Одеський кінощоденник: день 2

слон

У кожній аудиторії, маршрутці, офісі чи кінотеатрі є людина, яку всі люто ненавидять. Зазвичай, це той, хто голосно та без упину кашляє або чхає. Зранку таким об’єктом ненависті у Фестивальному палаці стала я – здається, модний ефект напівмокрого пляжного волосся, холодна кава та кондиціонер були не найкращим поєднанням. В результаті перший фільм міжнародного конкурсу я просто не додивилась через зауваження інших гостей фестивалю та набридливі кашель і нежить.

Все ж попереду залишалась головна подія дня ­– показ скандального фільму «Неоновий демон» датського режисера Ніколаса Віндінга Рефна.

До речі, Рефн є затятим критиком свого колеги-співвітчизника Ларса фон Трієра, і після скандалу з невдалим жартом про нацистів та євреїв йому довелося вибачатися за Ларса від імені народу Данії. Також Рефна знають за його особливий візуальний стиль, видовищні сцени насильства та любов до творчості Гаспара Ное.

Таке пропустити я не могла, а отже потрібно було поповнити запас суперсили в найближчій аптеці. Коли повернулась до Тетру музкомедії, однієї з двох головних локацій фестивалю, мені стало страшно: черга тягнулася по всьому периметру будівлі, до початку сеансу залишалося 40 хвилин, а під ногами тихенько закипав асфальт.

демон

Треба віддати належне команді фестивалю та волонтерам – весь цей натовп, що майже годину еволюціонував під палючим сонцем із людей на незрозумілий салат, менш ніж за 10 хвилин був розміщений у залі. Повний аншлаг, деякі глядачі навіть сиділи на сходах. На вході відбувалися справжні голодні ігри.

Тим часом мій організм, стан якого був модифікований ліками та відсутністю нормального сну, намагався відключити мене від реальності. Але те, що коїлося на екрані, одразу змусило розкрити очі. Якщо коротко, Рефн зняв доволі сатиричний хорор про модельний бізнес. Краса – страшна сила. У цьому фільмі буквально. Тут буде все – гламурні фотозйомки та модні покази, гліттер, каннібалізм, самозакоханість та некрофілія. Однак, знято все настільки красиво та іронічно, що відірватись просто неможливо. До того ж, не обійшлося і без філософських роздумів про природу краси та її взаємозв’язок із смертю. Фінальні титри публіка зустріла довгою овацією.

оплески

Особисто мені фільм сподобався, але рекомендувати його кожному не буду. Якщо описаний мікс вас не бентежить, подивитись «Неонового демона» можна буде у кінотеатрах з 28 липня.

Згодом трапилося трошки магії – незнайома дівчина віддала мені своє віп-запрошення на фільм «Місто, де я дорослішаю» – історію про двух подружок з Португалії, які у пошуках себе вирушають до Бразилії та намагаються знайти «місце, де хотілося б зістаритись». Вони не бачили одна одну багато років, вони кардинально різні, але їх об’єднує дружба та незнання того, чого вони справді хочуть від життя – шукати пригод в далекій країні, або повернутися додому, де море і завжди добре.

Наостанок попереджаю: я забронювала квитки практично на всі вечірні сеанси, отже готуйтесь до нових рецензій. Тим часом шукатиму, де дістати окуляри, екстраваганту зачіску і трохи снобізму для довершеного образу кінокритика.

Ваша кіно-Саша

дівчина

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus