Як я став жайворонком

ліжко

Арістотель казав: «Добре прокидатися перед сходом сонця, адже така звичка корисна для здоров’я, багатства та мудрості». Що ж, хіба у нас є причини йому не довіряти? Відомий американський блогер Стів Павліна розповідає про комбінацію двох методів, яка зрештою дозволила йому щодня прокидатися о 5 ранку. Його поради – вічні.

Невдача за невдачею

Людьми, які прокидаються рано, народжуються чи стають? У моєму випадку – точно стають. Коли мені було 20, я рідко лягав спати до півночі. Зазвичай я прокидався і починав займатися справами тільки в обід.

Проте з часом я не зміг ігнорувати тісний зв’язок між успіхом та ранніми підйомами. У ті рідкісні моменти, коли я прокидався рано, я помічав, що моє самопочуття покращилося, а продуктивність вища не тільки ранком, але й увесь день. Оскільки я завжди прагнув досягати поставлених цілей, вирішив виробити звичку рано прокидатися. Отже, я завів будильник на 5 ранку і…

…і наступного ранку прокинувся якраз перед обідом.

Я пробував знову і знову, і щоразу не просувався далеко. Тоді я подумав, що потрібно мати вроджену схильність до того, щоб прокидатися рано й у мене немає цього гену. Як тільки мій будильник дзвенів, першою думкою було зупинити цей набридливий звук і знову заснути. Це продовжувалося роками, аж поки я не натрапив на дослідження, що показало: я підступався до проблеми не з того боку. Як тільки я почав використовувати нові ідеї, то поступово став жайворонком.

хлопець

Реклама

Стратегія сну

Дуже важко навчитися прокидатися рано, якщо ти використовуєш неправильну стратегію. З правильною ж це відносно легко.

Одна з найбільш поширених неправильних стратегій: щоб вставати рано, потрібно рано лягати. Ти вираховуєш, скільки часу зазвичай спиш, і вирішуєш – замість того, щоб засинати опівночі й прокидатися о 8-й ранку, потрібно вкладатися в ліжко о 10-й вечора і підніматися о 6-й ранку. Звучить дуже розумно, але зазвичай ця стратегія провальна.

Існують дві головні школи, що вивчають проблеми сну. Одна каже, що ти повинен лягати спати й прокидатися в один і той ж час. У сучасних реаліях цей підхід видається розумним, адже нам потрібен стабільний графік та адекватна кількість сну.

Друга школа заявляє, що необхідно прислуховуватися до свого тіла: засинати, коли дійсно втомлений, прокидатися без будильника, природнім шляхом. Цей підхід бере свій початок з біології та вірить, що людське тіло краще знає, скільки відпочинку йому потрібно.

Методом спроб та помилок, я виявив, що методи цих шкіл неоптимальні і не підходять для тих, хто хоче бути продуктивним. І ось чому:

  • Якщо ти спиш визначену кількість годин, то інколи змушений засинати тоді, коли не надто сонний. Як це визначити? Якщо ти не можеш заснути більше п’яти хвилин, то ще не хочеш спати і банально витрачаєш час на лежання в ліжку. Інша проблема в тому, що тобі не потрібно спати фіксовану кількість годин: вони повинні варіюватися, день за днем.
  • Якщо ти спиш стільки, скільки хоче твоє тіло, то, скоріш за все, це більше, ніж потрібно. Часто набагато більше, приблизно на 10-15 годин на тиждень, що є еквівалентом повноцінного робочого дня. Твої пробудження також дуже важко передбачити, оскільки щоразу це відбувається у різний час.

ліжко

Правда посередині

Оптимальним виходом для мене стала комбінація цих двох підходів. Це дуже просто для тих, хто від природи звик прокидатися рано, однак для мене стало справжнім відкриттям. Я почав лягати спати тільки тоді, коли мені цього хочеться й прокидатися за допомогою будильника в один і той ж час, сім днів на тиждень. Отже, щодня я прокидався о 5-й ранку, проте засинав у різний час.

Я лягав спати тільки тоді, коли мої повіки дійсно змикалися. Тестував себе наступним чином: якщо мені не вдавалося прочитати одну-дві сторінки книги, це означало, що я готовий заснути. Тоді я лягав у ліжко, влаштовувався зручніше й провалювався в сон приблизно за три хвилини. Інколи це ставалося о дев’ятій вечора, інколи далеко за північ, однак найчастіше я лягав спати о 10-й чи 11-й вечора.

Коли мій будильник дзвенів, я вимикав його, кілька секунд потягувався й сідав. Я дізнався, що чим довше прокидаюсь, тим більша ймовірність того, що засну знову. Саме тому я не дозволяв собі думати про переваги здорового сну: навіть якщо я хотів спати, то все одно вставав з ліжка.

Через кілька днів я виявив, що мої ритми сну вирівнялися природнім шляхом. Якщо я спав мало, то автоматично хотів спати раніше і краще висипався. Якщо ж я був енергійним і не стомленим, то, відповідно, спав менше. Моє тіло вивчило, коли йому потрібно засинати, адже воно знало: я прокинуся в чітко визначений час.

Я спав приблизно на 90 хвилин менше щоночі, але почувався набагато краще. Крім цього, я практично одразу засинав, а не безцільно лежав у ліжку.

Я читав, що більшість людей, які страждають безсонням, вкладаються в ліжко тоді, коли вони цього не хочуть. Якщо ти довго не можеш заснути – вставай і не спи доти, доки тіло не почне виділяти гормони, що поступово тебе «вимкнуть». Повір, так твоє безсоння дуже швидко зникне.

За матеріалами блогу Steve Pavlina.
Автор: Стів Павліна
Переклад: Мар’яна Мегединюк.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus