Не Instagram-ом єдиним: чому варто вести блог

конспект

Раніше всі хотіли стати космонавтами чи лікарями. Потім масово скуповували «дзеркалки» та увічнювали краплю роси в макрозйомці, а тепер хочемо стати блогерами. Здавалося б, яка дурня, заводи стоять, а вони у блогери пхнуться! Але блогінг – це круто. Спробую пояснити чому.

Перш за все: мова йде про старий добрий текстовий блог. Я ніколи не вела відео-щоденники – інколи проскакували думки створити власний канал на Ютубі та тішити маму з бабусею своїм обличчям ще й на екрані комп’ютера. Втім, мені здається, що як тільки я зніму відео та завантажу його на Ютуб, то від хвилювання наблюю собі ж на ноги й одразу все видалю. Тому перший аргумент на користь текстового блогу – він підходить усім: і товариським богиням дискотеки, і сором’язливим товаришам, які в компанії (чи перед камерою) не можуть зв’язати й двох слів.

Чому ще варто завести блог? Давайте не будемо вигадувати велосипед і використаємо славнозвісну класифікацію Ігоря Ніколаєва. Так що зустрічайте – п’ять причин, через які варто писати.

1. Це заспокоює

Я не знаю, кому належить фраза «папір все витерпить», але хочу потиснути йому руку: чорт забирай, людина мала рацію. Трохи підкоректуємо цю мудрість відповідно до викликів часу й отримаємо «екрану пофіг, що ти там наклацав».

Правило просте: якщо ти емоційна особа, чиє виховання не дозволяє публічно виражати почуття – пиши про це у блозі. Якщо ти надто сором’язливий і не можеш дати відсіч своєму кривднику, однак хочеш помститися – напиши про нього у блозі. Якщо здається, що вусата продавщиця з тяжким поглядом тебе прокляла – поскаржся на неї у блозі та дозволь читачам себе підтримати.

Порада: розглядай блог як своє safe place, безпечне місце. Тут ніхто не може тебе заткнути чи сказати, що ти чиниш неправильно – в особистому профайлі ти сам собі хазяїн, так що користуйся можливістю!

конспект

Реклама

2. Це чудове тренування

Логічно: якщо ти заводиш блог, то хочеш писати. Приємний бонус – блогінг дає можливість не тільки писати, але й розвивати свої письменницькі здібності.

Коли мені хочеться трішки помучити себе, а поруч немає пінцета чи чергового спойлеру до «Гри Престолів», я проглядаю свої перші пости. Результат вражає – вже через дві хвилини я прагну видерти волосся з усіх доступних частин тіла, все видалити й більше ніколи-ніколи не писати. Нікому й ніщо. Навіть анонімні образи колишній мого колишнього.

Якщо ж мені хочеться трішки порадувати себе, а поблизу немає батона чи чергової серії «Гри престолів», я проглядаю свої найсвіжіші записи. Це наочна демонстрація того, що з кожним постом ти вдосконалюєшся: тавтологій стає все менше, чітко виражених думок ¬– все більше, а враження, що це писала не людина, а просто кіт пройшовся по клавіатурі, слабшає.

Порада: пиши щодня. Так, це надзвичайно важко. Інколи ти не можеш знайти підходящу тему або слів. Часом хочеться закинути цей блог і таки піти в космонавти. Втім, пам’ятай: кожен твій поганий запис кращий за гірший попередній.

3. Ти станеш більш спостережливим

Кажуть, що в екстрасенсів є «третє око»: схоже, воно дозволяє бачити майбутнє, розмовляти з тваринами та брати участь у рейтингових програмах на українських телеканалах.

Гадаю, що таке «око» (для зручності назвемо його «сьомим», оскільки я не впевнена, що числа 4, 5 та 6 не зайняті) є й у блогерів. Воно допомагає помічати більше, адже як тільки ти починаєш вести блог, всі події у твоєму житті та особистості, що в ньому фігурують, стають потенційними темами для чергового запису. Якщо ти пишеш для людей та про людей, то дуже скоро навчишся помічати дрібні деталі, які можна обіграти й перетворити в повноцінний пост.

Порада: не забувай записувати все, що привертає твою увагу, та слідкуй за оточуючими. Більшість людей – цікаві (особливо якщо вони не знають, що за ними спостерігають).

робочий стіл

4. Ти знайдеш власний стиль

Існує поняття «авторського стилю» – саме завдяки йому (та інформації на палітурці) ми розуміємо, що зараз читаємо твір Джоан Роулінг, а не, наприклад, Стівена Кінга. Це та оригінальна манера письма, яка відрізняє авторів одне від одного й демонструє їх індивідуальність.

Ведення блогу – це завжди можливість залишитися один-на-один із власними думками. Кожен з нас виражає їх по-різному, і якщо ти будеш регулярно відточувати свої письменницькі навички, то згодом побачиш одну цікаву річ: твої записи – тільки твої. Вони, як б це пафосно не звучало, будуть виражати твоє неповторне «я» – ту невидиму штуку, про яку кричать жіночі журнали та посібники з саморозвитку.

Порада: багато читай. Сумно, але факт ¬– практично все вже придумали до нас, і тобі буде набагато легше відштовхуватися від стилю вже визнаного автора. Наприклад, моїм гуру та прикладом для наслідування завжди буде пан Анджей Сапковський.

5. У тебе підвищиться самооцінка

Навіть якщо твій блог не збиратиме мільйони переглядів, а найвірнішими шанувальниками залишаться «дві з половиною людини» (мама й бабуся, що зачитує дідусю найцікавіші місця), ти все одно станеш впевненішим у собі. Не знаю точно, з чим це пов’язано, але є декілька варіантів:

  • з кожним постом ти стаєш трохи кращим і бачиш цей ріст.
  • ти нарешті знаходиш собі заняття й перестаєш колупатися у власних недоліках.
  • інколи тобі пишуть вдячні читачі зі словами подяки, а інколи – люди, що бажають тобі й твоєму блогу провалитися в найглибші глибини сільського туалету (він у мене завжди асоціюється з пеклом). У будь-якому випадку, порада може бути тільки одна: продовжуй писати, якщо це приносить тобі задоволення!

Особливо уважний може помітити, що я назвала не 5, а 6 причин. Зізнаюся – це все був обман для того, щоб вставити відео з Ігорем Ніколаєвим. Так вийшло, що в дитинстві я мріяла вийти за нього заміж… цього не сталося, тому я хочу висловити своє кохання хоча б у такий спосіб (не засуджуйте)…

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus