Тал Катран про те, як українцям стати нацією стартапів

tal

Тал Катран – розробник стартап-екосистем з Ізраїлю. Останні кілька років він у ролі ментора їздить світом і допомагає молодим інноваторам зрозуміти, як працює IT-світ. Його запрошують розвивати стартап-середовища країн Європи й Азії. За день до нашої розмови він спілкувався з урядом Румунії, наступного дня на нього чекали івенти в Києві, ще за день – літак до наступної країни. До нас Тал приїхав на запрошення мережі академічних інкубаторів YEP і розповів про те, звідки брати ідеї, як побороти страх і розвинути стартап-екосистему в Україні.

Про свою роботу

Останні 6 років я працюю над акселерацією стартапів. Наша компанія не дає технологічних інструментів, але дає інноваторам усі базові знання, які ми називаємо «soft knowledges»: як приваблювати інвесторів, розповідати про продукт, робити презентації, яким повинен бути сторителінг і як планувати бізнес.

Приблизно 3 роки тому ізраїльські стартапери почали об’єднуватися і ставати кластером. Великі кооперації зрозуміли, що програмні потужності – це ще не все і треба бути відкритими до тих, кого звикли вважати «невдахами», адже вони можуть продукувати цікаві ідеї.

Тепер компанії з історією (наприклад, Coca-Cola або наша залізниця) відкрили в Ізраїлі свої програми і запросили до співпраці молодих винахідників. Утім, самих тільки мрій недостатньо: удача просто так на вас не звалиться. У ці компанії приходять з робочою технологією: уже неможливо отримати мільйони доларів за презентацію, як у 2002. Стукати в двері інвесторів без MVP (minimum viable product) – самогубство.

В основному я працюю у Східній Європі, Азії. Я маю на меті допомогти розвиватися молодим винахідникам, незважаючи на те, де вони проживають.

Реклама

Про джерело ідей

У країнах на зразок Тайваню, Індії, Таїланду стартап-середовище досі на стадії тестування, спроб і помилок. Сьогодні найбільша проблема – це брак ідей. Я навчаю студентів знаходити їх, влаштовувати «мозковий штурм» (англ. brainstorming) – думати, як діти. Бо що роблять мудрі керівники, коли не можуть знайти вихід? Розповідають підліткам про свою проблему, лишають їх на кілька годин і повертаються вже по готове рішення.

Діти вільні від стереотипів і страхів, вони креативні та відкриті, не думають про гроші й технічні можливості, вони як висококласні CEO: вміють літати. Але вони знають, чого хочуть. Саме дитина сказала, що король – голий (ідеться про події казки Ганса Крістіана Андерсена «Нове вбрання короля» – ред.). У бізнесі це працює так само.

codeУ вас точно був момент, коли ви бачили річ, яку ненавидите, і думали, що хтось повинен щось із цим зробити. Так-от ненависть – дуже потужне джерело ідей. А університет – прекрасне середовище, щоб генерувати рішення. Треба шукати баги, тобто помилки: це фокус, який допомагає мати нескінченну кількість ідей, бо стартап – це вирішення якоїсь проблеми.

Про рішучість

Важливо усвідомлювати, що ваша справа – це шанс бути частиною чогось, що колись стане великим. Це більше, ніж гроші. Дві людини не можуть зробити багато хороших речей, але вони можуть зробити одну ідеальну. І не сумнівайтеся, поки молоді. Потім можете прокинутися і прочитати, що хтось отримав мільйони за ідею, яку ви обдумували 5 років тому. І знаєте, в чому проблема? Ви думали, а треба було діяти.

Усе в нашій голові. Раніше технологія йшла попереду уяви, але тепер усе змінилося. Ми клонуємо людей, друкуємо органи і їжу на 3D-принтері, загоюємо шрами на серці. У 2034 році перед людством буде великий виклик – висадка на Марс. І знаєте, чого не буде в тому космічному кораблі? Людини. Там буде 3D-принтер, який надрукує все: сім’ю, їхній будинок з газоном, їхню собаку, їжу для них – і я не жартую.

Я часто чую від молодих винахідників, що їхній стартап буде дешевим. Припиніть говорити про це: жодна нація не повинна пишатися тим, що в неї дешево щось виробляти! Кажіть «працьовиті», кажіть «швидкі», кажіть «здатні навчатися», але ніколи не згадуйте про дешеві людські ресурси. Ідея має працювати, а не бути дешевою.

Від вас очікують, що ви станете лідерами, творцями, інноваторами. Самих тільки мрій недостатньо: удача просто так не звалиться. Будьте активними. Приходьте до інвесторів і кажіть, що маєте рішення проблеми, пояснюйте, чому вони мають дати вам гроші. Вивчіть цільову аудиторію, інакше нічого не запрацює. Вам треба бути готовими до того, що матимете нульовий вихлоп, поки не досягнете певної критичної кількості користувачів. Ви мусите зрозуміти, що ваша локальна культура не для всіх. Але ви повинні прагнути до чогось великого. Мати ідею – це свідоме рішення.

startup-photos (2)

Про дії українського уряду

Для мене не існує такої проблеми, як «культура»: я впевнений, що вся річ у грошах. В Ізраїлі живуть люди з понад 100 країн світу. Ми нація емігрантів, але також і стартап-нація. В Україні можна вигадувати відмовки про особливості менталітету, радянський спадок, але цього можна позбутися: треба більше подорожувати. Знання того, що відбувається ззовні, допомагає побачити альтернативні шляхи розвитку.

Якби у вашому уряді були освічені люди, які розуміють, що відбувається, вони не звертали б увагу на примхи людей, а вирішували б, що потрібно країні, навіть коли хтось незадоволений. Це як пасок безпеки: я не хочу його застібати, але держава вирішила, що з ним безпечніше. Деякі речі необхідно робити для росту, навіть якщо не всіх це влаштовує.

Стартап має взяти все ззовні: розробників, виконавців, спеціалістів, технології. Ось чому треба створювати сприятливе середовище для стартапів, коли молодь їде з країни. Треба дати їм змогу отримувати гроші.

Іноземцям складно пояснювати вашому уряду, як треба працювати. Ви думаєте, що ми нічого не знаємо про Україну. Та будь-який уряд завжди намагається стати частиною успішної історії. Особливо у такій країні, як ваша. І він стане її частиною. І він заплатить інноваторам мільйони. І тоді прийдуть зміни.

Про досвід Македонії

У Македонії мені доводилося вирішувати проблему зі студентами-винахідниками, яка є тепер і в Україні. Найскладнішим для молодих людей було прийти додому і повідомити батьків про намір запустити стартап. Їм казали, що вже досить і час знайти нормальну роботу.

У Македонії працівників адміністративних установ (а це саме та «нормальна робота») – 70%. Тільки уявіть цю цифру! Міністр інформаційно-комунікаційних технологій зателефонував мені й сказав, що треба з цим щось робити. Наступного дня я організував панельну дискусію про стартапи зі студентами, куди його запросив.

tal 2Ніхто не вірив, що міністр прийде, але він прийшов і спілкувався з учасниками. А потім я попросив його сфотографуватися з ними – і в кожного було фото, де йому тисне руку міністр. Вони показували його вдома як доказ підтримки уряду.

Міністрові телефонували й казали, що, звісно, «моя мама вами захоплюється», а потім – про фідбек і бажання допомогти з боку рідних. Це як у пісенних шоу: молоді люди приїжджають на конкурс і кажуть, що їх не підтримують батьки, а у фіналі вони вже плачуть разом, бо ніколи не уявляли, наскільки талановита їхня дитина. Після цієї зустрічі міністр сказав мені, що зрозумів, як важливо демонструвати підтримку.

Про новації в українській освіті

Я впевнений, що треба об’єднати стартап-екосистему, академічну освіту й уряд, запровадивши в українських університетах Entrepreneurial Studies. Тобто тренінги й семінари для майбутніх винахідників. Студенти мають знати, як працюють стартапи в інших країнах. Достатньо привести до них одну людину, яка розповість про все, адже вони вже розумні, їм не треба викладачів – їм треба знань.

Я думаю, що правильно було б запустити національну програму з розвитку стартапів в університетах, яку б підтримував уряд. За результатами навчання студентів керівники програми йшли б до влади з конкретними пропозиціями.

Ця схема вже успішно функціонує в Латвії. Влада запустила курси для винахідників, створює інститут – кожен навчальний заклад має свій Entrepreneur Innovation Center. Університети – найкраще середовище для розвитку винахідників. Подібних програм для студентів 3-4 курсів вам і треба вимагати від уряду. У міністра освіти, економіки, будь-чого: успіх має багатьох батьків.

Такі програми стануть корисними і для університетів: чим більше винахідників захоче пройти їх, тим більше з них стане студентами тих університетів, які їх упроваджуватимуть. Інші ВНЗ побачать, як це працює, і теж відкриють представництво цих програм, теж захочуть бачити в себе таких студентів – так сформується конкуренція.

Я вважаю, що ситуація, коли кожен університет чи коледж має власну програму для винахідників, ідеальна для держави. Тоді ця культура розквітне. І це не наукова фантастика – це дійсно так працює. Я не знаю вашої культури, ваших людей, не розумію, чому ви так мало посміхаєтеся, але знаю, що всередині ви такі самі, як я.

Фото: myfarmlife.com, unsplash

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus