Романтичні досягнення революції

Аня с любимым

«Love is… робити революцію разом», – радить київська «йолка». А одна з листівок закликає: «Знайди своє кохання на Майдані». Розуміючи, що на морозі найкраще зігріває саме любов, вирішую знайти пари, чиї серця поєднала революція.

Їй богу, яке кохання, у нас тут революція!

Свої пошуки починаю з кухні. На кухні найгарніші дівчата.  Гуркіт металевих каструль, запах домашнього борщу… Трудівниці метушаться – їм годувати захисників. Ірина, котра керує юними господинями,  на моє запитання реагує дещо скептично: «Їй-богу, яке кохання, у нас тут революція!».
За секунду бачу лише її спину: жінка швидко розвернулась і пішла віддавати нові накази своєму «полку».

Дві літні пані поруч вправно нарізають цибулю і часник, «щоб вірус не чіплявся до майданівців». Прикидаю, що старше покоління може розповісти мені більше, бо, як то кажуть, «бабусі під під’їздом знають усе».

– Дурне тобі в голові, – дивляться на мене наче зі співчуттям. – Краще допомагай цибулю різати.

Я б з радістю, але сьогодні цибуля – не до мене. Пошуки тривають.

Після ще трьох провальних спроб моє журналістське «я» трішки засмутилося: невже з коханням на Майдані все настільки погано, а місію провалено?

Ти – моє головне досягнення революції!

Кажуть, що закоханих видає погляд. Коли я побачила Анині очі, все зрозуміла. Вона – студентка із Харкова, а на Майдані – волонтер інфоцентру. Він – львів’янин. Понад тисячу кілометрів відстані і постійне бажання бути поруч.

– Мій коханий зі Львова, а я – з Харкова. Ми знайомі давно. Влітку були в таборі, але сприймали одне одного як друзі. А тут якось так сталось, подія об’єднала, – сміється.

– Ну а як все сталось? Мене як дівчину це дуже цікавить, – запитую.

– Тут, на Майдані, я вже втретє. І минулого разу ми разом вночі чергували на кухні. Він наважився, поцілував. Найбільше мені запам’яталися його слова: «Ти – моє найбільше досягнення революції». Усе сталося так несподівано… А наступного дня я повернулась у Харків. Довго шукала привід приїхати. І зараз я знову тут. Революція об’єднала.

Сьогодні в Ані знову поїзд до Харкова, але дівчина впевнена, що повернеться ще, учетверте.

 Мені, з одного боку, хочеться, щоб революція закінчилась, а з іншого – ні. Як же я приїжджатиму?

Під час нашої розмови з мітингу долинають лозунги «Схід та Захід разом!»

Обіймаю Аню на прощання і раджу не шукати приводів – приїжджати просто так, куди кличе серце.

Аня и друзья

Обвінчайте нас! Тут.

«Робити революцію разом…». Радіючи, що знайшла першу пару, котра могла б послугувати живою ілюстрацією до цих слів, телефоную своєму другові.

Він мене обриває зворушливою історією. Нещодавно зазирнув у КМДА, а там до священика підходять хлопець і дівчина й, упевнено дивлячись батюшці в очі, заявляють: «Обвінчайте нас. Тут».

А іншого разу, на прохання зі сцени вийти тим парам, котрі знайшли одне одного завдяки Майдану, відгукнулося двоє лучан. Вони познайомилися в автобусі до Києва, а за кілька днів – уже трималися за руки і танцювали під «Мандри». Їм аплодували і бажали щастя тисячі мітингувальників. Уже вдома, гуляючи інтернетом, натрапляю на таке повідомлення.

Киянка Ліда Паньків однієї ночі пішла на Лютеранську, де стояли МВСники і «Беркут». Коли надійшов наказ «зачищати» Майдан, і бійці ринулися вперед, Ліда разом із подругою вчепилася у їхні щити і просила не йти проти людей. Двом тендітним дівчатам вдалося до 5 ранку стримати сім міліціонерів і ще більше «беркутівців».

А потім їй прийшло смс: «Я запам’ятав твій телефон, коли ти диктувала його. Я стояв вночі зі щитом перед тобою. Спочатку думав, що ти ненормальна, а після зрозумів, що хочу одружитися з тобою».

Майдан – це не просто революція. Це насамперед – люди, об’єднані і щирі. Їм не важливо, хто є звідки. Головне – це те, що вони відчувають. Тому лозунги нинішнього Майдану «Кохаймося! Єднаймося!» – це не просто слова, це реалія.

Фото: соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus