Поетичні новинки солов’їною

21 березня – День поезії. Любителям жанру пропонуємо кілька нових поетичних збірок, що побачили світ за останні півроку. Не поспішай закривати посилання, якщо ти – не фанат. Більш ніж можливо, що серед них знайдуться книги, які назавжди змінять твоє ставлення до віршів.

«Хвоя» Павла Коробчука

Суми-Хвоя

У цій збірці 99 віршів про війну, любов і мудрість. Якщо ти любитель метафор, то ця книжка саме для тебе. Символічним є образ хвої – усе в нашому житті поєднано так, як її гілочки. Якщо тобі одного вечора захочеться відпочити від соцмереж і почитати поезію, гостросоціальну та пов’язану з нашими реаліями, обирай «Хвою».

він показав мені хвойний ліс, не зелений, а червоний.
бо з кожної, з кожної колючки капала кров.
я притулявся до кори, ніби до ікони.
але пульсу так і не знайшов.
думаю в темряві: чи буде світанок, чи були сутінки?
лежу в просторі, де немає жодної години.
навчи мене сміятися, коли серцебиття відсутнє.
навчи жити у цій домовині.

Реклама

«Пливи, кораблику, пливи» Ірини Кулянди

kulanda

Неймовірно сумна історія появи цієї книжки. Іра Кулянда – студентка 2 курсу факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Була неймовірно талановитою, писала чудові вірші, але влітку 2016 року потонула у Чорному морі поблизу мису Фіолент. Та мандрівка мала стати найдовшою у її житті. Дівчина залишила у спадок сотні віршів та есеїв, а її друзі потурбувалися про те, щоб вони побачили світ.

ти якось прийди 
тут тепло, в кишені 
але навіженим тут, знаєш,
не місце
ні впасти, ні сісти, ні дихати вільно 
ти приходь – 
суботньо або недільно 
приходь
і витягни мене з цієї 
дурної кишені!

«Аnnо Афини» Василя Герасим’юка

180px-Gerasymuk_new

Ти, певно, бачив у книгарнях серію маленьких книжечок українських класиків у різнобарвних обкладинках? Збірка «Аnnо Афини» – новинка у цій компанії. До видання увійшли найновіші вірші, а також вибрані з усіх збірок поета. Ця книжка про мудрість, життя та досвід. Якщо хочеш відчути смак класичної української поезії – цей варіант для тебе.

…І строфи переставиш, як валізи.
Одну таку залишиш – і не ту.
І буде ніч. І хтось таки прилізе.
І принесе вино і самоту.
Розмова у диму, немов ікона –
в тих сповідях тебе рятує знов
раптова, чорна трубка телефонна,
таких же вимагаючи розмов.

«Faithbook» Володимира Бєглова

667410c96d734e0c3bd918159e344cc4

Книжка віри поета, радіоведучого, співзасновника «The Ukrainians» і «Радіо Сковорода». Це концентрат суб’єктивного розуміння цього світу, роздуми про наше місце у ньому, роль соцмереж і любов у нашому житті. Ну хто ще може заримувати «храми – інстаграми»? Лише Бєглов. Коротенькі та прості вірші про все – і водночас ні про що. Їх круто перечитувати, повертатися до них, а невеличку синю книжку зручно брати на роботу та в мандри – і знаходити у ній трохи філософії та заспокоєння. Окремої уваги заслуговують ілюстрації Юрія Гуди.

я вимагаю від людства найперше – всміхатися вранці
і цілодобово лишатися людством
в якому всі люди – пропащі

«Людина вечеряє в капцях свого батька» Марка Погачара

14202864_1174902562532475_1754361374_o-e1472543575358

Це збірка віршів молодого хорватського поета, куди увійшли вибрані твори з його попередніх чотирьох видань. В Україні цей автор виходить друком уперше. Особливість книжки ще й у тому, що перекладало вірші двоє – Андрій Любка й Алла Татаренко.

Ніяка це не весна.
лише квіти апатично в’ються зі своїх горщиків
і бджоли співають лінолеум і килим вітру. повітря,
глибоке й важке, просочиться під траву й підніме
животи мишей: і дня не мине, а вони розкриють тіло,
як занавіску й рознесуть кістки й нутрощі. ніяка це не весна.

«Родинний архів та інші вірші» Бориса Херсонського

500_339

Борис Херсонський – російськомовний український поет. Особливість збірки у тому, що до неї увійшли як одразу україномовні вірші, так і автопереклади українською. Про що книга? Родину, власне коріння, пошуки себе у світі і світу у собі, намагання знайти шлях до Бога. Якщо ти навчаєшся в іншому місті чи живеш окремо від батьків і раптом засумував за ними – це те, що тобі потрібно.

Благословенне єси, дерево,
що вростає у землю
що заглиблене в Землю.
Благословенний єси Ти, Хто
змушує його здригатися
в священному страху,
здригатися повністю,
від найтоншої галузки крони до кореня.
Тому що здригання оце,
тобто сама здатність
жахатися і здригатися
від страху або від болю
є ознакою присутності життя.

«Листи з Литви/листи зі Львова»Мар’яни Савки та Маріанни Кіяновської

ІФ-18

Уяви, що твій друг чи подруга поїхали за кордон. І ви, замість того, щоб переписуватися у соцмережах і говорити по «Скайпу», вирішили листуватися віршами. Щодня по одній поезії. Як тобі ідея? Саме так зробили поетеси Мар’яна Савка та Маріанна Кіяновська. Мар’яна писала поезію зі Львова, а Маріанна – з литовського міста Паланги, де вона перебувала на літературній стипендії. Про що ти зможеш довідатися зізбірки? Силу дружби, любов, людську мудрість і зрілість.

…Є тут всього удосталь – у місті осіннього лева:
джазу, смерті, вина, і голодних, і п’яних, і ситих,
і смертельно занудних, ні, закреслюю, – просто невдах,
що безсилля своє вигрівають, як кості, роками.
Але що нам до них. Є любов. Вона більша за страх,
що байдужість розставить сильця поміж ними і нами.

А яка твоя улюблена поезія? Ділися з нами у коментарях.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus