14 лютого сильного та незалежного хлопця

хлопець

Ах, день всіх закоханих. Чудове й романтичне свято! У повітрі – атмосфера любові, щастя, поцілунків і радості. Прекрасний день. Якщо ви, звісно, закохані і ваше кохання немає одностороннього характеру. І навіть для самотніх людей цей день трішки відрізняється від інших. Сьогодні я, як незалежний ні від кого, окрім головного редактора, молодий чоловік, розповім, як зазвичай проводжу День святого Валентина.

До речі, своїм «болем» поділилася і дівоча частина редакції, описавши, як воно, бути самотньою 14 лютого.

Ранок

07:00. Дзвонить будильник. Треба вставати, бо якщо не встану зараз, то мої очі знову заплющаться і я просплю. А потім буду ще довго протискуватися у вагон метро, щоби встигнути в університет. Не можна так! Треба вставати.

08:00. Метро. Метро ж зробили, щоб громадянам було легше пересуватися містом, так? Чому ж із кожним днем це все важче? Блін, букет цього хлопця займає майже половину вагона! Стільки квітів віддали своє безцінне життя, щоб один день порадувати його кохану. Цікаво, а чи існує паралельний всесвіт, в якому квіти-чоловіки дарують своїм коханим квітам-жінкам мертвих людей? Треба загуглити.

08:45. У вагон зайшов здоровий чоловік, який у цей святковий день набризкався своїм найдорожчим одеколоном. Запах дійсно зіб’є з ніг його другу половинку. Буквально. Єдиний плюс – половина людей у вагоні вийшла. Парадокс, але дихати водночас стало і важче, і легше.

09:30. Дійшов до університету. Поки йшов, побачив ще мінімум сімох людей із величезними букетами квітів. Впевнений, що кожен із них вважає себе дуже оригінальним. Але я не осуджую! Я теж дарую квіти, коли зовсім не знаю, що подарувати. Та думаю, квіти колись нам помстяться. Окей, треба йти на пару!

10:50. Оце був концерт. Один із моїх однокурсників прямо на парі подарував своїй дівчині величезний букет (я вже зазначав, що всі ми оригінальні?), коробку цукерок і сказав, що любить її. Вона так кричала від радості, що у мене ледь окуляри не потріскалися. Чистий ультразвук. Останній раз такий крик я чув, коли передивлявся «Фредді проти Джейсона». Там дівчата так волали, коли їх різали. Треба випити кави.

11:00. Бачу, що власники мобільних кав’ярень теж сповнені духом свята. «Любовний інтерес», «Святий Валентин», «Солодкий поцілунок», «Романтичний день» і т.д. Схоже на назви дешевих романів, які продаються в кіосках із пресою. Мені звичайний американо, будь ласка, а свою «Палку пристрасть» залиште для когось іншого. У мене ще одна пара.

12:30. На парі слухав, як моя однокурсниця розповідає подругам, що вони з хлопцем запланували на сьогоднішній вечір. Кульмінацією вечора стане похід на «П’ятдесят відтінків темряви». Дівчата, якщо ваш молодий чоловік погоджується йти з вами на такі фільми, то знайте, що він вас насправді дуже і дуже любить! Всі ці букети й шоколад – проста показуха. Похід на «П’ятдесят відтінків темряви» в той день, коли по телевізору йде Ліга чемпіонів – ось справжній чоловічий подвиг заради коханої жінки.

хлопець

Реклама

День

13:00. Шукав кафе, щоб пообідати. Все просто заповнено закоханими парочками. Навіть в МакДональдзі місця немає! Деякі хоча б спілкуються, але більшість просто обіймаються і дивляться кудись вдалечінь. Просто обіймаються й дивляться. Не говорять! Напевно, це стан якогось трансу, який з’являється, коли ти знаходиш свою ідеальну половинку. Ви розумієте один одного мовчки. Ви стаєте однією суцільною свідомістю. Або вам просто нема про що поговорити. Я не знаю. Я прийшов сюди поїсти.

14:30. Час відвідати тренажерний зал. Ого, скільки тут людей сьогодні. Всі готуються порадувати своїх коханих прекрасними підтягнутими фігурами. Причому як чоловіки, так і жінки. Усі ж знають, що ідеальне тіло здобувається за один день? І цей день – 14 лютого.

15:30. Настав час попрацювати. Треба закінчити статтю. Редагувати її все рівно ніхто не буде, бо сьогодні 14 лютого. Тому спочатку… Окей, Гугл, знайди мені картинку, де квітка дарує іншій квітці букет людей.

15:31. О, дивись, є така картинка! Ги-ги, дотепно.

15:32. Добре! Час сідати за роботу.

15:35. Перед тим, як закінчити статтю, вирішив почитати про Святого Валентина у Вікіпедії. Зрозумів, що його зробили покровителем закоханих, тільки через те, що він помер 14 лютого. Напевно, не варто довіряти Вікіпедії на всі 100%. Все, треба працювати! Треба!

16:35. Закінчив. Йду гуляти з пацанами!

хлопець

Вечір

17:00. Бляха, всі пацани сьогодні зайняті. У всіх романтичний вечір із подругами. Що ж, не страшно. Піду в магазин. Куплю собі вина і замовлю піцу. Так, я більше полюбляю вино, ніж пиво. Воно краще і від нього не так часто бігаєш у туалет.

18:00. Купив три пляшки «Алазанської долини» і пляшку «Фінляндії». Це на майбутнє, звісно. О, дзвінок у двері!

18:35. Піца! Піца! Піца! Нарешті у мене є привід сказати ці три заповітні слова «я», «тебе» і «люблю». Піцо, я тебе люблю!

19:00. Закінчив першу пляшку вина. Щось воно зовсім не діє. Старію. Треба якось відволіктися. Що там зараз йде у кіно?

19:05. «П’ятдесят відтінків темряви», «П’ятдесят відтінків темряви», «П’ятдесят відтінків темряви», «П’ятдесят відтінків темряви», «П’ятдесят відтінків темряви»… Це ж на скільки треба любити свою дівчину, щоб піти на нього?

20:00. Чому в мене вже три порожні пляшки з-під вина?

20:05. Цікаво, а як там справи у моєї колишньої? Вимкнути телефон! Вимкнути телефон!

20:10. А цей трейлер «П’ятдесяти відтінків темряви» не погано так виглядає. Чи може він мені…ік…таким здається? Хоча, сумніваюсь! Може сходити на нього? Як ти вважаєш, «Фінляндія»?

22:50. О, я вже в кінотеатрі. Я завжди був прихильником цієї франшизи, хоч ніколи не читав її, і не дивився перший фільм. Хоча, кого я обманюю… Я дивився цей фільм! І мені сподобалось!!!

22:55. Дівчина, яка продає квитки, дуже гарна. Треба їй сказати, що вона дуже гарна. Я повинен зробити це!

23:00. Я лише сказав дівчині, що вона гарна! Не треба мене виводити з кінотеатру! Чого ви? Агов! Я прийшов подивитися «П’ятдесят відтінків темряви»!

23:30. Ну… З кіно не вийшло. О, там же ще Ліга чемпіонів йде!

00:00. Ось і закінчився ще один Валентинів день. Що ж, добраніч, мій дорогий щоденник!

Сподіваюсь, не варто зазначати, що все вищезазначене – суцільна видумка автора, яка має на меті розвеселити читачів. Хоч я впевнений, що такий сценарій розвитку подій абсолютно реальний і якщо з вами трапилось щось подібне – поділіться своєю історією у коментарях!

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus