#старістьНАрадість: одна історія про добро

Старість на радість_Фото_1 (1)

Студентка Оксана Бриндзак організувала проект, який має на меті поліпшити дозвілля бабусь і дідусів в одному із львівських пансіонатів для літніх людей. Оксана розказала, як маленькими кроками людина здатна змінювати світ на краще і чому врятувати одну людину – це ефективніше, ніж намагатися рятувати всіх.

«Знаєте, сьогодні ви влаштували для мене свято», – просто, щиро і з вдячністю мовила пані Олена до трьох волонтерів, які прийшли відвідати її суботнього дня у львівському будинку для людей похилого віку.

Таких, як вона, тут багато. «Усі вони неймовірно щасливі, коли відчувають себе комусь потрібними», – розповідають волонтери проекту «Старість на радість». Вони організовують веселе та насичене дозвілля для людей поважного віку в геріатричних установах – закладах, де лікуються та живуть літні, здебільшого самотні люди.

Час настав

«Кажуть, старість не радість, а наш проект називається “Старість на радість”. Пам’ятаю, як у дитинстві мої дідусь і бабуся переймалися долею однієї жінки, яку віддали в будинок престарілих, бо вона не мала родичів. Вони бідкалися, мовляв, як вона буде там доживати віку. Ми робимо все можливе, щоб змінити атмосферу в будинках для людей похилого віку, щоб будні старших людей були насиченими й позитивними», – розповідає Оксана Бриндзак, організаторка проекту.

staristУспішно розвивати волонтерську діяльність дівчині вдається завдяки спеціальній освіті. Тепер вона навчається у двох вишах: на програмі з соціології у Львівському університеті імені Франка та в УКУ на магістерській програмі з клінічної психології з основами КПТ. За час навчання побувала на практиці в кількох геріатричних установах України та Польщі.

Каже, що всі набуті теоретичні знання хоче втілити в життя. Потреби літніх людей Оксана визначала, особисто спілкуючись із жителями геріатричних установ.

Дівчина намагалася розпочати проект ще рік тому. Але керівництво будинку для людей похилого віку не йшло назустріч, можливо, побоюючись критики чи негативних відгуків про їхню діяльність. Цього року все змінилося, і дівчина, зібравши команду однодумців, таки запустила проект.

Реклама

Теорія у практиці

Проекту більше місяця, і він дуже стрімко розвивається. Крім особистого спілкування й підтримки, волонтери організовують кінопокази, планують майстер-класи з рукоділля, танцювальну терапію та поетичні вечори.

Також Оксана затоваришувала з двома близькими духом літніми людьми і постійно спілкується з ними по телефону чи наживо. До цього заохочує й інших волонтерів.

Старість на радість_Фото_3 (1)«Мені казали, мовляв, трохи походиш туди і вигориш, – ділиться дівчина. – Але я щоразу більше надихаюся. Літні люди цінують те, що ми робимо. Так приємно бачити, коли старша пані чепуриться перед моїм приходом: робить собі зачіску, хоче мати гарний вигляд. Здається, що її життя набуває сенсу, коли хтось звертає на неї увагу».

Завдяки друзям з ІТ-середовищ вдалося знайти доброчинців, які надали безкоштовно 3 ноутбуки для проведення майбутніх майстер-класів з комп’ютерної грамотності. Уже назбиралося близько 10 літніх людей, які хотіли б вчитися. Компанія Teсhmagik дала в користування проектор для проведення кінопоказів. Тепер щоп’ятниці команда волонтерів організовує перегляд фільмів та обговорює їх разом із жителями геріатричного пансіонату.

Старість на радість_Фото_4 (1)Зі слів Оксани, мешканці пансіонату дуже цікавляться драматичними фільмами. Вони уособлюють себе з героями стрічки, проектують їхні історії на власне життя, порівнюють і роздумують над можливим вирішенням конфліктних ситуацій. При цьому полюбляють дофантазовувати, яким буде далі розвиток подій. Зважаючи на такі особливості їхнього сприйняття, зазвичай волонтери ділять перегляд фільмів на кілька серій і показують у різні дні, щоб спонукати глядачів прийти наступного разу й додивитися.

Майстри на всі руки

У команді волонтерів – 10-15 людей, різних за освітою та віком. Серед них – як студенти, так і ті, хто вже працює: працівники ІТ, соціологи, психологи, коваль, юрист, педагог, жінка-кухар, майстриня з рукоділля та вчитель комп’ютерної грамотності. Двічі на місяць у вівторки в пансіонаті проводитимуть танцювально-рухову терапію.

«Таня Лукеря, Андрій Балко, Наталка Аврамчук, Іван Бакун, Ірина Марущак, Галина Жеребецька, Маріанна Мінаєва, Ірина Шкоропад, Мар’яна Швед, Таня Ярженківська, Наталія Мись і ще одна найрідніша для мене людина – це ті, без кого я вже не уявляю цього проекту. Ці люди готові робити позитивні зміни в житті бабусь і дідусів львівського будинку престарілих», – зазначає Оксана.

Старість на радість_Фото_5 (1)Волонтерка Таня Лукеря приїхала до Львова з Ужгорода. Там дівчина працювала над подібним проектом.

«Як тільки ми познайомилися з Оксаною, я вирішила долучитися. У кожного волонтера своя відповідальність. Наразі я веду сторінки проекту в “Інстаграмі”. Ставши волонтером, я віднайшла в собі внутрішній баланс і дістаю задоволення від спілкування з цими людьми, від занять, які ми з ними проводимо. Відчуваю, що це потрібно і корисно не тільки їм, але й мені також», – розповіла Таня.

Галина Жеребецька знає про те, як літні люди потребують уваги, з досвіду стосунків зі своєю бабусею, яка не хотіла переїздити до великого міста і жила одиноко в селі.

«У будинках престарілих літні люди не самотні, але все одно їм там часто бракує емоцій, вражень, нової інформації, яку вони так люблять дізнаватися від інших. Тому я вирішила долучитися і стати частинкою цих вражень, – ділиться роздумами Галина. – Ти можеш просто прийти, посміхнутися, поговорити, розповісти про себе, їх послухати. В основному вони розповідають щось про свою молодість. Прагнуть цього спілкування і завжди питаються, коли прийдеш наступного разу».

Окрім культурно-просвітницької діяльності, волонтери готові надавати і фізичну допомогу відповідно до потреб – прибирати кімнати (двічі на місяць), провести ремонтні роботи. Є хлопці, які виготовляють меблі з палет.

Щастя в дрібницях

Оксана часто розповідала своїм друзям про відвідини геріатричного пансіонату в Польщі, і саме це, вважає, надихнуло їх до участі в проекті.

«Я не очікувала, що люди будуть настільки відкритими до проекту і пропонуватимуть свою допомогу, – каже Оксана. – Завдяки знайомим і друзям після одного з моїх дописів на “Фейсбуці” з проханням фінансово підтримати проект вдалося зібрати 3250 грн, і це була велика радість. Перед черговим візитом до пансіонату одна з волонтерок спекла торт, який ми порізали на 96 шматків. Так ми разом з літніми людьми відсвяткували початок проекту і гарно провели день. Подібна підтримка додала мені ще більше мотивації».

З її слів, в українських пансіонатах занять для літніх людей порівняно мало. Натомість частина людей, які живуть у польських пансіонатах, переселилися туди з власної волі, хоча мали і родичів, і власні домівки.

«Польський пансіонат, який я навідувала, нагадував п’ятизірковий готель. Там було багато настільних ігор та інших можливостей цікаво провести дозвілля. А в Україні загалом з негативом говорять про такі установи, але ж можна знайти й позитив. Там чисто і дбають про самотніх людей. Двічі на тиждень для них проводять арт-терапію. Нехай 1 психолог на 350 людей, але 10 із них приходять на ці заняття. Свою команду я надихаю тим, що разом маленькими кроками ми зможемо змінювати середовище пансіонатів, додавати туди позитиву», – зазначає дівчина.

Старість на радість_Фото_6 (1)Волонтери відвідують львівський пансіонат двічі на тиждень, з яких п’ятниця обов’язкова. Вони не ставлять за мету допомогти всім, а тільки тим, хто хоче, хто відгукнеться на запрошення – прийти, поговорити, гарно провести час.

«Звичайно, ми не можемо залучити всіх 350 жителів пансіонату, але навіть заради трьох людей туди вже варто приходити. Купити печиво та фрукти недостатньо: потрібне живе спілкування із цими людьми. Що важливо, у будь-якому проекті має бути систематичність. Не можна обнадіювати людей, а потім щезнути», – зауважила Оксана.

Вони не діти

Літні люди – це специфічна аудиторія, з якою треба вміти спілкуватися. У кожного мешканця будинку для людей похилого віку своя історія, іноді вони можуть неправильно вас сприйняти. «Це не діти, з якими ти завжди можеш посміятися», – наголошує дівчина.

«Самотні люди в пансіонатах поводяться інакше, ніж ті, які мають родину. Вони дуже чутливі. Частина має психічні розлади – депресію, деменцію (порушення пам’яті). Вони можуть бути досить грубими і глибоко образити. У розмові з психологами мене попереджали про можливі нюанси. Так, деякі старші люди можуть звинуватити вас у крадіжці продуктів, забувши, що недавно самі ж їх з’їли».

Дівчина згадує, як півроку тому приходила навідувати одну жінку з вадами зору, яка зовсім не хотіла її бачити і через кожні 5 хвилин повторювала, що хоче тільки смерті й більше нічого їй не потрібно.

«Я була неготова до спілкування з нею і більше не приходила. Є різні випадки. Буває так, що людина не йде на контакт і не треба на цьому наполягати, а інколи треба стукати далі, поки людина не відчинить. Так, я не змогла допомогти тій жінці, але, можливо, серед моїх друзів знайдуться ті, які їй допоможуть. Я ж зможу спробувати допомогти іншим 349 людям у пансіонаті, – ділиться думками Оксана. – Волонтери не змушені спілкуватися, якщо їм це складно. Кожен зможе знайти напрямок роботи у проекті, який йому більше вдається».

Старість на радість_Фото_7 (1)На думку дівчини, освіта психолога полегшує спілкування з літніми людьми. Коли людина плаче, не варто її відразу заспокоювати, а краще дати змогу висловити свої емоції. Щоб волонтери вчилися потрібних комунікативних навичок, вона запланувала кілька занять із психоосвіти за участю досвідченого психолога.

Але зупинятися на цьому вона не планує. Адже «Старість на радість» – це проект без завершення, який не повинен мати крайнього терміну.

«Я завжди мріяла створити власну геріатричну установу, де буде багато гуртків, фізична реабілітація і ще багато цікавих ідей. З цією думкою я вступала на психологію. Деякі з моїх друзів жартують, що в мене згодом з’являться конкуренти, а я кажу, що в благодійництві немає конкурентів. Це не конкуренти, а люди, з якими ми робимо разом добро».

Старість на радість_Фото_8 (1)

Проект можна знайти в «Інстаграмі» та «Фейсбуці». Також ви можете стати одним з учасників проекту або підтримати його фінансово. Усі деталі – в групах.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus