Розквіт корупції в українських університетах

гроші

Час від часу на національному, регіональному і локальному рівнях проводяться «виміри» корупції в системі освіти України. Як далі використовуються дані я промовчу: в більшості своїй – ніяк. Не обійшла стороною ця доля й одного з топ-15 університетів нашої країни. Головна мета – визначення «больових» точок, формування дієвої антикорупційної програми всередині університету для подальшого його очищення. В опитуванні брали участь абітурієнти, студенти, випускники, викладачі та аспіранти ВНЗ. Мені б хотілося поділитися своїм баченням ситуації і отриманою статистикою.

З мого, все ще недавнього, досвіду

Я ніколи нікому не давала хабарів і «подяк». Максимум квіти або цукерки на свято, але тільки тим викладачам / вчителям, які мені були близькі, були моїми наставниками, і з якими я досі підтримую зв’язок. Це моя принципова позиція. Навіть якщо мені «тонко натякали», я давала зрозуміти, що прийшла за знаннями, не за оцінками … і в підсумку отримувала 5.

При цьому спостерігала як «закриваються» сесії та іспити, «пишуться» дипломні та курсові роботи. Вони теж отримували свої п’ятірки. Було відверто прикро. Не за себе, за суспільство і підходи. Для зарахування на бюджет в топ-5 університетів країни мені не вистачало за першим списком ЗНО 3 балів, і мені запропонували бюджетне місце за суму еквівалентну моїм стипендіям за 4 роки навчання. Я відмовилась і жодного разу не пошкодувала.

Реклама

З мого зовсім недавнього досвіду

Я не буду називати яскравого представника вищої школи, ПІБ, назви структурних підрозділів. Стисла характеристика: середня заробітна плата (якщо дуже пощастить) 3000 грн; дуже мало «гуманітарних» годин у студентів – наприклад, англійська 1 семестр, 1 академічна година раз на 2 тижні; маленька загальна кількість студентів; великий попит у роботодавців.

Я більше 1 року кожну сесію спостерігала як і за скільки студенти «закривають» предмети. Вони це в соціальних мережах так і питають один у одного. Старші курси вчать молодші, трепетно «в приватні повідомлення» передають знання. Так, це не моя сфера абсолютно, важелів впливу на ситуацію – 0. Але кожен з нас є каталізатором або інгібітором – вибір робимо ми самі щосекунди.

Викладач вищого навчального закладу – остання інстанція в виховному процесі на фінальному конвеєрі формування особистості. Чи згодні? Тоді яке моральне право він / вона має беручи гроші у свого учня, а вимагаючи?

гроші

Зі статистики

Анонімне опитування в ХНУРЕ мало велику підтримку у студентів і випускників. Які ж цифри? 97% стикалися з корупцією особисто або стикалися їх знайомі. Під час вступу до ВНЗ стикалися всього 9%. 77% не вважають корупцію нормальним явищем, а 33% вважають, що найбільшою мірою зацікавлені в корумпованості системи вищої освіти самі студенти. «Лідери» хабарництва – гуманітарні кафедри.

В опитуванні було також голосування за інструменти вирішення проблеми. В якості вирішення більшість проголосувала за збільшення заробітної плати викладачам; в разі вимагання – за звернення до правоохоронних органів; проведення іспитів у формі комп’ютерного / анонімного тестування.

З рішень

Яка повинна бути заробітна плата, щоб викладач не взяв гроші у студента? Грошей завжди мало і вони не допоможуть полагодити моральні норми. Я особисто не вважаю підвищення оплати праці дієвим інструментом. Чи багато студентів мають сміливість звертатися в правоохоронні органи або взяти та подзвонити на гарячу лінію, написати ректору? Навіть якщо і сміливий студент, чи буде реакція на його заяву? Один-два рази на рік в Україні лунає корупційний скандал у вищій школі. Хтось вірить, що це відповідає реальній кількості випадків і заяв? Я – ні. Анонімне тестування захищає від людського фактору, але водночас не може показати глибину знань студента, його мислення.

Моя особиста думка – університети самі повинні очищатися, з голови, системною роботою, побудовою системи цінностей співробітників і вихованням студентів. Зовнішні інструменти в даному випадку – відмінна мотивація. Жоден з поточних національних рейтингів університетів не заміряє рівень корупції. З іншого боку – боротьба за світле ім’я.

Яскравий приклад – ресурс Profrights.org, де вже сформувалася навіть карта порушень. Якщо адміністрація вишу надає інформацію про реальне вирішення проблеми – на сайті це відображається та показує готовність університетів до позитивних змін.

Ще одне гарне починання – проект «Сприяння академічній доброчесності в Україні», який реалізується Американською радою з освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства Сполучених Штатів. Проект охоплює 10 українських університетів – з різних регіонів і з різними характеристиками. Результатом роботи проекту повинні стати своєрідні «історії успіху», які можна використати для трансформації системи вищої освіти загалом.

Так що, будемо міняти систему або нам так цікавіше?

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus