Студенти та бюрократія врятують університети

hands

Вже минув початок нового навчального року й треба продовжувати серію блогів про органи студентського самоврядування (скорочено – ОСС). За цей час я знайшов багато проблем у своєму виші – Харківському національному університеті радіоелектроніки. Тож як голова Студентського сенату, розповідаю, що з цим можна зробити.

У минулій статті я розповідав про перший крок до статусу «студентського активіста». Він був більш практичним, а от другий – розумію, що буде більш ефемерний, ніж все що відбулось в житті раніше. Насправді, самого другого кроку не існує, є – його варіанти.

Найбільшою проблемою є те, що самоврядування в університеті взагалі не є системою. В буквальному розумінні: самоврядування – хаос. Максимальна системність дій у більшості випадків зводиться до фрази «Спитай того, хто знає. Наприклад, Васю Пупкіна, який це робив раніше». Найчастіше за все Васею, до якого відправлять, буде голова ОСС, але у результаті виявиться, що навіть так ти не дізнаєшся, як тобі вирішувати ті чи інші проблеми.

Отже, помилки новачків призводять до непорозумінь в колективі студентів, а ті – до небажання робити щось далі.

Тому в Сенаті я взявся робити «систему», як я її називаю, від 0 до 100. Хочу тобі про неї трошки розповісти. І сподіваюсь, що ти знайдеш щось корисне в цій інформації.

man 3

Звести з нічого

Функціонування органу самоврядування, це, передусім, не культурно-масові події або правозахист, це – системна робота з бюрократією. Підкреслюю – не боротьба, а саме робота.

Формула «студентство+бюрократія» звучить дивно? Так, те що врятує університети – студенти та бюрократія. А точніше службові записки, заяви, накази, розпорядження, положення, інші нормативні документи. А найголовніше тут – інструкції до всього! Вони слугують так би мовити посібником з дій.

Приходячи в свій ОСС, ти можеш почути «Роби щось з цього…» і отримати перелік проектів, подій та ситуацій, які потребують вирішення. Але як їх робити – не говорять. Не тому, що не знають, а скоріш тому що не можуть описати, не мають часу, бажання займатись чи розбиратися з цим питанням.

Саме тут на допомогу має приходити система. Завдяки Відділу якості ХНУРЕ, де я працював до обрання головою Сенату, я знаю, що у більшості сучасних компаній є так звана «Система менеджменту».

Подібна система відповідає на всі загальні питання. У ній описано загальний алгоритм як діяти, але немає конкретики. І саме так треба для більшої варіації. Так, у ній є конкретні приклади, які допомагають орієнтуватись у ситуації, однак точно показувати як вчиняти у конкретній ситуації вона не буде.

Більшість, навіть у моєму оточенні, вважають, що подібна «бюрократична прірва» їм не потрібна. Частіше за все вони не повністю розуміють предмет розмови, тому вважають бюрократію ворогом. Але система робиться один раз і з часом вбирає в себе частинки та модернізується.

friendsНасправді, подібне питання підіймається вже давно. Проблематика спадковості у середовищі активістів стоїть зараз надто гостро. Наприклад, таке питання підіймалось на Форумі студентського самоврядування в Сумах, у розмовах та роздумах, зокрема, Української Асоціації Студентів, та на більшості останніх студентських конференцій та з’їздів.

Для реалізації подібної системи застосовуються звичайні та наявні у всіх інтернет-інструменти, такі як: Google Drive, Telegram, Facebook. Основою стають знання старших студентів про певні аспекти роботи ОСС, які спираються та ґрунтуються на правилах та нормативних документах, які працювали раніше.

На перший погляд це виглядає дуже важкою задачею – описати все, що відбувається у вирішенні всіх питань зі сторони органів самоврядування. Лише на перший! Надалі стає зрозуміло, що така форма передачі свого досвіду – найбільш вигідний та легкий спосіб не втратити все.

Реклама

Навіщо це все?

Особисто в моєму виші майже два роки поспіль орган самоврядування мав певні проблеми. Результатом цього стало:

  • існування 3 органів самоврядування, які не працюють, у виші на 7 тисяч студентів;
  • відсутність роботи або робота за принципом «мені так здається правильно», тим паче в гуртожитках;
  • юридичні проблеми з погодженням дій; погане ставлення та взаємодія з адміністрацією ВНЗ.

Все це – наслідок відсутності спадщини, низки порушень та зловживань від в.о. ректорів та їхня жага бути обраним на посаду ректора мого Харківського національного університету радіоелектроніки.

girlВищевказані дії осіб і проблеми вплинули не лише на Сенат, а й на студентів, викладачів та сам виш, як державну структуру. Наприклад, наслідком стала ситуація зі стендом компанії «Socar».

Відсутність «системи роботи» у певний момент може вщент зруйнувати і сам інститут самоврядування у виші. З таким я стикнувся в Харківському Політехнічному Інституті, де був у гостях на Конференції студентів та після цього. Прикладів, насправді, багато, і загальна тенденція невтішна. Але…

Що з цим робити?

Можу лише порекомендувати й поділитись моєю концепцією.

На першому курсі треба питати, діставати та вижимати максимум інформації зі старших студактивістів. Всю інформацію записувати, й потім перевіряти на актуальність. Допомагати протестувати систему та зробити цю інформацію більш корисною для себе й майбутніх студентів.

А от на старших курсах треба описувати свій досвід, знаходити тих, хто зможе допомогти це зробити. Ділитись з іншими, писати разом з іншими вишами, питаючи про те «як там у них», знаходити та ділитись інформацією з іншими студентами. Розповідати про історію вишу, студентського самоврядування та створювати «легенди» для майбутніх поколінь.

Пиши це, поки я далі створюватиму систему з нуля – вже є 25%.

Запалу тобі у активізмі!

Peace!

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus