Впізнай у собі хіпстера: книги про молодіжні субкультури

книги

Чим «рудіз» відрізняються від «іксерів» або «тедді бойз», у яких випадках доречно казати «ВЯОФ», і до якого типу хіпстерів відносишся саме ти. Історія й особливості зарубіжних і вітчизняних молодіжних течій, а також практичні поради від засновника всесвітньої партії молоді на випадок, якщо захочеться створити власну субкультуру.

Джош Айелло «Книга хіпстера. Атлас-визначник»

Про цих людей тоді було відомо, що їх життя відрізняється пристрастю до дещо депресивних віршів, фланелевих сорочок і енциклопедичного знання про поп-культуру.

Фундаментальне дослідження у сфері прикладної хіпстерології. Соціальний антрополог Джош Айелло, вивчаючи представників субкультури «to be hip» («бути в темі»), які «незважаючи на примітивність, надзвичайно хитрі», створив класифікацію міських хіпстерів. Відомості про шлюбні ритуали, походження і місця проживання більше 35 «видів», починаючи від альфа-самок («Stepfordia promisculoris»), закінчуючи вихідцями зі студентських братств («Homoeroticum misogynystica») і корпоративними хіпстерами («Trendidia nocturnum»).

«Як і альтернативникам (див. Nervanum slackerius), корпоративним хіпстерам стало значно простіше жити, коли винайшли веб-дизайн – те, що дозволяє їм працювати на корпорацію, але при цьому відчувати себе творчими натурами, птицями вільного польоту».

Реклама

Дуглас Коупленд «Покоління Ікс: казки для прискореного часу»

«Авіа-босяки» − люди, які жертвують кар’єрою та стабільністю заради безкінечних подорожей, на вечірках обожнюють обговорювати, який із рейсів може бути найдешевшим.

«Мак-рабство» − робота з низькою оплатою та престижем у сфері обслуговування, проте вважається нормальною для тих, хто ніколи нічим не займався.

«ВЯОФ» («влипнув як останній фак») – повний провал; або «вирядився як останній фак» − жахливий несмак, відсутність почуття стилю.
Такі неологізми вводить канадський письменник Дуглас Коупленд у романі, який нагадує документальне дослідження, «Покоління Ікс». Це підсумок ХХ століття, характеристика людей, народжених у 60-70-х, опис нової молодіжної ідеології, світобачення. Життя героїв твору – «іксерів» − розповідає про народження нових соціальних трендів − дауншифтінгу, веганізму, стрейт-еджу, культури мемів.

У мріях він – яппі»: підгрупа покоління Ікс, яка вірить в те, що міфічний стиль яппі може принести людині щастя. Такі люди часто по вуха в боргах, регулярно в чомусь себе обманюють, а після 3-го келиху із захватом розмірковують про Армагедон.

книги

Володимир Козлов «Реальна культура: від альтернативи до емо»

Книга про вітчизняні субкультури, які розглянуті у світовому контексті розвитку молодіжних рухів із кінця 40-х років ХХ століття й до сьогодні. Автор досліджує особливості таких молодіжних угруповань як антифи (антифашисти), байкери, граффітники (графери), растамани (згадується навіть харківська група 5nizza), репери, скейтери, футбольні фанати.

Робота цікава тим, що також містить вивчені субкультури, які характерні лише для пострадянського простору, наприклад, любери (назва від міста Люберци; міф любера – хлопець із-під Москви приїздить до столиці, аби позбавити її від усілякого «неформального бруду») або стиляги (прототип західних бітників).

Субкультура стиляг – чисто радянська. Нічого подібного на Заході з’явитися не могло − хоча би тому, що зразком поведінки для стиляг був «західний образ життя», про який післявоєнна молодь дізналась із трофейних фільмів. Вони бачили фальш комуністичної системи і ставилися до неї з цинізмом.

Алекс Керві «Молодіжні субкультури США і Великобританії з кінця 40-х років і до наших днів»

Альтернатива роботі Володимира Козлова про молодіжні субкультури західного зразка. Наприклад, аналізується культура «зутіз» (від «zoot suit» − екстравагантний костюм із довгим піджаком і вузькими брюками), що була характерна для мексиканців і афроамериканців. Для цієї молоді, позбавленої громадянських прав, такий одяг вважався мовчазним викликом білому суспільству. Або карибські «рудіз» − завзяті хлопці з Ямайки, британські «тедді бойз», психоделісти тощо.

Наступає час, як проникливо сказав Енді Ворхол, «коли кожен буде відомий на 15 хв». Процес розвитку молодіжних субкультур по суті безкінечний, без початку й кінця, який не передбачає еволюції, − всі форми однаково рівнозначні.

Еббі Хоффман «Вкради цю книгу! Як виживати і битися в країні поліцейської демократії»

Наостанок трохи практичної інформації від американського лівого активіста, засновника всесвітньої партії молоді. Найвідоміша робота Хоффмана, автора дисертації з чорної магії та шаманізму, учня Герберта Маркузе й Абрахама Маслоу, яка була видана в 1971 році. До речі, більшість магазинів відмовлялися продавати книгу, оскільки чимало відвідувачів виконували пораду, зазначену на обкладинці.

Книга містить достатньо суперечливі поради на зразок того, як заснувати власну піратську радіостанцію, виростити маріхуану чи виготовити саморобну бомбу. Проте передусім це своєрідний покроковий посібник від досвідченого «субкультурника» про те, як створити власну контркультуру, засновану на «немейнстримових» принципах, і таким чином зберегти свою індивідуальність.

Одна з кращих форм комунікації – напис фарбою на стіні. Послання має бути коротким і зухвалим. При цьому напис має бути великим, аби його було видно здалека. Обирайте найбільш відвідувані місця. Для більшої виразності не шкодуйте знаків оклику.

Фото:

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus