Чому люди упереджені й до чого тут чихуахуа

talk

Інколи людині, навіть дуже близькій, неможливо пояснити свій погляд, хоч би які майстерні аргументи ми знаходили. Іноді ця людина – ми самі. Американська дизайнерка Лакшмі Мані дослідила, що таке підтверджувальна упередженість, чому ми деколи не здатні почути інших людей і до чого тут чихуахуа.

Життєвий приклад

Уявімо, що ти вперше йдеш на заняття до клубу йоги, де тільки й непокоїшся через свою надмірну вагу. Тебе хвилює, як спортивний костюм прилипає до тіла, виказуючи кожну ваду. Ти лише й думаєш, як по-дурному виглядаєш серед інших.

Твої очі вмить більшають, коли ти чуєш розмову людей у кутку. Коли, пройшовши повз них, вухами вловлюєш їхній дзвінкий сміх. «Господи, невже вони сміються з мене?»

Ти обираєш місце в самому кінці зали, куди ніхто не дивиться. Тренер просить усіх присісти в позі риби. Ти нервуєшся: невже всі навколо знають цю позицію?

Вигинаючись на своєму килимку, ти падаєш, грюкнувшись об підлогу. Переводиш погляд угору, аби переконатись, що ніхто цього не бачив. О, ні. Хлопець поряд приховує глузливу посмішку. «Так і є. Всі сміються з мене».

Після занять ти відводиш погляд і чимдуж біжиш звідти. Все закінчується обіцянкою більше ніколи не приходити на йогу.

Реклама

Неприємна правда

Насправді в клубі йоги ти шукаєш підтвердження своїх побоювань – людей, які сміялися з тебе, хлопця, який посміхався, коли ти впала. Саме тому випадки, що не доводять твоєї правоти, залишаються непоміченими. Хоча насправді інші люди на занятті майже не звертали на тебе уваги.

Підтверджувальна упередженість (від англ. confirmation bias) – це схильність людей шукати, інтерпретувати й запам’ятовувати інформацію, що підтверджує їхні власні переконання. Це підступне явище, яке щодня впливає на кожен наш вибір. Впливає на вибір речей, які ми вирішуємо купити, на наше здоров’я, на вибір людини, з якою ми одружуємося, на нашу кар’єру, емоції та фінанси. І це все відбувається у фоновому режимі, коли ми цього не помічаємо.

cafe

Робочий механізм

Упередженість впливає на нас трьома способами.

Як ми шукаємо інформацію. Воно впливає на те, як ми дивимось на світ навколо. Коли ми наодинці вдома і почуваємося жахливо, відразу ж заходимо у Facebook або Instagram. Ми дивимось на фотографії людей, їхні подорожі, вечірки, численні весілля й думаємо, що всі знайомі живуть прекрасним життям. Ми говоримо собі: «У мене нікого нема, я невдаха».

Ми й далі сидимо вдома і почуваємося нікчемними. А все тому, що вирішили шукати інформацію, аби підтвердити ці емоції. Ми знаємо, що фотографії змусять нас почуватися погано, але все одно шукаємо їх.

Як ми сприймаємо інформацію. Упередженість також впливає на сприйняття нейтральної інформації: ми починаємо бачити в ній підтвердження наших переконань.

Наприклад, коли ми закохуємось, то все, що бачимо в людині, прекрасне й досконале. Ми не помічаємо жодної вади. І коли наші стосунки раптом псуються, то все, що бачимо, сприймаємо як недоліки. Кавове дихання, схильність без кінця бубоніти на тему, що нас не цікавить, залишки волосся в раковині. Ми досі бачимо ту саму людину, але сприймаємо її дії по-різному.

Як ми пам’ятаємо інформацію. Навіть на наші спогади впливає упередженість. Ми інтерпретуємо і, можливо, навіть змінюємо спогади й факти у своїй голові: це все відбувається на основі наших переконань.

У класичному американському експерименті використали футбольну гру між Принстонським університетом і Дартмутським коледжом, де відбувалися численні порушення правил та багато гравців травмувалися. Коли глядачів опитали, хто ж почав «брудну гру», то фанати кожної зі сторін звинувачували іншу. Навіть ті, що подивилися гру в записі, бачили в ньому лише власні переконання.

Студенти кожного з вишів принципово вважали, що насправді саме їхня школа виграла. І тому вони, як правило, запам’ятовували й розказували більше прикладів, які показали саме їхню школу в хорошому світлі, а іншу – в поганому.

cafe

Чому так виходить?

Ми шукаємо підтвердження нашим переконанням, які б говорили, що ми маємо рацію. Адже помилятись означає, що ми не такі розумні, як думали. Тож у кінцевому підсумку ми шукаємо інформацію, яка підтверджує те, що ми й так уже знаємо.

Існує дослідження, під час якого учасникам надали свідчення, що суперечать їхнім політичним переконанням. Ділянки мозку, пов’язані з фізичним болем, стали більш активними: це ніби викликало фізичні муки.

Легко сприймати протилежні погляди, коли йдеться про речі, які нас не хвилюють. Але також є глибоко вкорінені переконання, які становлять основу наших особистостей. Наприклад, що ми добрі люди, що наші політичні погляди правильні. Докази, що суперечать цим переконанням, часто викликають когнітивний дисонанс – почуття величезного стресу і тривоги.

Когнітивний дисонанс викликає або боротьбу, або втечу від відповіді. Тож ми або копаємось у різних фактах і переглядаємо думки про наявні переконання (бій), або відмовляємось від протилежного факту (втеча).

Основна мета нашого мозку – самозахист. Це стосується як фізичної, так і психологічної частини нашої особистості. Коли протилежні факти доходять до нашого мозку, він сприймає це як психологічну загрозу й захищається, ніби нам загрожує реальна фізична небезпека.

Надто багато інформації, щоб обдумувати рішення. Треба буде величезних зусиль, щоб утримувати протилежні гіпотези, пробувати оцінити аргументи за і проти кожної з них.

Тому наш мозок оптимізує для нас швидке прийняття рішення. Оцінити суперечливу інформацію та з’ясувати, що є правильним, – занадто багато роботи. Легше знайти два-три підтвердження погляду, якого ми наразі дотримуємося.

Behind of woman gesturing

Що можна з цим робити?

Підходь до життя з цікавістю, а не з упередженням. Коли ти намагаєшся довести свою правоту, спілкуючись з іншими людьми, то мимоволі підтверджуєш своє упередження.

Наприклад, науковці вивчали дві групи школярів. У першій діти уникали проблемних питань, адже боялись помилитись. У другій групі школярі активно шукали складнощів у навчанні, навіть коли їхні рішення були неправильні. У результаті виявилося, що друга група перевершувала першу в розумовому розвитку.

Тож менше зосереджуйся на правильності й більше експериментуй у своєму житті. Якщо ти прийматимеш свої помилки, то діставатимеш більше можливостей.

Шукай і розумій різні погляди. Розуміння відмінних поглядів може допомогти тобі поліпшити власне розуміння теми. На думку дослідників, змінити глибинні переконання справді можливо. Як? Оточуючи себе людьми з протилежними поглядами.

Скажімо, ти думаєш купувати будинок, який тобі дуже сподобався. Попроси друга, щоб він зіграв адвоката диявола і навів причини не купувати цей будинок. У такий спосіб ти зможеш переконатися, що побачиш більше, ніж просто свій погляд. І це допоможе прийняти розумне рішення.

Думай про свої погляди. Для того, щоб боротися з когнітивним упередженням, ти маєш розуміти свої інстинктивні реакції. Наступного разу, коли знаходитимеш факти, з якими повністю погоджуєшся, зупинись. Подумай про припущення, які робиш, і пошукай способів довести свою неправоту.

Ти кажеш, що любиш каву й не обійдешся без ранкової порції. Коли переглядатимеш свою стрічку в Facebook, пости, що описують переваги кави, вмить захоплять твою увагу. Легко прочитати їх і заспокоїтись: «Ага, це підтверджує мій життєвий вибір». Але наступного разу, коли ти зловиш себе на цьому, намагайся активно шукати інформацію, яка суперечитиме тому, в що віриш.

Підтверджувальна упередженість є незамінним складником прийняття рішень. Це еволюційна риса характеру, що показує наш світогляд. Її неможливо просто взяти й вимкнути. Проте, коли приймаєш важливі рішення щодо здоров’я, фінансів чи особистого життя, можеш пом’якшити її наслідки. Вивчення й розуміння упередженості дає змогу компенсувати свої вади й приймати раціональніші рішення.

Тож наступного разу, коли замість пози риби ти будеш виглядати як чихуахуа в польоті, не хвилюйся. Ніхто на тебе не дивиться.

За матеріалами Medium.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus