Чому необхідно стати волонтером: 6 життєвих уроків

герої

Як волонтерство впливає на особистісний та професійний розвиток? Чому кожен повинен спробувати себе у якості волонтера? Викладаючи англійську мову дітям з малозабезпечених сімей в селі Тіанйар на сході Балі, я зрозуміла, чому волонтер – це передусім успішна людина.

Передісторія

Я вирішила поїхати волонтером на Балі досить спонтанно. Моя родина та друзі, мабуть, вирішили, що у мене передчасна криза середнього віку. Чоловік показував в Інтернеті фотографії отруйних жуків, павуків та змій і рекомендував про всяк випадок їх запам’ятати, знаючи, що у мене важкий випадок хронічної інсектофобії (боязні комах). Вочевидь, у такий милий спосіб намагався застерегти мене від небезпек життя в Азії та потай сподівався, що я передумаю.

До того ж, мало хто розумів, чому я мушу платити за можливість працювати. Те, що мені надають житло, годують, возять на водоспад, а на решту купують дітям зошити, – не враховувалося. Попри все це, одного духмяного, залитого сльозами вечора я все ж попрощалась із чоловіком та поїхала віднаходити свій «Їж (рис), молись (медитуй), люби (людей)».

Реклама

Урок перший: волонтери вчаться приймати

Якщо ти вирішив займатись волонтерством в іншій країні, приймати тобі доведеться багато. «Приймати» – це не тільки пасивно миритися з обставинами, а й навчитися ставитись до них з подякою. Спочатку ти приймаєш маленьку тумбочку, що до неї мають вміститись твої речі на наступні два місяці, потім рис як основний гарнір двічі на день і реакцію свого шлунка на таку дієту, потім – піт, прохолодні струмочки якого стікають на живіт навіть у стані повної нерухомості… І так до безкінечності.

Коли ти трохи призвичаївся до першого рівня складності, починається другий: вчишся приймати людей навколо в усій красі їхніх характерів. Моя сусідка Каролін доводила мене до сказу своєю вибуховою енергією та здатністю розкидати білизну по всій кімнаті, але тепер я сумую за нею найбільше. Будь-якій толерантній та прогресивній людині я бажаю побути волонтером і з’ясувати, наприклад, як насправді дружити з геєм. Перша реакція – благати про пораду щодо іміджу чи косметики – змінюється на бажання розпитати, як відбуваються гей-знайомства чи хто з перехожих гомосексуальної орієнтації. На щастя, згодом розумієш, що такі запитання є втручанням в особистий простір, а приймати думку іншої людини, якою б вона не була, – навик, що завжди цінується у мультикультурному суспільстві.

Останній рівень – навчитись приймати себе: прощати собі закритість, бажання побути на самоті, нестачу ентузіазму та не завжди вдалі спроби побудувати стосунки, конформізм, який забетонував твою свідомість.

Чому необхідно стати волонтером

Урок другий: волонтери мислять позитивно

Якось ми разом з іншими волонтерами помандрували на захід Балі до курортного міста Семіньяк. За дві години пошуків житла під тропічним сонцем наш запал помітно вщух. Зайшовши відпочити поміж будинками, ми натрапили на говіркого балійця, який повів нас вглиб двору. Запропоноване ним житло скидалось на мумбайські нетрі, ми сумнівались, але, побачивши всередині окремий басейн, Каролін вмовила нас залишитись. Мов невгамовний вихор, вона бігала та прикрашала територію старими хула-хупами та іншими запорошеними речами, аби створити настрій для імпровізованої вечірки в басейні. Придумала гру, схожу на кидання підкови, де замість кілочків люди: ми накидали хула-хупи один на одного з відстані, хто не поцілював – мусив розповідати історію. Ми навіть і думати забули про чорні туалети та розтріскані меблі в наших кімнатах. Каролін навчила мене, що позитивне мислення та гарний настрій потребують зусиль.

Урок третій: волонтери вчаться будувати стосунки

Стосунки не відбудуться, якщо людина не інвестує себе в них. Іноді це означає дати дружню пораду, а іноді – на дискотеці удавати лесбійську пару з нетверезою іспанкою, аби позбутись небажаної компанії гарячих балійців. Коли півночі тягнеш цю особу додому, мов зраненого у битві товариша, а зранку вона все одно нічого не пам’ятає, – таку інвестицію можна вважати неприбутковою.

Не всі захочуть ставати твоїми друзями. Це життя. Однак вміння працювати в команді, обходити гострі кути та мати креативні рішення високо оцінять в проектній діяльності.

Урок четвертий: волонтери мислять не за шаблоном

Балійські діти люблять все те саме, що й українські. Втім, вони не настільки занурені у західну поп-культуру – тож про відео Джастіна Бібера як про метод покарання довелося забути. Жарти-жартами, проте звичні підходи до навчання не працювали – потрібно було вигадувати щось зовсім нове. Діти розуміли мене тільки в тих випадках, коли мова йшла про те, що стосувалося їхнього життя. Ми малювали карту села, аби вивчити фразу «How do I get to the supermarket?» та гуляли пляжем, називаючи англійською усе, що бачили. Збирали сміття і робили горщики для квітів з пластикових пляшок, щоб продемонструвати ідею переробки. Малювали сімейне дерево і розповідали про власні родини. Якщо ти бажаєш професійного росту – повези свій досвід в іншу країну та пристосуй його до тамтешнього життя. Тоді ти зможеш тверезо оцінити свій професійний рівень.

природа

Урок п’ятий: волонтери відкривають себе

Чи не найпершою фразою, яку я почула, була: «Тут кожен робить те, що схоче». І вона звучала часто, наприклад, коли замість підготовки до уроку закортіло скупатись. Тому цей досвід був особливим. Я нарешті почала віднаходити глибинні мотиви своїх дій та прислуховуватись до власних бажань. Наприклад, відкривати давно забуті заняття та хобі. Надихнувшись блогами інших волонтерів, я знову почала писати. І зрозуміла, чим хочу займатись найближчим часом. Коли відкриваєш для себе інші стилі життя, починаєш розуміти обмеженість нав’язаних суспільством життєвих виборів.

Урок шостий: волонтери діють в стресових ситуаціях

Припустимо, тобі треба летіти додому через пів земної кулі, на сусідньому острові розігрався вулкан, усі рейси скасовано. Грошей у тебе, ясна річ, небагато. Авіалінії надають прихисток тільки на одну ніч в шикарному 5-зірковому готелі, а далі ти можеш чекати, доки вулкан заспокоїться, де завгодно хоч весь наступний місяць. І тут ти згадуєш з постів мандрівника та блогера Богдана Логвиненка про дешеві рейси між індонезійськими островами. Якимось чудом прорвавшись на гарячу лінію авіакомпанії, вдається перебронювати свій квиток та квитки ще двох загублених європейців з міста Джакарта на сусідній Яві. Ви летите в сторону, протилежну виверженню, пересідаєте на потрібний літак, всі щасливі й витрачено близько 70 доларів.

Така реакція стає можливою, якщо ти засвоїв попередні уроки: прийняв ситуацію, подивився на неї з гумором, заручився підтримкою інших людей і отримав шанс змінити свою шаблонну поведінку. Волонтерство дало мені зрозуміти: краще діяти, ніж сидіти. Допомагати, якщо маєш змогу допомогти. Тоді ти відчуваєш силу. Стаєш собою. І можеш сміливо писати в своєму резюме: стійкий/стійка до стресових ситуацій.

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Фото: sitebuilderreport.com/stock-up, соцмережі

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus