«Якби вибір був за мною, я взагалі б не повернувся у Крим»

головне

18 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Громадська ініціатива «КримSOS» зібрала 10 історій тих, хто зміг вижити і повернутись додому – вже у Крим незалежної України. Історії представлені на фотовиставці «Депортація кримських татар. Злочин вустами очевидців», яка зараз проходить в Українському кризовому медіа-центрі.

Страшні цифри

НКВС знадобилось неповних два дні, щоб виселити 183 155 осіб – переважно до Казахстану та Узбекистану. Операція з депортації закінчилась 20 травня о 16:00. Окреме число депортованих – солдати, які воювали у Червоній Армії. 8995 татар-ветеранів відправили на спецпоселення вже після демобілізації у 1945 році. На збори енкавеесники давали від 15 до 30 хвилин.

Близько половини переселенців загинули у місцях висилки від голоду та хвороб. Частина загинула ще у дорозі – ешелони з людьми їхали кілька тижнів, а годували їх дуже рідко. Не було часу і змоги поховати померлих, тому на коротких зупинках їх залишали біля залізничних колій. У деяких вагонах мертві їхали з живими по декілька днів.

Таміла Ташева, співзасновник та координатор громадської ініціативи «Крим SOS», розповідає про ідею виставки: «Пам’ять про події 1944 року повинна жити».

Таміла Ташева, співзасновник та координатор громадської ініціативи «Крим SOS», розповідає про ідею виставки: «Пам’ять про події 1944 року повинна жити».

Анастія Дрижак, модератор церемонії відкриття, учасник громадської ініціативи «Крим SOS», зачитує свідчення 93-річної Мунірє з Бахчисараю.

Анастія Дрижак, модератор церемонії відкриття, учасник громадської ініціативи «Крим SOS», зачитує свідчення 93-річної Мунірє з Бахчисараю.

«Батько подумав, що нас ведуть на розстріл, і тому із собою нічого не взяв. Мій молодший брат Мустафа захопив із собою тільки скрипку, зроблену власноруч. Він сказав: «Якщо буду вмирати, то тільки зі своєю скрипкою». Я не взяла ніяких документів, лише альбом зі світлинами».

фото3Його звати Саїд, йому 82. У ту ніч, 18 травня, йому виповнилось 10 років, тому він добре все пам’ятає. Дали всього 15 хвилин на збори, потяг ішов 17 днів, не було ні їжі, ні туалетів. Майже вся сім’я померла невдовзі по приїзді, захворівши на малярію. Залишилася тільки старша сестра. Саїд доглядав за верблюдами казахів, а вони його за це підгодовували. До Криму повернувся пенсіонером у 1993 році. На півострові спочатку не мали води і змушені були красти електрику.

«Я знав, що таке Крим. Якби вибір був за мною, я взагалі б туди не повернувся. Знав, що там немає роботи, немає можливостей. Але діти захотіли. Після того, як вони поїхали, я теж вирішив їхати за ними. Навіть і не думав про те, що радянська влада віддасть нам півострів. Я повністю облаштувався в Узбекистані, там у мене була дача і все було добре. Звичайно, я сумував за Батьківщиною, але і не сподівався на те, що нам дадуть змогу повернутись. Це мене і стримувало».

Розмовляємо із Сабіною, молодою кримською татаркою, яка походить із сім’ї депортованих.

Розмовляємо із Сабіною, молодою кримською татаркою, яка походить із сім’ї депортованих.

«Ми з народження чули і від бабусів-дідусів історії про депортацію, їм було тяжко про це говорити. Це шрам не тільки для виселеного покоління, але й для всіх наступних. Він постійно болить та кровоточить.

У генетичній пам’яті кримськотатарського народу дуже мало світлих спогадів. Коли ми жили в Узбекистані, було відчуття, що це не наша земля, що все тимчасово. Коли потихеньку почали повертатись до Криму, чомусь теж здавалось, що ми тут гості. Більше того – нам постійно про це нагадували. Нам хочеться, щоб кримськотатарський народ на території Криму відчував себе повноцінним корінним жителем.

Перемога Джамали на «Євробаченні» – це нова чиста сторінка для кримськотатарського народу, початок нашої позитивної історії».

фото5

фото6

Кожен відвідувач виставки може поділитись зі своїми близькими історією, яка його вразила. Достатньо взяти листівку з фотопортретом, вкласти у конверт та написати адресу. Так організатори хочуть максимально розповсюдити інформацію про трагедію з вуст очевидців, яких залишається все менше.

фото8

Фото: Олександр Курчев

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Реклама

comments powered by Disqus