Так багато любові

poliamor 1

Перевірте, чи правильно ви розумієте поліаморію

«“Спалити вас усіх на вогнищі”, “Фу-фу-фу, це збочення”, “Ви досі не виросли, а тому не готові взяти на себе відповідальність” – подібні закиди лунають у бік поліаморії в “Тіндері”», – говорить Людмила. Їй двадцять шість, і вона працює в HR-менеджменті.

Уже три роки Людмила одружена, з них майже два роки вони з чоловіком у поліаморних стосунках. Поліаморія – це система поглядів, відповідно до яких ти можеш любити й розвивати стосунки з кількома людьми одночасно. Людмила розповіла нам про свій досвід романтичних стосунків.

Про поліаморію та перехід до цього формату

«Ініціатором зміни формату стосунків була я. Це відбулося, коли помітила, що мій чоловік почав “в’янути”. Вступивши в шлюб, ми закрили для себе будь-які варіанти флірту й стосунків з іншими, повністю сфокусувавшись одне на одному. Звісно, у нас були друзі, з якими ми спілкувалися. Але в стосунках не вистачало яскравості й нових емоцій. Тож я запропонувала чоловіку почати зустрічатися з іншими жінками.

Пропозиція “відкрити” свої стосунки була моєю турботою про свого чоловіка. На той час у мене не було симпатії ні до кого іншого.

Тоді ми не знали ні слова “поліаморія”, ні того, що є інші люди, які перебувають у таких стосунках. Було складно, адже в нас не було оточення, яке б могло підтримати в момент трансформації, – нам здавалося, що ми неправильні.

За півроку після того, як ми “відкрили” свої стосунки, потрапили на лекцію про поліаморність та інші форми немоногамних стосунків. Ця подія стала для нас відкриттям: ми зрозуміли, що не одні такі. Дізналися, що про поліаморність пишуть книги й знімають фільми. Відтоді ми організували навколо себе спільноту однодумців, де поліамори можуть отримати підтримку, пораду й поділитися досвідом.

Поліаморія – це не просто про секс із багатьма людьми. Поліаморний формат передбачає наявність романтичних почуттів між партнерами й стосунків, побудованих на довірі, чесності, любові та взаємній турботі.

Поліаморія базується на правилах взаємодії між партнерами, про які вони домовилися. Ви самі обираєте те, що якомога комфортніше для вашої пари. Для моєї знайомої було критично важливим, щоб її партнер не спав з іншими партнерками в їхньому ліжку, а для іншої – щоб певний день тижня вона завжди проводила зі своїм основним партнером. У кожної з пар такі правила різні. У нас із чоловіком є правило, що ми маємо повідомляти кожного нового потенційного партнера про те, що ми поліамори й перебуваємо в шлюбі. Також ми маємо розповідати одне одному, коли в нас стався секс із кимось на стороні. Щодо іншого – ділимося з власного бажання.

Тепер ми розповідаємо одне одному майже все, радимося між собою. Наприклад, коли в чоловіка складнощі з його дівчиною, я можу порадити йому, що зробити, аби покращити їхні стосунки, або ж поспілкуватися про це з нею.


Дуже важливо, щоб усім учасникам поліаморних стосунків було комфортно. Кожен має “входити” в такий формат стосунків добровільно. Усі мають бути обізнані з форматом і приймати його правила».

Як і кожна поведінка, що йде врозріз з усталеними суспільними практиками, поліаморність оповита багатьма стереотипами. Тому ми попросили Людмилу прокоментувати твердження, які можна почути на адресу таких, як вона.

poliamor 3

Реклама

Стереотип № 1: Неможливо любити кількох одночасно

«У суспільстві звикли вважати, що впродовж певного часу ти можеш любити тільки одну людину. Батьків ми любимо обидвох, дітей хоч десятьох, родичів можемо любити всіх. Та коли мовиться про романтичну любов, існує переконання, що вона може бути лише одна або ж багато, але по черзі. Чому вважають, що любити кількох підряд нормально, а одночасно – ні?

Коли я була в моногамних стосунках, часом мені подобалися інші люди. Нова закоханість перетворювалася в катастрофу – що з цим робити? Невже я не люблю свого нинішнього партнера? Я придушувала нову закоханість, тому що вважала це неправильним, або закінчувала тодішні стосунки й переходила в наступні. Ще один варіант – зраджувати й брехати. У мене такий досвід також був – це закінчилося дуже погано, тож нікому не раджу.

Закоханість має свій обмежений період. За рівнем емоцій вона може бути яскравіша за твої стосунки з постійним партнером. Проте це не усуває моїх почуттів до постійного партнера й не применшує його важливості для мене. Це просто різні види любові та інші емоції.

Часом говорять: “Якщо любиш кількох, то розпорошуєшся і не можеш віддати всю себе”. Коли чую подібне, складається враження, що любов сприймають, як яблуко, предмет обмеженого розміру й форми. Ти можеш або віддати її одній людині, або порізати на шматки і кожному залишити лише маленьку частинку. Для мене це не так. Коли ти в стосунках з кількома людьми, любиш їх по-різному. Це як настроювати різні хвилі на радіо: частоти й музика відрізняються. З кимось я можу бути через яскраві емоції. З іншим – через турботу й ніжність, цікавий сексуальний досвід. Крім цього, з різними людьми ми розкриваємо себе по-різному: з одним хочеться бути більш стриманою, з іншим – розслабленою. Поліаморія дозволяє тобі вивчати й відкривати себе в стосунках».

Стереотип № 2: Моногамія – це природно

«Мені дивно, що моногамію та природу пов’язують. Незрозуміло, що є критерієм природності. Колись, наприклад, жінки й чоловіки, які вели племінний спосіб життя, спільно виховували всіх дітей. Протягом століть люди співіснували в різноманітних формах гетеро- та гомосексуальних стосунків. Потреба в єдиному партнері виникла з появою необхідності передати комусь свій спадок. Якщо твоя жінка тільки з тобою, ти можеш бути певним, що передаєш землю і майно своєму нащадку. Шлюб – це соціальний інститут. Він не має нічого спільного з людською природою та емоціями.

Моногамія створює ілюзію спокою та гарантії: твоя кохана людина буде лише з тобою і “нікуди не дінеться”. Але це не завжди так.

Будь-який формат стосунків є природним для людини, коли він збігається з її внутрішніми бажаннями, переконаннями й цінностями».

Стереотип № 3: Поліамори не ревнують. Не ревнує, отже, не любить

«Ревнощі можуть бути наявні як у моногамних, так і в поліаморних стосунках. Уявлення, що поліамори не ревнують, – міф.

Якщо я ревную свого чоловіка, то починаю розбиратися в причинах цього почуття. Потім ми спільно обговорюємо, що потрібно зробити, аби це почуття зникло. Ми не говоримо одне одному: “Я ревную, тому мені погано, тож, аби мені було добре і спокійно, перестань робити те, що викликає в мене ці почуття”.

Тепер я рідко ревную. Навпаки, мені подобається зустрічати свого чоловіка вдома, коли він повертається з побачення радісним. Мені добре, коли йому добре. Не вважаю, що в мене є ексклюзивне право на те, щоб давати своєму партнеру задоволення. Іноді я можу казати йому: “Давай, піди з кимось на побачення!” Але таке почуття радості за те, що твоєму партнеру може бути добре не лише з тобою, приходить не одразу: воно виховується.

Ревнощі не є індикатором любові. Це почуття пов’язане з низькою самооцінкою, недовірою до іншого, невпевненістю у ваших стосунках, недолюбленістю. Іноді ревнощі можуть вказати на важливість тебе для твого партнера, проте зазвичай це пов’язано зі страхом втрати, бажанням домінувати. Відчуття ревнощів є доволі болючим, проте з ними можна працювати.

Дуже легко пристати на те, що ти можеш захоплюватися й розвивати стосунки з іншими людьми. Складніше прийняти, що твій партнер може робити те саме».

poliamor 5

Стереотип № 4: Поліаморію обирають ті, кому потрібно більше сексу

«Необов’язково. Те, що я в поліаморних стосунках, не означає, що в мене багато сексуальних партнерів. Поліаморія взагалі не зобов’язує тебе спати з кимось. Ба більше, ти можеш дотримуватися поліаморних поглядів, але не зустрічатися й не мати сексу ні з ким.

Мій перший неосновний (окрім чоловіка – авт.) партнер з’явився за півроку після того, як ми з чоловіком відкрили свої стосунки. Є ті, хто приходить до поліформату через потребу в нових враженнях та емоціях, як і ті, кому справді треба більше сексу.

Секс – це різновид твого спілкування з коханою людиною, тож не потрібно недооцінювати його важливість. Під час переходу з моногамного в поліаморний формат роль сексу не зростає. Навпаки, у полістосунках секс з іншим партнером не буде такою “надзвичайною” подією, як секс з іншим у моногамній парі.

На мою думку, частіше в поліаморію приходять ті, хто шукає більше душевного тепла й турботи, нового виду зв’язку. У моєї знайомої поліаморки так багато любові, що її основному партнеру цієї любові аж забагато. Натомість їй потрібно ділитися почуттями.

Класно, коли в поліаморію приходять не від браку любові, а через її надлишок».

Стереотип № 5: Це небезпечно для здоров’я

«У нас із чоловіком є правило – завжди використовувати контрацепцію: як з будь-яким іншим партнером, так і одне з одним. Кожні три місяці ми здаємо аналізи.

Я думаю, що культура безпечного сексу залежить від рівня сексуальної освіти і не прив’язана до формату стосунків. У поліаморній спільноті контрацепцію обговорюють досить часто. Ти турбуєшся як про себе, так і про своїх партнерів. Я знаю людей, які перед сексом з новим партнером здають експрес-тест на 5 основних захворювань, що передаються статевим шляхом.

У моногамних стосунках ти зазвичай безумовно довіряєш своєму партнеру, хоча попри це секс на стороні трапляється. І зазвичай ніхто не говорить про те, що це сталося, як і не пропонує “перевіритися”».

Стереотип № 6: Поліамори просто не нагулялися. З віком це пройде

«Дивне твердження. В українській спільноті поліаморів більшість людей досягли тридцятирічного віку. Зазвичай поліаморні стосунки обирають осмислено, спробувавши до того різні формати. Знаю багато пар, які прийшли до поліформату після багатьох років моногамного шлюбу. Якщо ти маєш багато комплексів і дитячих травм, ти не можеш розвинути нормальні та глибокі стосунки і з однією людиною, тим паче з кількома. З віком може послабитися бажання займатися сексом, але не бажання мати близькі й романтичні контакти з іншими людьми».

poliamor 2

Стереотип № 7: Поліамори – фріки та збоченці

«Поліамори – це люди різних інтересів та професій: айтішники, люди бізнесу, маркетологи, SMM-фахівці, юристи. Є як цілковиті інтроверти, що вибудовують поліаморні стосунки з двома-трьома стабільними партнерами, так і більш велелюбні. Трапляються сімейні пари, зокрема з дітьми.

У полістосунках доволі відверто говорять про секс і різноманітні сексуальні практики. Серед поліаморів є як консервативні пари, що не схильні експериментувати, так і ті, хто відкритий до нового сексуального досвіду.

Те, що підходить обидвом у стосунках, є нормальним і не може бути збоченням».

Норма чи ні

Можливо, поліаморний формат стосунків не збігається з чиїмись уявленнями про норму. І напевно, більшість із нас хоча б раз ставили собі запитання: чи є ті чи інші практики в стосунках нормальними? Чи можливо говорити про існування норми, коли мовиться про кохання? У пошуках відповіді на це запитання ми звернулися за коментарем до сімейної психотерапевтки Марини Травкової:

«Норму розуміють у двох значеннях: як щось здорове і як щось середньостатистичне, найбільш типове для спільноти. Якщо 70% соціальної групи становлять руді, то саме вони будуть становити норму для такого осередку. Говорячи про формати стосунків, норму також можна сприймати подвійно.

Людина як вид класу ссавців є немоногамною (за окремими винятками). На соціальному рівні існують різні формати стосунків, серед яких ми можемо обирати. Наприклад, існує інститут шлюбу, а в людей – уявлення, що в романтичному союзі вони мають ексклюзивно належати одне одному.

Нинішньою соціальною нормою є так звана серійна моногамія – формат, за якого ми маємо стосунки і є вірними одному партнеру протягом певного відрізку свого життя. Більшість із нас за життя матимуть кількох партнерів, розвинуть не одні стосунки і, можливо, вступлять у низку шлюбів. Будучи моногамними від природи, ми б не могли побудувати стосунки з жодним іншим партнером, окрім першого, в якого закохалися.

Людина може свідомо вибрати моногамію, здебільшого серійну, або ж немоногамні стосунки. На цей вибір впливають безліч факторів, наприклад, підвищений рівень лібідо, який може бути одним з поштовхів шукати додаткових зв’язків. Крім цього, також може впливати рівень гормону вазопресину (гормон, що, між іншим, впливає на пошук партнера – авт.). Рання проміскуїтетна поведінка (хаотичні сексуальні зв’язки з багатьма партнерами – авт.) часто пов’язана з раннім переглядом порно в дитинстві, стосунками батьків, характером соціалізації людини в темах сексу».

Поліаморія не є рідкісним випадком. У 2015 році портал психологічних тестувань Open Source Psychometrics Project провів опитування своїх користувачів, де запитав їх про досвід поліаморних стосунків*. 7,1% опитаних виявилися поліаморними, 25,5% висловилися, що цікавляться таким форматом стосунків, але не практикують його. Це опитування не є репрезентативним, але ілюструє, що поліаморія існує в різних суспільствах (були опитані представники різних рас і релігійних вірувань) як одна з конфігурацій розвитку стосунків у парі. А серед усіх можливих варіантів ми обираємо формат, більш зручний для задоволення своїх потреб.

*Були зібрані та проаналізовані відповіді 5 043 респондентів: з них – 2 485 жінок і 2 456 чоловіків; 1 383 людини від 13 до 18 років, 1 824 – віком 19-25 років, 762 – віком 26-32 роки, 890 – від 33 до 55 років. Були опитані чоловіки й жінки різних рас, релігійних вірувань (серед них – атеїсти й агностики) і сексуальної орієнтації. Детальніше про методологію та результати аналізу опитування можна прочитати за посиланням. Також там можна завантажити дані й проаналізувати їх самостійно.

Фото: Ju Ostroushko
Ілюстрації: Анастасія Бабаш

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus