Україна очима волонтерів-іноземців

карта

Global Village – це фестиваль, який об’єднує колишніх, теперішніх і майбутніх учасників міжнародних проектів AIESEC. 21 січня на ньому зібралися волонтери з Бразилії, Індії, Алжиру та інших країн. Вони прилетіли в Україну, щоб навчати дітей і дорослих англійської мови, популяризувати здоровий спосіб життя й розвивати власні амбітні проекти. Ми ж дізналися, яка вона – Україна очима представників таких різних культур.

Волонтери в Україні? Навіщо?

У вересні 2015 року відбувся Саміт ООН для прийняття Порядку денного в галузі розвитку, де країни-члени ООН визначилися з цілями сталого розвитку на 2016–2030 роки. Україна поставила перед собою 17 цілей, а волонтери з різних куточків світу допомагають їх досягнути.

Одна з них – якісна освіта, де велика увага приділяється здобуттю корисних навичок. Волонтери навчають дітей мовам: вони менше зосереджуються на граматиці, однак розмовляють про інші країни й культури. Учні ж ставлять багато запитань, наприклад, «чому Україна інша?».

Маюр. Індія, м. Джайпур

21-річний юнак бере участь у проекті Global Entrepreneurs, а конкретно – у програмі Shape Ukraine, яка має на меті розповсюдити позитивну думку про Україну серед світової спільноти. Крім цього, Маюр ділиться бізнес-ідеями, які працюють в Індії, а натомість отримує цікаві українські кейси. Юнак лише тиждень в Україні, однак уже встиг дечому навчитися, наприклад, він дізнався про різні законодавчі аспекти й знає, як захистити бізнес, який збирається започаткувати на батьківщині.

I'm so exited to have all this guys here #aiesecinkyiv #aiesec #ge_shape_ukraine

Фото опубликовано lesya (@lesya.krh)

«Я всього тиждень в Україні, але вже встиг помітити, що українці відрізняються від моїх співвітчизників. Їжа! Особливо – їжа. Ви не вживаєте так багато гострих страв, і це дивно. Втім, люди доброзичливі: ось нещодавно я страждав в автобусі й не міг пояснити, що мені потрібно. Інші пасажири навіть без знання англійської мови зрозуміли: я хочу кудись доїхати, й допомогли.

До речі, громадський транспорт в Україні дещо відрізняється від індійського – у вас дуже зручний метрополітен! Так, там шумно, але він дешевий, і ціна не змінюється залежно від пункту призначення – просто заплати чотири гривні та їдь, куди забажаєш. В Індії все не так: ми витрачаємо різну кількість грошей на кожній станції.

Українці, з якими я зустрічався, готові допомагати іноземцям. Ну, практично всі. Недавно хлопець напідпитку намагався побити мене в барі в центрі Києва. Насправді, їх було четверо чи п’ятеро, я не хотів мати проблем, тому просто втік (посміхається). Я впевнений, що вони сказали багато поганих слів, але нічого не зрозумів – усе було українською. Втім, я вже встиг відвідати багато місць, зустрів купу людей, завів друзів – більше, ніж п’ятдесят! Так що Україна справді мені подобається.

Як на мене, українці більш безтурботні, ніж мої співвітчизники. Ви не оцінюєте людей так, як це відбувається в Індії: у нас, навіть якщо ти просто виходиш на прогулянку з другом, це може викликати купу чуток та обговорень. В Індії багато каст, і це – погано, адже ми навіть не можемо одружитися з людиною іншої касти. Гадаю, приблизно у 80% наречений та наречена зустрічаються лише на весіллі. В Україні все по-іншому: ти зустрічаєш дівчину, ви подобаєтеся одне одному, й можете одружитися. О, і до речі – дуже важко вгадати вік українок: деякі видаються старшими, деякі – молодшими. Ось ти (Маюр вказує на мене – авт.), наприклад, виглядаєш старшою 20 років!

Єдине, що мені не до вподоби: в Україні дійсно мало англійської мови. Усе написано російською чи українською, а ці мови використовуються лише в одній частині світу, тому іноземцям тут важко. У моїй країні англійська – друга за популярністю, адже в Індії є 38 різних мов, тому інколи індійці не розуміють навіть одне одного. Ось чому ми докладаємо зусиль для того, щоб англійська стала універсальною мовою».

Матео. Бразилія, м. Форталеза

Ще один учасник проекту Global Entrepreneurs відзначає велику кількість здобутих знань, а також абсолютно різні типи мислення лекторів.

волонтер (2)«Я приїхав приблизно 5-6 днів тому: трохи випив учора, не можу пригадати точно (сміється). Ні-ні, звісно ж, я жартую. Я тут 5 днів. Спочатку думав: о, українці дуже холодні! Ви такі типу «я тебе не знаю й не буду з тобою розмовляти», але… Ні! Ви зовсім не такі, й цей стереотип повністю зник. Українці дуже добрі, відкриті, вони постійно посміхаються, коли я щось питаю. З мовою інколи виникають проблеми, адже багато хто не спілкується англійською. Інколи можна відгадати те, що людина має на увазі, з її міміки та жестів.

А ось щодо погоди, то тут дійсно жахливо холодно! У Бразилії 30-40 градусів тепла, а в Україні -10, і для нас це дуже морозно. Але мені й друзям тут дуже подобається.

У мене є українська подруга – Катерина. Вона вже встигла побувати в Бразилії, їй там дуже сподобалося. Саме Катерина розповідала мені багато хорошого про Україну. Тому коли я натрапив на проект, то подумав: а це гарна ідея – нарешті побачити цю країну! До того ж, сам проект дуже цікавий, круто знаходитися в зовсім іншому середовищі, де тебе оточують різні люди й культури.

Але у порівнянні з бразильцями, ви, українці, дуже сором’язливі! І до речі, у вас дуже дивні автобуси! Нещодавно я їхав із друзями, й один хлопець дав мені гроші. Звісно ж, я дуже зрадів, однак ненадовго: виявилося, їх потрібно передати далі, й це було дуже дивно. У Бразилії ми віддаємо їх або водієві, або окремій людині, яка відповідає лише за гроші.

Але як би там не було, ви – добрі, а Україна – гарна. Центр Києва – неймовірно красивий, він дуже відрізняється від Бразилії».

Закарія. Алжир, м. Алжир

Перше враження Закарії про Україну – тут гарно. Хлопець обожнює Східну Європу й минулого року побував у Румунії. На його думку, наші країни дуже схожі своєю культурою, ландшафтом і людьми.

волонтер«У Києві мені подобається те, що навіть коли люди не розмовляють англійською (а це інколи трапляється), вони все одно намагаються допомогти. Спершу я жив у селі Вишневе, тому мені доводилося їхати двома автобусами та метро, щоб хоч кудись дістатися. Так ось, коли я питав перехожих, показував їм карту, вони відповідали мені за допомогою жестів та міміки. І до речі, метро в Києві – просто неймовірне! Воно охоплює практично все місто, швидке, дешеве. Це все, що мені потрібно.

Я хочу відвідати й інші міста: Львів (кажуть, там гарно), Харків, Одеса… Але я не маю часу – багато працюю. Я тут – два місяці й, можливо, залишуся ще на два, буду продовжувати навчати англійської. Мені подобається робота: інакше я б уже поїхав додому. Єдина проблема – це мова, інколи мої учні не розуміють слово, а я не можу його пояснити. У такі моменти я мрію вивчити українську».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Реклама

comments powered by Disqus