Як поїхати за обміном, якщо у заліковці немає п’ятірок

книги

Я завжди була переконана, що міжнародні обміни лише для найрозумніших та найталановитіших. Але, виявляється, я помилялася. Знання мови плюс спритність у подачі документів – ось вирішальні фактори у цій справі. Нижче я детально описала свою ситуацію, щоб окрім мотивації, ти зміг отримати ще й практичні поради.

Хто я

Я звичайна студентка 4-го курсу механіко-математичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка. Одразу хотіла б зауважити, що бали в мене середні, а останній семестр навіть не було стипендії, і на тлі своїх одногрупників я такий собі «хорошист».

Але мій козир – це знання мов. Українська, російська, англійська, французька, польська – вже 5, але насправді в даному випадку посприяло мені саме знання французької та сертифікат рівня В2.

До слова, розмовну англійську та базову польську дали мені подорожі. Після цього я зрозуміла, що нова мова – це нескладно. Ось хороше відео про те, як правильно вчити мову, відповідно до твоєї мети.

Раніше я багато подорожувала автостопом європейськими країнами, тому питання закордону не стояло для мене так гостро, але короткі мандрівки вже почали втрачати привабливість. Хотілося чогось більшого і глибшого. Саме тому я почала замислюватися про навчання чи стажування за кордоном.

Реклама

Як я опинилася у французькому виші

Тепер постараюсь якомога чіткіше описати, як саме і на яких умовах я опинилася у Франції, у місті Ле Ман.

1 крок: знайти інформацію.

Спочатку я дізналася від старших студентів, хто є координатором міжнародної мобільності на моїй кафедрі. Якщо в тебе немає таких знайомих, можна просто запитати у викладачів або в адміністрації. Потім вже від координатора дізналася про домовленості з різними університетами, зокрема французьким. Але мені сказали, що це майже неможливо на бакалавраті, тим паче завідуюча моєю кафедрою дуже сувора і буде проти. Тому я вирішила не перейматися цим занадто, хоча, звісно, мріяла про чудо у вигляді запрошення.

2 крок: відправити необхідні документи.

2 місяці потому мені прийшов лист про те, що Університет Ману (Université du Maine) пропонує одну стипендію, але для магістра, тобто людини, яка на момент навчання там матиме диплом рівня «Бакалавр». Оскільки я була тільки на 3 курсі, то знову ж таки не будувала зайвих ілюзій, але мене попросили відправити свої дані, бо підходящих людей зі знанням французької на кафедрі більше не було.

Тут варто зазначити, що усі документи я відправляла миттєво у буквальному сенсі цього слова, тобто одразу після пар, інколи навіть відмовляючись від обіду. Від мене вимагали копію закордонного паспорту, переклад залікової книжки, CV та копію сертифікату знання мови. Найважче було перекласти заліковку, але, як кажуть, Google в допомогу.

дівчина4

3 крок: займатися своїми справами і чекати.

Відправивши документи, я не особливо на щось розраховувала, тому навіть не перевіряла зайвий раз пошту, тим паче влітку. Однак, «дивний» лист я побачила на початку липня. У ньому йшлося, що мені треба зареєструватися у гуртожитку у місті Ле Ман. Після цього я активно намагалася зв’язатися зі своїм координатором та французьким університетом. Спільними зусиллями ми вирішили, що це помилка, тому я заспокоїлась і з почуттям виконаного обов’язку пішла на місяць в гори, де мобільний зв’язок не всюди був, не те що Інтернет.

4 крок: отримати запрошення.

Кульмінація цієї історії відбулася 30 липня, коли я випадково натрапила на лист-запрошення у своїй електронній скриньці. Та оскільки мала плани на останній місяць канікул, робити візу й інші документи почала аж у вересні.

Також у листі було пояснення, чому це все відбулося так пізно. Виявляється, вони довго дискутували з приводу моєї кандидатури, але вирішили в якості винятку зарахувати мене на останній курс бакалаврату. Оскільки я не на магістратурі, стипендія мені не виділяється, тому поїхала я за свій кошт, а точніше за гроші батьків. Але по закінченню навчання я отримаю французький диплом рівня «Бакалавр», тож всюди є свої плюси.

5 крок: оформити візу та індивідуальний план.

До вересня все йшло як помащене і навіть віза не була великою проблемою. Найскладніший крок – це оформлення індивідуального плану, оскільки шаблони правильного оформлення документів відсутні, а до адміністрації достукатися дуже важко. Мені доводилося інколи годинами чекати, щоб отримати відповідь чи підпис. Але одна викладачка порадила це сприймати як гру, де просто потрібно виконати певне завдання, щоб перейти на інший рівень.

велосипед

Резюмуючи

  • Ніколи не бійся і не лінуйся запитувати. Ще одна дуже хороша ідея – це розповідати про свої бажання оточуючим. Вони можуть щось підказати чи поділитися певною інформацією.
  • Якомога частіше перевіряй пошту. Часто виграє не найкраще, а найперше досьє. Це вже із досвіду моїх друзів.
  • На мою думку, не потрібно надто сильно перейматися і серйозно ставитися до подібних речей, адже те, що повинно статися, неодмінно станеться. Варто діяти лише тоді, коли від тебе дійсно щось залежить. Як то кажуть, не стався до життя серйозно, бо воно серйозно поставиться до тебе.
  • Пам’ятай, що ти найкращий, і у тебе все вийде. В одному з мотиваційних відео навіть закликали до того, щоб збирати невдачі. Дійсно, поставивши за мету отримати 20 відмов, ти напишеш 20 мотиваційних листів і однозначно рано чи пізно досягнеш мети!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus