4 історії про пошуки вдалої бізнес-ідеї

idea

Нещодавно у стінах Києво-Могилянської академії відбулася вже третя конференція «КМАБІЗКОН». Випускники цього університету ділилися одне з одним історіями про те, як розпочали свій бізнес та чого навчилися в процесі. Переповідаємо кілька з них.

oooo.plus_1922

Сергій Зленко, директор
київських кінотеатрів Boomer та «Магнат»

«Якщо проаналізувати, що вплинуло на моє життя, то це перегляд фільму “Місія нездійсненна” з Томом Крузом. Величезний екран, панорамне кіно, сцена, де [актор] майже зривається, ця музика… Якщо говорити про 2 хвилини, які визначили мої наступні 17 років, то це були вони.

Після цього фільму я перестав пропускати прем’єри. Паралельно почало розвиватися кіношне життя, з’являтися більше кінотеатрів. У мене виникла ідея ділитися цими знаннями, і ми з моїм другом почали випускати [університетську] газету “Семінаторія”.

У 2004 році в мене була практика на юридичному факультеті. Ми ходили в суди, до прокуратури, а в обідню перерву я сідав на вулиці та мріяв. Писав у блокноті й уявляв, яким я хочу бачити кінотеатр мрії. Попридумував специфіку залів. От, наприклад, зал чорно-білого кіно – там увечері з живою музикою [мали показувати старе кіно]. Оскільки тоді ще культури попкорну не було, то я собі уявляв, що там будуть лускати насіння та їсти цукерки.

У травні 2012 року я зайшов на Slando, і мені трапилося оголошення: “Продається кінотеатр”. Подзвонив, зустрілися – виявилося, що в тому кінотеатрі крутили піратський контент і в них виникли проблеми з міліцією. Тож вони його продавали, щоб не сісти за ґрати.

Я підписав контракт на купівлю цього приміщення та почав налагоджувати легальну роботу. Там було два зали з дуже примітивною технікою, було складно залучати глядачів, і кілька разів виникало бажання все закрити. Але я вирішив дізнатися про новинки у світі та поїхав на виставку в Барселону. Так я знайшов проектор, який підпадав під потрібні характеристики, і домовився про поставку в Україну.

Після цього ми отримали можливість показувати кіно провідних кінокомпаній. Фактично, це і було початком. Ще за декілька років я підписав контракт у торговому центрі “РайON” на будівництво кінотеатру. Ніхто не бачив там можливості зробити кінотеатр, але там ми відкрили Boomer. Там теж були лише два невеличкі приміщення, тому ми вирішили конкурувати за рахунок якості звуку.

Я дуже сильно вклався в звукове обладнання. З тої ж Барселони привіз перші в Україні крісла з вбудованими сабвуферами. Щоб, коли ти сидиш у кріслі, в тебе ще враження примножувалося від звуку, особливо це відчутно під час екшн-фільмів. Звук і став нашою фішкою».

oooo.plus_857

Дарія Лосєва, генетикиня,
співзасновниця MyHelix

«Наш проект MyHelix допомагає людям за допомогою аналізу ДНК навчитися правильно харчуватися відповідно до тих генів, які вони мають. Набір для цього тесту можна замовити в інтернеті, зробити всі процедури вдома, а потім відправити в лабораторію.

Для мене все почалося давно. Я вступила в Могилянку на біологію, провчилася три роки. Але біологія там – дуже загальна спеціалізація, де вчать багатьом речам. Я хотіла вивчати саме генетику, тому перевелася в КНУ ім. Тараса Шевченка, де після третього курсу була можливість обрати спеціалізацію. Це дало мені можливість отримати найкраще з обох університетів.

Ми з Русланою (Шадріною, співзасновницею проекту MyHelix – прим. ред.) зустрілися вже у Шевченка. Ми як дві науковиці хотіли створювати щось нове. За кордоном генетика вже була практичною, тому нам стало цікаво, чому нема цікавих стартапів у цій сфері. Тож ми почали робити перші кроки в цьому.

Значну роль зіграв інкубатор стартапів “1991”, ми були їхніми другими випускницями. Там була секція з медицини, і для нас це стало переломним моментом. Там пояснили важливі аспекти маркетингу, розуміння портрету користувача, комунікації. Ми зрозуміли, що дві науковиці – це круто, але будувати бізнес самим складно.

Потім ми брали участь у ще двох інкубаторах: у Німеччині та в Польщі. Після них ми почали швидко розвиватися, створили наш перший продукт, запустили онлайн-сервіс, знайшли інвестиції. Фактично, інвестиції ми витрачаємо на створення якісного продукту та на формування кращої команди, тому для нас зараз важлива саме якість.

Генетика – це завжди про індивідуальність та про персональний підхід, тому що ваша генетика унікальна. Ми зважаємо на показники статі, віку та фізичної активності, тому маємо тести для дітей, чоловіків та жінок. Це наша особливість, бо у світі генетичні тести так ще не сегментували».

oooo.plus_803

Ярослав Ведмідь, керівник
та засновник агенції Postmen

«Я вже з другого курсу уявляв, де б себе застосувати. Моя перша робота була рекламним агентом на радіостанції, де я займався ресторанами. І я продав лише одну рекламу. Тоді на Хрещатику було чи то кафе, чи то ресторан “Кавказ” – його власник захотів, щоб у рекламі закладу озвучили всі позиції меню. Це була, звісно, вершина мого копірайтингу (сміється).

Після того я потрапив у журналістику. Тоді [у 90-ті роки] мало хто уявляв, як писати. За спиною була радянська школа, а стандартом для нас була газета “Фінансова Україна” та “Дзеркало тижня”. Ми були зелені, емоційні та мали забагато свободи, якою повною мірою користувалися.

Із журналістики тоді відбувалися стрибки в інші сфери. Після кризи 1998-го року зарплати впали у два рази, і я почав дивитися навколо. Виявилося, що в громадському секторі та піарі не вистачало кадрів, бо ніхто не розумів, що робити. Мій перший крок був у піарі, я потрапив у “Торговий дім Газ України”, а потім – у ПРООН. Там я почав працювати з людьми, у яких ще вчора брав інтерв’ю для газети.

Проте я зрозумів, що я не експерт та не енергетик. Піар для мене переміг, тому я пішов працювати в рекламні агенції. Набирався досвіду, а ще – думав, як бути ефективнішим та більше заробляти. Це був мрійливий період, коли я починав думати про бізнес-планування.

…У якийсь момент великий клієнт захотів розділити роботу на дві агенції. Я сказав: “Окей, у нас є бізнес-план” – і так народилася рекламна агенція MTI Consulting. Її я побудував від одного стільця та столу до структури з чотирьох офісів. Що ми принесли нового? Ми працювали за стандартами рекламної індустрії – робили презентації, писали стратегії, робили медіа-плани.

Криза 2008 року була важкою. Вона вдарила по рекламі, ринок піару закрився, і MTI Consulting припинив існування. Тоді ж я вперше “поламався” на сноуборді й зліг на півроку зі зламаною ногою. Для мене це був період тотального переосмислення.

Далі був етап експериментів, коли ми почали розуміти, що комунікація йде у бік digital. Ми відчували, що там більше свободи, що ми можемо “гратися” з контентом, власними ідеями, що там є аудиторія. Таким чином у 2011 році ми зробили агенцію цифрових комунікацій PlusOne DA, але п’ять партнерів для мене виявилося забагато. Тому за пару років я вийшов і створив Postmen.

Перші місяці я був з одним клієнтом, одним стільцем та чітким розумінням, що робити, але ніяк не міг придумати назву. В якийсь момент мені треба було виступити на конференції, і я подумав: “Що ми робимо? Ми постимо. Якщо ми постимо, то ми Postmen”.

Агенція Postmen дозволила мені знову почати з білого листка і розбудовувати структуру. Ми спеціалізуємося на поєднанні емоційних і контент-стратегій та їхній ефективній реалізації через медіа. Ми займаємося [рекламними] стратегіями і робимо їх такими, щоб вони існували навіть після того, як ми пішли».

oooo.plus_829

Юрій Полюхович, дослідник цивілізації
майя, директор туристичної компанії Royal Adventures

«Моя базова освіта – економічна, я закінчував університет у Тернополі. Я завжди мріяв бути істориком, але батько мене переконав, що це не дасть заробляти в Україні, тому я обрав “ситу впевненість”. Але десь сама ідея сиділа у мене в голові, тому зрештою я вступив на магістратуру з історії в Могилянку.

Величезним плюсом програми стало вивчення англійської мови, але, на жаль, вона була переважно сконцентрована на Східній Європі. Кандидатську дисертацію я захищав у КНУ імені Тараса Шевченка, і після цього мене одразу запросили в Каліфорнійський університет на постдокторантуру. Якраз тоді мої колеги виграли грант на те, щоб усі відомі тексти майя звести в єдину базу і перекласти англійською та іспанською.

Наука – це не фільми про Індіану Джонса. Треба працювати в архівах, у полі, їхати в джунглі, годувати москітів. Це важка праця, яка в тому числі полягає в експертній оцінці антикваріату, тобто речей, що мають цінність історичну або як капіталовкладення.

Якось одна моя клієнтка з Бельгії, яка має величезну колекцію антикваріату, запропонувала поїхати зі мною на місце, де я б розповів їй про культуру майя. Поговоривши з місцевими, я організував це і ще й непогано заробив. Тоді я подумав, що шанс не стукатиме двічі, тому цю діяльність треба розвивати.

У 2007 році створили Royal Adventures, і, коли за рік фондовий ринок накрився, ми вже напрацювали певну клієнтську базу, тому залишилися на плаву. Попри конкурентне середовище туристичного бізнесу, ми були гнучкими (нас у команді було мало) та унікальними.

Інтерес до майя не згасає ніколи. Це одна з п’яти найважливіших цивілізацій світу. Туристичних компаній у цій сфері тисячі, але всі вони пропонують одне і теж. Проте є клієнти, які хочуть відвідувати місця, де рідко ступає людина, а фірм, що можуть запропонувати поїздку в новознайдене місто майя, – одиниці.

Звичайно, такий відпочинок – сезонний. Від травня до листопада там дощі, а восени ще бувають урагани (до речі, саме слово походить з мови майя). Весь інший час ми набираємо групи. Нас у команді вісім, ми володіємо стількома ж європейськими мовами, та, окрім мов, ми даємо людям наші академічні знання. Інколи можемо навіть організувати археологічні розкопки, але там також неймовірна природа».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus