Побічний ефект життя після Еразмусу

photo 1

Еразмус, програма для студентських обмінів дає набагато більше, ніж може здатися на перший погляд. На своєму досвіді я впевнилася в тому, що кожен сам вибирає, який досвід він привезе по закінченню семестру додому і як він ним скористається.

Коли ми думаємо про студентські обміни, то перше, що приходить в голову – це новий досвід, друзі та, звісно, культурний обмін. Насправді ми отримуємо набагато більше. Особливо, коли починаємо отримувати щомісячну стипендію 800 євро, хоча звикли до 800 гривень. Навіть після сплати за житло та страхування, у студентів залишається зарплатня успішного київського менеджера. Раптово починаєш відчувати себе крутою, нарешті ти можеш дозволити собі все, про що завжди мріяла, живучи у пострадянській реальності.

photo 2Перші тижні в Берліні пролетіли у пошуках нових смаків нарешті дешевого Ріттер Спорт, нової їжі, нових продуктів і закладів. Було соромно думати, що це спричиняє у мене такий ажіотаж, але тим не менш, я нічого не могла з цим зробити, поки не заповнила цю ланку піраміди Маслоу. Наступною стадією були пошуки стильного одягу. Хотілося виглядати, як місцева в Берліні. Тут важко сказати, хто є таким, але місто та люди мають свій стиль, який я намагалася наслідувати. І, коли мене нарешті вже не могли відрізнити від тутешньої, я зайнялася подорожами.

photo 3Ніколи до Еразмусу я так багато не подорожувала. Отримавши вигідне географічне розташування, дешеві лоукости та комфортні буси, я почала скуповувати квитки. Я подорожувала кожні два тижні, а іноді навіть частіше. Та ніщо не вічне, і з часом будь-який ажіотаж спадає. Тому дуже скоро я стомилася від такого темпу і під кінець навіть відмінила свою поїздку з купленими квитками, бо враження почали змішуватися, а нові міста перестали тішити. Тому відвідавши за 3 місяці 9 країн та 20 міст, я на деякий час задовольнила свою жагу до подорожей, яка на початку обміну мені здавалася необмеженою.

Залишався ще один місяць у Берліні і за цей час я вирішила прожити нормальне життя місцевої берлінської студентки. Тому я шукала безкоштовні івенти у Фейсбуці, найкращі вечірки, круті коворкінги. Одного разу я навіть зареєструвалась на технологічну конференцію волонтером, а іншого разу я була пресою на конференції, де виступали засновники та головні менеджери Quora, Vimeo, Nasa, SpaceX, Shazam, а білет коштував 300 євро. Мені вдалося потрапити у бігову спільноту Берліну та тренуватися в центрі міста. Я знайшла друзів, разом з якими ми винаймали класну квартиру у центрі, каталися на орендованій машині, пили Ріслінг на терасах улюблених кафе.

photo 4Під кінець мого перебування у Німеччині, я отримала рівень А2 у знанні мови та завдяки онлайн додаткам розширила свій словниковий запас. Настільки, що я могла вільно розмовляти на базові теми зі стильними незнайомцями на вулицях Берліну, могла читати німецькі журнали. Я часто гуляла містом і навчилася легко орієнтуватися серед вулиць та у метро. Я купувала які хотіла речі, квитки у будь-які міста. І тільки звикла до темпу життя активного, 5-ти мільйонного міста – як закінчився семестр і на моєму банківському рахунку закінчилися гроші.

Купивши на останні євро найдешевший квиток додому в Київ та проїхавши близько 1400 км, я опинилася вдома, у зовсім іншій реальності. Дуже раптово мій дохід значно скоротився. І всі ті кафешки та вечірки, які були дешеві для мене – німецької студентки, стали знов коштувати значну частку мого вже ненаявного доходу. Мене зводить з глузду думка, що поки я не влаштуюся на роботу, я не можу дозволити собі манікюр, який коштує як один коктейль в моєму улюбленому німецькому барі, куди я часто ходила з друзями ще пару тижнів тому.

photo 5Я сумую за можливістю дозволяти собі все, що я хочу. У такій ситуації можна або сумувати за кращими днями і чекати, поки вдача знов тобі посміхнеться, або взяти себе в руки і знайти найкраще в тій ситуації, в якій ти опинилася. Можна пройти онлайн-курси, вивчити нові мови, зайнятися спортом, знайти цікаву роботу та, врешті-решт, стати спроможною здійснювати свої мрії власними силами надалі, а не жалкувати за минулим. Тому що за час навчання я навчилася приймати серйозні рішення, нести відповідальність за свої дії, бути сміливою та просто стала дорослішою. Наші дії сьогодні визначають наше завтра.

P.S. Навчання було в пріоритеті, весь описаний у матеріалі досвід був пережитий у вільний від навчання час, а всі іспити складені на високі бали.

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus