Суржик у маршрутці: на «слідуючій» виходимо

автобус

«Їде маршрутка, як велика собача будка…», – так свого часу співав Кузьма. Українська маршрутка – особлива. Це невичерпне джерело суржику – від спілкування водія з пасажирами до реклами у салоні авто. Якщо ж гучність розмови на сусідніх сидіннях значно перевищує допустиму норму децибел – доведеться слухати неймовірні лексичні дурниці. Остерігайся суржику! Нотуй і запам’ятовуй!

*Найпопулярніший суржик виділили у тексті жирним та взяли у лапки, правильний варіант – курсивом.

«10 гривнів здачі»

І хто ж не чув цих типових для транспортного середовища, та й не тільки, фраз? Рука на кермі, погляд водія зосереджений і вуста викрикують забрати цю «здачу», замість лагідної решти, та ще й цілих 10 «гривнів», а не гривень. Крізь натовп сонних людей у трамваях чи тролейбусах пробирається кондукторка, голос якої здатний пробудити кожного пасажира, а фраза «Хто ще не має білєтіка?» проникає до самого серця і може звучати у голові ще півдня. Так і хочеться відповісти грамотно «Квиточок маю, а “білєтік” – ні».

Ті, хто ні квитка, ні «білєта» не отримав (зазвичай, пенсіонери), насолоджуються розмовами про економічну і політичну ситуацію в Україні, які частенько рясніють калькою: «Існуючі» ціни «на» Україні жахливі», хоч це скоріше характеризує теперішні ціни в Україні; скаржаться на діюче законодавство, яке повинно бути чинним.

Тим часом молодий хлопець біля вікна замість того, щоб брати участь у революції Гідності й здобувати перемогу – «приймав» участь і «отримував» перемогу вдома в онлайн-грі, адже про гідність не чув і навіть не здатен поступитися місцем бабусі, що стоїть поруч. Певна, в грі він теж «терпить» поразку, замість того, щоб зазнавати її. А змалку йому «прививали» повагу до старших, а не прищеплювали.

maxresdefault

Реклама

Перлини молодіжної говірки

Найцікавіше відбувається, коли у транспорт заходять студенти або учні.

Перші повертаються з якихось «вузів» (абревіатура від «вищий учбовий заклад», слово «учбовий» – русизм), хоч повинні були б повертатися з вишів – скорочення від вищої школи, або ж ВНЗ – вищих навчальних закладів. У студентів якраз закінчилася сесія, тож вони галасливо «підводять» підсумки, хоч насправді «підвести» – це не виправдати сподівань чи ж просто підвести одну людину до іншої, а підсумки – підбивають.

«Я рахую, що здав усі екзамени», – чується позаду. Шкода, що ти так вважаєш, адже іспит з української мови ти точно не склав.

«Братішка, навіть якщо не здав, можна рішить любі праблєми та задачі», – відповідає інший голос. На жаль, не виключено, що вирішувати будь-яку проблему та розв’язувати будь-яке завдання (слід розрізняти із поняттям «задача» в математиці) будуть батьки хлопців.

Гучні розмови у транспорті бувають-таки пізнавальними. Так, можна почути розклад в університетах твого міста, наприклад: «По понеділках у нас три практичні, по вівторках – вопше завал». Навіть не акцентую увагу на слові «вопше», але слід пам’ятати, що ми говоримо щопонеділка та щовівторка.

Достатньо проїхатися декілька кіл містом у транспорті, як назбируєш цілий букет суржику. Виганяємо зі щоденного лексикону «площадку», «налічку», «клубніку» і замінюємо їх на зрозумілу мову для простих смертних: сходовий майданчик, готівку, полуницю. Бо якщо сідають у транспорт, наприклад, дві молоді панянки і кажуть одна одній: «Я так хочу хавати, а столовка була цілий день закрита», це геть не пасує леді. Краще зауважити: «Я так зголодніла, а їдальня цілий день зачинена». Різниця відчувається.

gorodskie-marshrutki

Рекламні казуси: холодильник «у розстрочку»

Навіть якщо ввімкнути (а не «включити») плеєр і перестати підслуховувати – суржик дістане нас із реклами, якою обклеєний салон маршрутки. Ось і зараз краєвиди з віконця закриває куценька брошура, приклеєна відкушеним шматком скотча – це реклама фестивалю «під відкритим небом», хоча повинно бути просто неба. Вище – нав’язлива реклама холодильника «у розстрочку», а не на виплат.

Тим часом під ногами знаходжу іншу брудну брошуру із закликами: «Бережіть оточуюче середовище, виключайте світло!» та «Не мусоріть». Можливо, вони й мають благородну мету, проте у грамотності пасуть задніх: правильно – навколишнє середовище, довкілля; сміття. А світло потрібно вимикати.

З перегородки між водієм та пасажирами маркетологи якихось виробників ліків закликають «попереджати хворобу» та «приймати міри», хоч повинні були б просити запобігати хворобі та вживати заходів профілактики. І подають якусь «ссилку», щоб пасажири мали змогу ознайомитися з деталями, хоч повинні були подати посилання.

Як результат, кожної хвилини щонайменше один філолог в Україні перебуває на межі серцевого нападу, заходячи у маршрутку. Висновок дуже простий: друже, намагайся говорити правильно! Розмовляймо не «на українській мові», а нашою милозвучною українською! Вона заслуговує на це!

Фото: volga.lutsk.ua, youtube.com, zanoza-news.com

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus