Місце, яке завжди відкрите

19095359_760522900775861_8185043932470576925_o (1)

Мирослав і Дар’я Криж – засновники Squat 17b

Сквот – покинутий будинок або приміщення, у якому живуть люди, зазвичай без згоди власника. Найвідоміший в Україні, Squat 17b розташований у Києві на вулиці Терещенківській, 17-Б.

Засновники Squat 17b Мирослав і Дар’я Криж розповіли історію появи сквоту й поділилися думками щодо низових ініціатив, гостинності та волонтерства.

Про історію сквоту

Мирослав: Ми часто розповідали, що ідея створення Squat 17b виникла після прочитання книги Іллі Стогова «Рейволюція. Роман у стилі техно».

На момент пошуку дому для проекту я вже жив окремо на орендованій квартирі, яка своїм духом була прототипом майбутнього сквоту. Тоді ще не відчував, як треба поводитися з орендованою нерухомістю, за що регулярно діставав «на горіхи» від власника.

Мирослав: Ми завжди жили під загрозою великого залізного шару, з острахом, що в будь-який момент це все може швидко закінчитися. Сиділи на валізах, коли зрозуміли, що треба з’їжджати, але такі відчуття не були новими для нас. Ми намалювали собі цей «шар страху», а потім перемогли його: у вересні минулого року ми викупили частину будинку і тепер живемо там офіційно.

image11

Як дістатися до сквоту?

Мирослав: Якщо ти дістався до таблички «Терещенківська 17-Б», то повертаєш ліворуч і там, у темному провулку, знайдеш нас.

Наразі сквот зачинено на зиму: погода не дуже, але влітку завжди щось відбувалося. В «дозаборну» епоху щотижня було по 2-3 цікаві події: ми розмальовували поверхи, відбувалися живі виступи, ранком ми збиралися разом готувати сніданок, хтось вилазив на дах з проектором дивитись фільми, хтось займався йогою. З яскравих спогадів – друзі Даші, які влаштували діджей-вечірку, на якій кожен зміг пограти на драм-машині. Була ще художниця Ерде зі своїм чоловіком, і вони маркерами на стінах намалювали крутих персонажів. Це було в нашій спальні, а вони, не запитуючи дозволу, з 12 ночі до ранку «залишали сюрприз для нас».

Дар’я: Я потерпіла півроку і потім делікатно все замалювала. Тепер від цих істот залишилися тільки фото у «Фейсбуці».

Мирослав: У сквоті можна переночувати. Напроситися можна через знайомих. А ще можна написати, і якщо в нас ніхто не живе, то ми захостимо. Ми не переймаємося, що хтось щось украде чи зламає: в сквоті залишаються люди лише з правильними вібраціями.

Ми не мали негативного досвіду з нашими гостями, але спадає на думку одна ситуація: жив якось у нас прекрасний афроукраїнець, на ім’я Джамбі. Позичив у мене грошей, а під заставу лишив гігантську дарбуку (ударний музичний інструмент) і більше не з’являвся.

image12

Про відкритість

Мирослав: Раніше, коли ми часто проводили концерти, то пробували різні способи їх організації: буває, що це free donation, а буває, ми самі платимо музикантам. Ми не беремо грошей за вхід. Один раз спробували, аби щось відбити, але не сподобалося: нам не приємна комерція. Тому ми беремо витрати на себе і ставимо коробочки для донатів як найбільш прийнятний формат.

Ми завжди відкриті для всіх охочих, а тут: «Заходь, але за 100 гривень». Та ну.

Дар’я: У нас є бар, там людина може витратити гроші. Але це вільний простір, і ти повинен знати, що можеш сюди зайти, навіть якщо нічого не купуєш.

Мирослав: Іноді до нас приходять люди з корпорацій і говорять: «Ми хочемо у вас орендувати двір і заплатимо таку суму». Ми завжи відмовляємо, бо люди, які до нас приходять, – наші друзі. Якщо не теперешні, то майбутні. Це принципове рішення.

Дар’я: Одного разу в нас було весілля, одружувалися наші друзі. Але це була відкрита вечірка. Якщо ти закриваєш сквот для когось, то ти стаєш обслуговувальним персоналом для цих людей. Але навіщо? Заради грошей? Набагато краще, коли ввечері ти тут зустрічаєш багато старих друзів та відпочиваєш разом з ними.

image9

Про низові ініціативи й волонтерство

Дар’я: Наша робота – не зовсім волонтерство. Скоріше це називається «низові ініціативи». Волонтерство – це коли приходиш добровільно збирати сміття в парку. Ми робимо дещо інше. Приклад такої ініціативи, до речі, – «Самосад» на Подолі.

Мирослав: Коли хочете щось, то беріть і робіть. Будете мати соціальний досвід, навіть якщо не вдасться. А ще зможете знайти однодумців, щоб помножити ваші сили, і наступного разу зробите щось більш цікаве.

Не варто боятися держави: вона створена, щоб обслуговувати своїх громадян. Якщо принести хороший проект, то вам допоможуть, навіть у страшних кабінетах чиновників.

Дар’я: Ще можу порадити спілкуватися з авторами інших ініціатив. Ходити на зустрічі, як на Подолі. Прийти й розповісти про себе, навіть банально з якоюсь маленькою брошуркою або просто на словах: це допомагає знайти однодумців.

Текст опубліковано у межах співпраці з Ukrainian Volunteer Service

Фото: Squat 17b

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus