян для мирних заходів і демонстрацій.

європарламентарі_3

Громадяни України мають законне право на проведення таких зборів!
Не дивно, що під час таких подій можливі бійки та сутички. Втім, коли такі ситуації почали відбуватися на Євромайдані, правоохоронні органи не «допомогли» людям, а виступили проти мирних протестів і застосували силу.

З юридичної точки зору це суперечить Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 170 від 11. 05. 2010 року «Про затвердження Інструкції про дії органів і підрозділів внутрішніх справ щодо організації й забезпечення охорони громадського порядку». Події, які сталися в ніч на 30 листопада по 1 грудня є демонстрацією зовсім іншої поведінки.

Ми не розуміємо, до чого ця агресія до людей, які просто хочуть захистити свої законні права?!

Більше того, є ще одне питання ─ хто понесе відповідальність за ці злочини? Хто буде карати тих, хто бив людей? Ніхто не може відповісти на це питання.

1 грудня під час сутичок між спеціальним міліцейським підрозділом «Беркут» і демонстрантами перед будівлею президентської адміністрації було заарештовано дев’ять осіб.

І важливо зазначити, що ці люди не були головними активістами. Серед них ─ журналіст, батько великої родини, відомі особистості та прості мирні жителі.

Під час зіткнень десятки протестувальників і щонайменше 50 поліцейських отримали поранення.

Спецпризначенці без розбору застосовували надмірну силу як до правопорушників-провокаторів, так і до мирних демонстрантів.
Наші друзі, жінки та люди похилого віку були побиті палицями на вулицях. Побиті та кинуті за грати, без згадки про те, кого заарештовано і де вони перебувають.

Хіба це не ганьба, провести такий агресивний розгін Євромайдану, мотивуючи це тим, що вони повинні встановити Новорічну ялинку або очистити дороги від снігу?

І події минулої ночі… Ми були приголомшені, дізнавшись про те, як обійшовся «Беркут» із демонстрантами. Багато хто з протестувальників і донині знаходиться в спеціальних міліцейських відділках.

Але дозвольте повернутися до подій в ніч на 1 грудня.
Далі, 3-го грудня Шевченківський суд м. Києва застосував до цих дев’ятьох чоловіків запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці. Судді не дотримались вимоги закону про те, що обвинувачення має довести неможливість таких альтернативних заходів, як домашній арешт або звільнення під заставу. Так, до цих осіб було застосовано найжорсткіший запобіжний захід запобіжний захід – тримання під вартою. Особи, щодо яких його застосовано, аж ніяк не підпадають під критерії його застосування.

Ще одним яскравим прикладом свавільного застосування кримінального права є той факт, що судові рішення щодо учасників мирних демонстрацій були прийняті вночі. Апріорі, таке рішення не може вважатися законним.

Питання в тому, як і чому такі рішення відображаються в журналах і реєстрах судових постанов?

Зараз населення України відчуває особливе піднесення щодо усвідомлення своєї громадянської позиції і готові відстоювати її до кінця. Політичні лідери не мають ховатися від народу, який їх обрав. Адже саме ставлення народу до влади є показником її легітимності. Лише шляхом невідкладного внутрішнього діалогу між політичними та громадськими лідерами можна знайти засоби вирішення політичних й економічних питань в Україні, і мирним шляхом зняти існуюче на сьогодні напруження в державі.

Ми згодні, що Україні необхідно знайти компроміс між проєвропейськими та проросійськими зовнішньополітичними пріоритетами.
Але цей компроміс не повинен бути здійснений ціною відмови від європейської інтеграції.

Україна повинна знайти спосіб об’єднати європейську інтеграцію, з одного боку, та партнерство з Митним союзом, з іншого.
Асоціації з ЄС ─ бути. Європейській інтеграції України ─ бути.

Так, ми сподіваємося, що наша держава припинить мислити з позиції об’єкта боротьби за сфери впливу різних політичних акторів і стане самостійним суб’єктом міжнародної політики. Ми віримо, що Україна керуватиметься своїм свідомим вибором на користь європейської моделі розвитку.

Ми віримо, що Україна керуватиметься свідомим вибором на користь європейської моделі розвитку.

Ми маємо пам’ятати, що кожен з нас – українців – є частинкою великої держави і, що саме наше самоусвідомлення, саме наші дії становлять буття всієї України. Кожен, хто прийшов  на Євромайдан і підтримав спільне прагнення євроінтеграції України запалив маленьку зірочку на історичному небосхилі нашої держави. Ми сподіваємося, що сяйво цих зірок швидко не згасне і стане яскравим ліхтарем для нашої держави на тернистій стежці майбутнього.

Переклад: Ірина Пархомова.

Фото: Юна Шайхалієва.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Реклама

comments powered by Disqus