Сторінки-спеції та вірші-гени: найдивніші книги світу

Навіть якщо ти досвідчений книгоман із солідним стажем, приготуйся дивуватись. Ми зібрали книги, які зовсім не відповідають типовому розумінню літератури. Спойлер: у деяких регіонах Африки волонтери роздали книгу, одна сторінка якої здатна очистити до 100 літрів води, а в Аргентині створили дитячу книжку, котра проростає міні-лісом саджанців жакаранди, якщо її посадити у землю після прочитання. Дивовижно, чи не так?

Після прочитання – з’їсти

Фото 1Цукрові літери, викарбувані на вафельних сторінках. Таку книгу, що в буквальному сенсі живить мозок, створив австрійський дизайнер Андреас Похансенік спеціально для віденської виставки Design Criminals (у перекладі – злочинці дизайну) 2010 року. Відповідно до ідеї заходу – руйнування дизайнерських стереотипів – щасливі відвідувачі також мали змогу створити і «знищити» (взяти участь у деструкції) щось цукрове власноруч. І пересвідчитись: усе красиве те, що їстівне.

Взагалі ця книга ідеальна для передачі конфіденційної інформації, збереження лісу та видобування глюкози. А ще вона здатна забезпечити дисципліну. Тут вже не зможеш відкладати читання з місяця в місяць – усе через обмежений термін придатності.

Реклама

Якщо хочеться гострого

Фото 2Продовжуючи кулінарну тему, варто згадати книгу-приправу Ніка Бамптона. Інформаційна користь такої книги – нульова. Натомість її гастрономічна цінність зашкалює, оскільки весь зміст – це спресовані спеції. Для того щоб використати приправу під час приготування їжі, слід лише відірвати бажану сторінку та підігріти її на сковороді. Декілька хвилин хімічної реакції, і звичайна на перший погляд частина книги перетворюється на прянощі до твоєї страви.

Must have для мешканців гуртожитків хоча би через те, що ніхто так і не здогадається, де ти зберігаєш хмелі-сунелі.

Шматочок Міссісіпі

AЗахопившись ще в дитинстві річками, а потім попрацювавши на паперовій фабриці, Річард Лонг створив серію книжок, зроблених із річкової грязюки Міссісіпі, Амазонки, Рейну, Хуанхе, Гудзону та інших місць, які він відвідав. Кожна сторінка такої книги – це папір ручної роботи, звичайний склад якого поєднаний із грязьовими частками. А завдяки технології deckle-edged (з нерівними краями) сторінки схожі на пергамент. Просто 2 в 1: і екологічний спосіб створення паперу, і максимальний ефект присутності, коли річку можна відчути на дотик, майже як 4D у кіно, тільки у друкованому всесвіті.

Замкни ланцюг – посади дерево

Фото 4Для тих, кого все ж не задовольняє часткове заміщення деревини під час виготовлення літератури, видавці придумали безпрограшне рішення. Так, обкладинку першого видання роману про життя хіпстерів після апокаліпсису Джеймса Каелана «Ми наближаємось» (We’re Getting On) вони створили з паперу виключно на основі насіння берези. Тобто після прочитання книги можна посадити нове дерево (для наступної книги, певно). Цей еко-хід надзвичайно пасував до антитехнологічного сюжету твору про молодь, яка вирішила відмовитись від усіх електричних пристроїв.

Саджанці жакаранди

Фото 5Проте існує приклад, коли цілковито всю книгу можна посадити в землю і дочекатись плодів. Таку можливість запропонувала компанія Tree Book Tree разом із аргентинським дитячим виданням Pequeno Editor. «Мій тато був у джунглях» – так називається дитяча книжка про подорожі у тропічних лісах, яка надрукована екологічною типографською фарбою на безкислотному папері. Яскраве пояснення для дітей, звідки беруться книжки, що проростає міні-лісом саджанців квіткової жакаранди.

Water is Life

Фото 6Відгадай загадку: неможливо випити, але це допомагає людям пити. Ні, це не типові дружні підбадьорювання, на кшталт «хіба ти мене не поважаєш?». Це корисний проект від благодійної організації Water is Life – «Питна книга» (The Drinkable Book). Її сторінки надруковані на фільтрувальному папері та вкриті наночастками срібла, що дозволяє знищувати мікроби, які викликають холеру, тиф. Одна така сторінка здатна очищати до 100 літрів води, тобто одній людині книги вистачить на 4 роки. Перевага також полягає у низькій вартості виробництва (декілька доларів за книгу). Перші подібні «літературні фільтри» волонтери вже роздали в деяких регіонах Африки, Індії та Китаю.

«Дзеркальне-я»

Фото 7Соціологи Чарльз Кулі та Джордж Мід ще на початку ХХ ст. запропонували теорію «дзеркального-я», відповідно до якої кожна людська особистість формується внаслідок віддзеркалення тих соціальних умов, які її оточують. Напевно, щоб відшукати справжнього себе, а не лише те відображення, яким ми стаємо завдяки суспільству, Джон Крісті та Рон Кінг створили справжню книгу-дзеркало (The Mirror Book). Назва книги повністю відповідає її сутності. Окрім того, що вона складається зі справжніх сторінок-дзеркал, до комплекту також додається пара білих рукавичок, для того щоб не зіпсувати процес самоспоглядання неохайними відбитками пальців. Під час перегортання сторінок, як пояснюють автори, зображення викривлюється, що призводить до неочікуваних вражень та знахідок всередині самого себе.

Метафора Інтернету

Фото 8Відтворити логіку сновидінь та думок вдалося Марії Фішер у рамках своєї дипломної роботи Traumgedanken («Думки сновидіння») в Університеті Аугсбургу. У ній зібрані філософські та поетичні тексти, які одночасно концептуально та фізично переплетені між собою за допомогою ниток. Безліч таких заплутаних ланцюжків символізують хаотичність та пластичність зв’язків-асоціацій, процес мислення, а також епоху мережі та цифрових технологій. До речі, непогана ідея для оформлення дизайну книги сучасного іспанського вченого Мануеля Кастельса «Мережеве суспільство».

Конструктор «Лего»

Фото 9Речі повинні пристосовуватись до людей, а не навпаки. Так вважають розробники твору під назвою Take a seat («Сідай»). Може здатися, що це чергова книга серед безкінечних рядків неосяжної домашньої бібліотеки, але при нагоді вона доведе зовсім протилежне, раптом перетворившись на стілець на здивування гостей. Модель побудована зі сталевих куль та дубових дощок, що забезпечує зручність та надійність сидіння. Цікаво лише, чому для цієї мети знадобилось створювати саме книгу.

Це тобі не ген розшифровувати

Фото 10
Насправді далі мова буде саме про декодування гену. І все для того, щоб насолодитись красою та проникливістю вірша канадського поета Крістіана Бьока. Близько 10 років він працював над створенням гену, що «розповідає» вірш. Це відбувається так: складові вірша шифруюються у вигляді послідовностей елементів, які складають ген. Якщо розкодувати ген, прочитаємо те, що там заховано. Така собі криптографія за допомогою біології.

Зараз мета у Бьока ще масштабніша. Він хоче помістити вірш у червону бактерію Deinococcus Radiodurans. Як зазначає Пітер Вотс у романі «Ехопраксія»: «Якщо проект Крістіана вдасться, його слова будуть множитися до тих пір, поки Сонце не вибухне. Хто би міг подумати, що поезія колись буде мати такий величезний тираж?»

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus