Як переміщені університети втратили все, щоб віднайти себе

Знімок екрана 2017-07-17 о 12.20.30

У західних університетах уже нікого не здивуєш онлайн-курсом чи хмарними технологіями, а затегати викладачів у Facebook – звична справа. Ми теж переймаємо цей досвід. Але через ситуацію, у якій опинилися переміщені ВНЗ, їм доводиться робити це в рази швидше. Спираючись на результати *дослідження Координаційного центру переміщених університетів та Центру вивчення демократії, аналізуємо, яке воно, дистанційне та змішане навчання у вишах, змушених починати все спочатку.

Що таке дистанційне та змішане навчання і з чим його їдять

Дистанційна освіта є далеко не новим явищем в Україні: її вже впровадили десятки ВНЗ. Мета – інтерактивна взаємодія викладачiв та студентiв за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ). Методів у цієї форми навчання безліч. Це можуть бути як звичні електронна пошта й відеозв’язок, так і системи управління навчанням (наприклад платформа Moodle), завдяки яким створюють електронні навчальні курси.

Щоправда, нова редакція Закону «Про вищу освіту» прирівнює дистанційну форму навчання до заочної. Зі свого боку ВНЗ можуть затверджувати власні положення. Тобто єдиного визначення «що таке дистанційна освіта і як вона впроваджується» в Україні просто немає: кожен інтерпретує, як захоче.

На противагу дистанційному змішане навчання поєднує очне та онлайн-навчання. Моделей, як це відбувається, теж багато. Одна з найпопулярніших – перевернуте навчання (flipped learning). Студент вчить удома теорію: проходить онлайн-курси, дивиться лекції та слухає аудіоматеріали. На парах він застосовує знання або уточнює проблемні питання. Наприклад, спочатку студент-юрист проходить удома курс із кримінального права, а на парі виступає адвокатом на модельованому судовому засіданні.

Онлайн-компонент змішаного навчання варіюється. Це можуть бути як уже згадані електронні навчальні курси, так і масові онлайн-курси, відео-лекції, віртуальні лабораторії тощо. Причому залежно від університету обрати модель знову може як адміністрація ВНЗ, так і сам викладач.

Реклама

У пошуках рішення

Бойові дії на Сході та анексія Криму змусили вищі навчальні заклади переміститись до інших регіонів країни. 17 ВНЗ з Донецької та Луганської областей, а також один університет із Криму евакуювали за наказами МОН. Більшості з них доводилось відновлювати свою діяльність фактично з нуля, залучаючи владу й неурядові організації.

Деякі університети переїхали до невеликих приміщень та мали в розпорядженні недостатньо аудиторій. У частини не було меблів та обладнання, а Wi-Fi і досі наявний лише формально. Тим більше, студентів та викладачів після переїзду розселили в гуртожитки інших університетів, а викладачі часто були вимушені знімати квартири на кілька сімей.

В умовах нестачі аудиторного фонду, труднощів з перетином лінії розмежування і втрати навчальних матеріалів, ВНЗ довелося шукати нові шляхи комунікації зі студентами. Відновити та підтримувати навчальний процес допомогли ІКТ. Так, наразі дистанційне та змішане навчання використовується майже у всіх переміщених ВНЗ.

Щоправда, є одна важлива деталь: якщо для одних університетів змішана й дистанційна освіта полягає в комунікації через електронну пошту, то для інших – у розробці онлайн-курсів. Залежить це від багатьох факторів, починаючи з автономії вишів, яка дає їм достатню свободу вибору, і закінчуючи наявними ресурсами, які часто обмежені й не дозволяють скористатися цією свободою повною мірою.

Інфраструктура як найбільший біль

Утім, ІКТ вже стали невід’ємним складником навчального процесу. За результатами дослідження, пересічний студент переміщеного ВНЗ щодня або майже щодня використовує Інтернет і соцмережі для пошуку інформації, пов’язаної з навчанням, а кілька разів на місяць самостійно готує презентації, відеоролики чи інші мультимедійні матеріали.

Під час навчання 70% студентів використовують хмарні технології та спеціалізоване програмне забезпечення, а 46% – онлайн-конференції та вебінари. Міжнародними наукометричними та реферативними базами (Scopus, Web of Science та інші) користуються лише 23%.

При цьому, на думку студентів, більшість університетів лише частково забезпечує їх матеріально-технічною базою, програмним забезпеченням та доступом до Wi-Fi.

графік 1Загалом, найкраще оцінили ІКТ-інфраструктуру свого ВНЗ студенти Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ «ДДПУ», Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Донбаської національної академії будівництва і архітектури, Донецького національного університету ім. В. Стуса. Найнижчі показники в Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Луганського національного аграрного університету та Донецького юридичного інституту МВС України.

Навчання з дому: міф чи реальність

На кінець 2015-2016 навчального року 13 із 15 опитаних переміщених ВНЗ в тому чи іншому вигляді впровадили дистанційне або змішане навчання. Причому 10 ВНЗ вже використовують для цього систему управління навчанням Moodle, ще 2 університети її впроваджують.

Серед засобів комунікації найпопулярнішими виявилися електронна пошта й електронні навчальні курси – ними користуються 90% та 75% опитаних відповідно. Чверть респондентів має доступ до відео- та аудіозаписів лекцій. І лише десята частина студентів застосовує під час навчання віртуальні лабораторії та інші симулятори.

графік 2Найбільш розвиненими середовищами для онлайн-навчання володіють Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, Луганський національний університет ім. Т. Шевченка й Донецький національний університет ім. В. Стуса. Вони впровадили дистанційне та змішане навчання майже на всіх напрямках підготовки, а викладачі вже розробили та використовують сотні електронних навчальних курсів.

На відміну від них, більшість переміщених ВНЗ забезпечують дистанційну освіту лише на окремих напрямках, а виші медичного профілю взагалі її не використовують (передусім через малу частку студентів-заочників і специфічність навчання за фахом).

робоче місцеОпитування показало: лише 55% студентів зазначили, що навчаються на програмах із дистанційним та/або змішаним навчанням. А 64% тих, хто не навчається за такими програмами, хочуть, щоб їх використовували в навчальних планах.

«Деякі факультети використовують дистанційну та змішану освіту на постійній основі. У них є розроблені курси, можливість пройти атестацію в онлайні, передивитися лекції та виконати завдання. Певні факультети трохи відстають. Усе залежить від викладацького складу: молоді викладачі більш зацікавлені та готові створювати онлайн-курси», – розповідає Олексій Чмир, голова студентського самоврядування Донецького національного університету ім. В. Стуса.

Несистемна система

У переміщених ВНЗ запевняють, що не збираються зупинятися на досягнутому. Як пояснює ректор Таврійського національного університету Володимир Казарін, виші розробили проекти дистанційної освіти за декілька місяців, адже розуміють усю складність свого становища. Завдяки цьому, на думку ректора, вони стають агентами змін в українській вищій освіті.

На практиці ж справи менш оптимістичні. Лише 33% респондентів певні, що дистанційне навчання повністю задовольняє їхні потреби в доступі до вищої освіти, ще 49% опитаних така форма навчання задовольняє лише частково. Тобто для більшості студентів дистанційної освіти (у тому вигляді, у якому вона є в переміщених ВНЗ) недостатньо, щоб здобути якісні знання.

графік 3Також, на думку опитаних, удосконалення потребує сам навчальний контент: студенти досить високо оцінюють зручність електронних навчальних курсів, однак достатньо посередньо – якість. А більшість вважає самоосвіту результативнішою за навчання у виші.

графік 4На думку Артура Кочаряна, кандидата педагогічних наук і експерта з питань впровадження e-освіти, усі проблеми на зразок недостатньої мотивації, неякісного контенту й некомпетентності викладачів виникають через відсутність системного підходу.

«Щоб їх подолати, ВНЗ необхідно самостійно скласти чітку структуру курсів та прописати внутрішні правила про використання онлайн-платформ, – зазначає експерт. – Тоді студент знатиме, під яким обліковим записом та на яку платформу заходити, а викладач бачитиме результати навчання своїх студентів. Для впровадження е-освіти необхідно, крім того, залучати фахівців, які навчатимуть системного підходу, а не окремих елементів».

Також треба заохочувати викладачів і показувати, що активність у впровадженні впливатиме на їхній рейтинг та зарплатню. «Головне пояснити, що е-освіта полегшить їм роботу й збереже час», – пояснює Артур Кочарян.

Конкуруй чи помри

Для переміщених університетів інший спосіб поліпшити якість е-освіти – звертатися до міжнародних донорів за підтримкою. Серед них – Європейський Союз, USAID, Polish Aid, GPUS, ПРООН, SNSF, посольства Чеської Республіки, Британської ради, Республіки Корея та Королівства Нідерландів.

Низка ВНЗ поновили співпрацю з програмами TEMPUS, Erasmus+, Жан Моне та іншими. Так, ДВНЗ «ДонНТУ» бере участь у 7 проектах, СНУ ім. В. Даля – у 5, ДонНУ ім. В. Стуса – у 3 і т. д.

До впровадження е-освіти переміщені університети також залучають українські проекти. Наприклад, Донбаська національна академія будівництва і архітектури анонсувала початок співпраці з платформою Prometheus, на основі якої створюватиме масові дистанційні курси.

«У форматі змішаного навчання офлайн-лекції замінять відеоматеріалами, а завдання та лабораторні роботи виконуватимуть на платформі. Так викладач звільниться від рутинної начитки лекцій і матиме час для індивідуальної роботи зі студентами. Кожні два тижні на лекціях викладач перевірятиме, як студенти засвоюють програму онлайн-курсів. Також він буде контролювати виконання робіт і перевіряти лабораторні на плагіат. Тестувати знання будуть на іспитах», – розказує співзасновник платформи Prometheus Іван Примаченко.

робоче місцеНа його думку, змішане навчання компенсує нестачу інфраструктури та оптимізує навчальний процес.

Щоправда, прослідкувати за якістю освіти в переміщених ВНЗ досить складно, адже їм дозволили не проходити акредитацію освітніх програм до повернення на місця попередніх дислокацій.

«Вони вже показують низьку якість освіти. Наприклад, Луганський державний медичний університет має одні з найгірших результатів іспиту “Крок”» в Україні», – розповідає Єгор Стадний, виконавчий директор аналітичного центру CEDOS.

Експерт упевнений: більшість переміщених вишів стануть невдалими експериментами: «У них низька матеріально-технічна та науково-педагогічна база. Вони не перенесли своїх лабораторій, технопарків, гуртожитків, приміщень і, особливо, своїх найкращих викладачів. Це все впливає на якість викладання».

Ясно одне: більшість переміщених університетів не здатні повноцінно конкурувати з іншими вишами, які краще забезпечені, перебувають у вигіднішому становищі й тому є більш привабливими для абітурієнтів. І хоча школярам з окупованих територій дозволили вступати без ЗНО лише до переміщених університетів, цього недостатньо для утримання їхньої інфраструктури і, тим більше, розвитку. Єдиний вихід, щоб залишитися на освітньому ринку, – мобілізувати ресурси й ставати кращими.

Наразі в цьому допомагає впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на всіх рівнях освітнього процесу. Це їм удається по-різному: комусь не вистачає мотивації, комусь – грошей. Знадобиться ще багато роботи, щоб поліпшити результати, які показало опитування, але крокують переміщені ВНЗ у правильному напрямку.

*Публікацію створено в рамках спільного проекту Центру вивчення демократії, Координаційного центру переміщених ВНЗ та онлайн-видання «Студвей». Матеріали публікації ліцензовано на умовах ліцензії Creative Commons Зазначення Авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0). Моніторингове дослідження «E-освіта в переміщених ВНЗ» було проведено з 24 квітня по 14 червня 2017 року. У рамках дослідження онлайн-опитування пройшли 580 студентів із 15-ти переміщених ВНЗ. Теоретична похибка вибірки не перевищує 5% із вірогідністю 95%. Також було проведено окреме суцільне онлайн-опитування контактних осіб Координаційного центру переміщених ВНЗ та представників 15-ти адміністрацій переміщених ВНЗ.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus