Одеський кінощоденник: день 6 і багато драми

Фестиваль виходить на фінішну пряму, а я – на зупинку маршрутки. Сьогодні передостанній день фестивалю і я намагаюся взяти від нього все (начувайтеся, безкоштовні компліменти за бейджем!).

Сьогодні у конкурсному кіно-меню дві страви дня і обидві з присмаком драми – румунська стрічка «Незаконні» та грузинське кіно «Чужий дім».

«Офіціанте, келих румунського!» – говорить мій перегрітий мозок до голодного шлунку, поки я намагаюся вигадати якусь кмітливу фразу про перший фільм для цього репортажу.

гіфка

Отже, починаємо з «Незаконних» – історію про не зовсім законне кохання між братом та сестрою, їхнього батька-лікаря з темним минулим та аборти.

Все починається з філософських розмов під час родинної вечері за великим столом. Від роздумів про фізичний та психологічний час розмова різко переходить до гострої теми – знайдено інформацію про те, що голова сімейства лікар Віктор інформував уряд Чаушеску про жінок, що бажали зробити аборти (у Румунії до 1989 року ця процедура вважалася незаконною). Тисячі жінок загинули через ускладнення, викликані проведенням підпільних абортів. Діти, а їх у Віктора четверо – старший син і теж лікар Косма, донька Гільда та близнюки Саша та Ромі – обурені минулим свого батька.

Особливо обурюється молодша з близнюків Саша, і, як незабаром виявиться, не випадково. Батько не бачить нічого кримінального у своїх діях – він діяв згідно власного етичного кодексу та не допускав вбивства. Суперечка стає все гарячішою і ось старший син кидається на батька з кулаками. Злий батько у гніві каже, що молодші близнюки були небажаними дітьми і їхня матір задумувалася про аборт. Це ставить фінальну точку у суперечці. Батько йде, грюкнувши дверима.

Це історія не про сумне минуле, а про аборти та складні моральні вибори, про те, як живеться небажаним дітям, про сімейні відносини та кохання між близнюками Сашею та Ромі, що закінчується вагітністю Саші та її філософськими пошуками. Є щось від давньогрецької драми у цьому фільмі. Багато філософії (головні герої навіть цитуватимуть Платона), інцест, конфлікт батька та старшого сина. Але на відміну від античних сюжетів, історія завершиться хеппі-ендом – примирена сім’я знову збереться за обіднім столом, а батько знову говоритиме про час – інструмент Бога, що здатний радикально змінювати життя людей.

Після сеансу стався один з моментів, за які я люблю фестиваль – на виході з Музкомедії можна було зустріти акторів, що виконали ролі закоханих близнюків Саші та Ромі (після показу вони мали презентувати свій фільм на прес-конференції). Здається, румунська команда не очікувала настільки теплого прийому, а глядачі підходили та хвалили їхню роботу. Усміхнені обличчя акторів під час спілкування з глядачами – це, як говорили у рекламі Mastercard, безцінно.

Вдень сталася ще одна цікава подія. Поки весь світ ловить собі покемонів, фестиваль ловив гнома для селфі. Ні, я не втратила залишки здорового глузду. Просто на ОМКФ завітав всесвітньовідомий актор Ейдан Тьорнер, якого широкий загал знає за роллю гнома Кілі, що страждав через кохання до ельфійки Тауріель у екранізації «Хобіта».

гном

Розкажу тобі одну інсайдерську історію. 2 роки тому, коли я вперше поїхала на ОМКФ у якості волонтера, саме моя зміна не впізнала пана Тьорнера на червоній доріжці. В результаті цього вельмишановний гном отримав місце у залі, куди всадити можна хіба що орка – не дуже комфортно, і щоб нормально побачити фільм треба постаратися. Коротше кажучи, після сеансу вибачалися на гном’ячій мові (слава Гуглу всемогутньому!) та пригощали актора абрикосами. Було весело.

кяввм

Якщо вірити наступним поколінням волонтерів, цей казус перетворився на страшне застереження для кожного, тож обличчя Ейдана тепер знає уся команда фестивалю. На його візит чекали усі, озброївшись хорошим гумором та смартонами. Хтось таки гнома зловив.

Ввечері показували грузино-російську стрічку «Чужий дім».

Це історія про дві родини, що пережили коротку, але нищівну війну в Абхазії. Оскільки вони на боці переможців, їм дозволили поселитися у поспішно покинутих будинках переможених, однак, здається, вони не в стані розпочати там нове мирне життя: війна все ще живе в їхніх душах.

Коментувати в силу тематики цей фільм я не хочу. Все, що можу сказати – це дуже красива та неймовірно сумна картина. І мені хотілося б, щоб у людства було поменше таких історій, про які талановиті режисери знімають неймовірно сумні фільми.

Завтра останній конкурсний день фестивалю. Як він пройде і чим вразить? Розкажу вже у наступному репортажі.

Ваша кіно-Саша

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus