Як мій рік у Німеччині може стати твоїм

photo1

Цей жовтень я зустріла десь між деканатом мого університету та офісом Goethe-Institute у Києві, перебігаючи від одного і назад. А рік тому приблизно у цей ж час я виходила із вагону метро на станції Hauptbahnhof у Берліні, щоб пересісти на потяг до Франкфурта-на-Одері, де був мій університет. Розповідаю, як мене занесло у містечко під німецькою столицею, де ледь не половина молоді з інших країн, та що робити тобі, щоб теж там опинитися.

Як все починалось

Як і в будь-якій вартої уваги історії, все сталося випадково. Якось, посперечавшись із батьками щодо того чи зможу зробити щось неочікуване та ще й продуктивне, я опинилась перед дверима міжнародного відділу свого університету. Я не була певна щодо того, на яку програму чи до якого вишу хочу податися, лише знала, що це має бути у Німеччині. Зрештою, так і вийшло. Окрема історія, як я потрапила не до Єньского університету, а опинилась у Віадріні, куди я спершу не пройшла. Та зрештою, дива трапляються і так трапився мій Erasmus.

Європейський Університет Віадріна (Europa-Universität Viadrina), порівняно із вишами Берліна, невеличкий і розташований у затишному містечку у передмісті столиці. Проте він має давню історію: його заснували аж у 1506 році, хоч і був закритий у 1811 році.

Він відродився у новій якості 1991 року, чим нагадав мені Могилянку, де вчилася я. Сьогодні у Віадріні є три факультети: культурних (Kulturwissenschaft або скорочено KuWi), економічних (Wirtschaftswissenschaftliche або ІВА) та правничих наук (Juristische Fakultät або привітніше – Juri). За організацією навчання цей виш звичайний для Європи: студенти обирають будь-які предмети, аби наприкінці мали здані нормативні дисципліни.

Для тих, хто приїздить сюди по обміну, перелік обов’язкових дисциплін встановлює «домашній» університет. У Могилянці це був міжнародний відділ, який погоджував обрані дисципліни із Віадріною. У тебе вимоги можуть бути інакші, але це легко спитати у деканаті.

photo2

Реклама

Як все почнеться у тебе

Власне, почати свій шлях до навчання по обміну варто саме із міжнародного відділу твоєї Альма-матер. У них є офісні години, під час яких консультує спеціальний працівник чи працівниця, яка спеціалізується на програмах мобільності. Якщо ж у твоєму виша такої посади немає, то перелік партнерських університетів, необхідних документів і дедлайнів можна знайти на сайті програми Erasmus. Якщо серед них побачиш Віадріну – сміливо подавайся!

Тобі буде необхідно зробити академічну довідку (перелік всіх своїх оцінок та прослуханих курсів, попросиш у деканаті), перекласти її англійською, а ще дати мовний сертифікат (підійде і довідка з кафедри англійської/німецької мови, яка містить інформацію про прослухані тобою мовні курси під час навчання). Що ще? Написати мотиваційний лист, обрати в іноземному університеті курси, які ти плануєш обрати, і домовитись із своєю кафедрою про їхнє перезарахування після твого повернення.

Від тебе також можуть вимагати сертифікати про тренінги, конференції, студентську та громадську активність і, за наявності, волонтерства (або хоча б не забудь перелічити їх в анкеті). Це все неабияк впливає на рішення комісії, і в сукупності із мотиваційним листом це може мати навіть більшу вагу аніж середній бал.

Чого від тебе хоче німецьке посольство і що таке Learning Agreement?

Коли ти вже успішно пройдеш усі етапи внутрішнього відбору у своєму виші, всі документи відправиш до німецької сторони, і вже подумки плануватимеш витрати ще неотриманої стипендії, на тебе чекатиме найважливіше. Скайп-інтерв’ю із представниками міжнародного відділу прийомного університету.

Цей етап є не всюди, наприклад, Університету Гронінгену (Нідерланди) та Лілю (Франція) твої документів та мотиваційного листа буде достатньо. Під час цього інтерв’ю виш хоче зрозуміти, чи підходиш ти їм та чи потрібна тобі ця програма. Потім тобі повідомлять про твої результати листом. Якщо тобі надійде щасливий лист із помітками «Erasmus+» і «Вітання!», можна офіційно починати святкувати і… збирати документи для посольства.

photo3На щастя, візи для студентів є безкоштовними і для програм обміну у німецькому посольстві є окреме віконце №6. Заходиш на сайт посольства, резервуєш місце для подачі документів і чекай на свій час. Чому посольство, а не візовий центр? Бо ти збираєшся перебувати в країні довше 3 місяців. Для посольства тобі потрібно збирати такі документи:

Закордонний паспорт та по 2 копії усіх сторінок, де є інформація:

  • 2 формуляри візової заяви (краще брати із собою принаймні ще два чистих бланки, аби у разі чого заповнити їх наново просто у посольстві);
  • 3 фотографії 3,5х4,5;
  • 2 копії допуску до навчання (зазвичай називається «Letter of Acceptance»);
  • 2 копії підтвердження фінансування (цей лист тобі надішлють як у електронному варіанті, так і фізично на твою чи пошту міжнародного відділу Альма-матер). Усі витрати спонсоруватиме Європейська Комісія, тому за це не хвилюйся;
  • 2 екземпляри автобіографії німецькою мовою (навіть якщо ти їдеш на англомовну програму чи збираєтесь обирати лише англомовні курси, цей документ потрібно написати німецькою);
  • 2 екземпляри мотиваційного листа. У ньому коротко напиши куди ти їдеш, чому на цю програму, що ти хочеш вивчати та чому тобі подобається Німеччина. Згадай свої плани по вивченню німецької мови або скажи, де і як довго ти вже вивчаєш її. Коротко скажи про те, чому цей досвід важливий для твого майбутнього;
  • 2 копії та оригінал підтвердження володіння мовою викладання (у моєму випадку вистачало довідки з кафедри англійської мови мого університету);
  • 2 копії та оригінал підтвердження наявності медичного страхування.

От, власне, і все. Видається страшніше, аніж воно є насправді, але все ж постався до підготовки документів серйозно та уважно.

photo4

Німецькі гуртожитки або ін’єкція свободи

Що першим спадає на думку, коли згадуєш студентські гуртожитки? Це скоріш за все 3-4 людини в кімнаті, спільна кухня, на якій не те що страшно зберігати продукти, а яку лячно проходити повз, таргани у ролі хазяїнів приміщення, проблеми з опаленням, вхід по студентським і лише до певної години. Можливо, це лише мої стереотипи, але саме у таких умовах я жила сама.

Уяви собі Німеччину і просто забудь усе, що написано у попередньому абзаці. Німецькі гуртожитки – це, по-перше, абсолютна чистота. Про існування тарганів я не впевнена, що німці взагалі чули. Живеш ти або у окремій кімнаті в квартирі на 2-5 людей зі спільною кухнею, або у власній маленькій квартирі-студії. У деяких гурто можуть бути окремі кімнати зі спільною кухнею на поверсі, але тоді вона суміщена з великою їдальнею.

Кімнати у Віадріні були по 17-25 метрів квадратних, у гурто не було жодних комендантів. Просто тобі видавали ключ, який відкривав одночасно твій під’їзд, твою квартиру і твою кімнату. Твої сусіди по квартирі, до речі не могли зайти до твоєї кімнати (їхній ключ не підходив), а сусіди по гурто – до вашої квартири. Різниця між гуртожитками у наших країнах, як би це сказати, визначна.

Страхування

Про цей важливий момент подбає твій прийомний університет. Віадріна надсилала мені лист, де детально розповідала що і як оформлювати, про вартість та контакти фрау, яка допомагала з документами. Загалом, тут є декілька речей на які слід звернути увагу:

  • Дуже важливо якомога скоріше написати їм після отримання цього листа, адже отримання відповіді може зайняти певний час, а копія контракту зі страховою має на руках при подачі до посольства;
  • Університет Віадріна співпрацює із компанією ТК, відповідно має їх представника у одному з корпусів університету і це робиться відносно автоматизовано. Проте раджу перевірити також інші страхові компанії, наявні у місті. Приміром, у Франкфурті-на-Одері була AOK, де була менша вартість на місяць та які оплачували навіть курси йоги;
  • До вчасної сплати щомісячного страхового внеску слід ставитися особливо уважно. Хоча вони й мають автоматично знімати необхідну суму в середині кожного місяця, іноді трапляються технічні помилки і цього не відбувається. Так трапилось зі мною, коли я спитала, чи покриває поліс послуги стоматолога, на що отримала «Доречі, у вас велика проблема, ви маєте сплатити 632 євро до кінця тижня». У випадку, якщо ти не сплачуєш абсолютно усі страхові внески, то тебе можуть відрахувати з вишу і через це будуть проблеми із зарахуванням мобільності.

photo7

Адаптація на місці (Unterhaltung)

Аби допомогти студентам за обміном у новому місці, у Віадріні існує студентська організація Interstudis (окрім чудового та доброзичливого міжнародного відділу). Ця організація займається проведенням подій для новеньких та інформуванням про те, як все влаштовано в університеті загалом.

Приміром, вони організували систему т’юторів (наставників). Завдяки цьому вже за місяць чи два до початку навчання ти отримаєш контакти людини, яка розповість усе потрібне. Деталі про житло, страховку, допоможе із документами, поселенням, вибором дисциплін і записом на них. Звісно, кому як пощастить (деякі т’ютори не сильно допомагають), проте мені пощастило. Мій т’ютор навіть приїхав до Берліну, аби зустріти мене на вокзалі о шостій ранку і допомогти дістатись до міста та розібратись із поселенням. Сподіваюся, що у тебе теж непогана карма.

На початку навчального року там організовуються pub-crawling, вечірки у приміщенні колишньої церкви із їжею та безлімітним пивом, національні вечори різних країн, святкування Міжнародного дня в університеті. Під час останнього ти з іншими людьми зі своєї країни готуватимеш національні страви, та робитимеш перфоманс, що представить країну. Такі події допомагають познайомитись із людьми, з якими тобі доведеться провести наступні півроку, тому краще їх відвідувати і слідкувати за календарем Interstudis у Facebook. На додаток, відшукай спільноту свого заїзду еразмусів, де інсайдерська інфа і повідомлення про вечірки, фестивалі і заплановані події на кшталт лекції Жадана, майстер-класу з працевлаштування у Німеччині чи показу фільму німецькою з останнього Берлінале. Це речі, які краще не пропускати.

Власне, це все, що тобі потрібно знати перед поїздкою до Віадріни. I наостанок – Herzlich Willkommen in Deutschland!

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Фото: Вероніка Прасолова

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus