Одеський кінощоденник: день 0

погляд2

«Она хотела бы жить на Манхеттене, але наступна станція Дарниця» – десь так виглядає офіційний слоган подорожі нашого спеціального кореспондента Олександри Колотухи на Одеський кінофестиваль. На жаль, у Каннах поки про «Студвей» не знають, але організатори одеського кінофоруму надали нам акредитацію на фестиваль.

Щасливий квиток дістався мені – людині, що жахливо розповідає про фільми, і ще гірше про них пише. Отже, світе, тримайся – наступні 9 днів я прокачуватиму свій скілл кінокритика прямо на очах у читачів.

Подорож почалася доволі буденно – валіза, вокзал, інтерсіті. Однак Одеса зустріла незвично – одразу по прибутті до Пальміри фейсбук ласкаво запропонував сповістити друзів про нове місцезнаходження – місто Львів. Мабуть, в Пало-Альто, як і в Одесі, таки люблять жартувати.

MAYAK HOSTELЗупинилася я в атмосферному хостелі у самому серці міста. Дореволюційна будівля у затишному одеському дворику з високими ліпними стелями та хитрим сусідським котиськом, що іноді заходить у гості. У номері живу зі старим та морем – Хемінгуей тут і в рамах на стінах, і на книжкових полицях. Щодо моря, його також встигла побачити, і це було найкраще побачення (хаха!) цього року.

На цьому геолокаційні пригоди не скінчилися. Як сильна та незалежна жінка, я пішла пішки за своїм акредитаційним бейджем. 7 км за GPS та +37 за Цельсієм. Не страшно! Але гугл карти випробували мене на витривалість, відправивши дивним і довгим шляхом (мабуть, це все провина піратської Pokemon GO).

Наприкінці героїчного шляху мої ноги виглядали так, наче я несла золотий перстень в Мордор.

Stephen-Colbert-with-hobbit-feet

Але втішало ось що: віднині я чистокровний хобіт із перепусткою на всі дні фестивалю. А він цього року дуже цікавий – переможці Канн та Берлінале, хорор-мюзикл про русалок «Доньки Дансинга», прем’єра нового фільма Вуді Алена «Світське житя», українські стрічки «Моя бабуся Фанні Каплан» та «Гніздо горлиці», документалка про Нємцова та навіть окрема позаконкурсна програма серіалів. Радості моїй немає меж!

сміх

Тим часом, команда монтажників вже змонтувала фестивальні локації, а волонтери вже опублікували перші селфі.

волонтери

Скоро червона доріжка Оперного театру поглине кінозірок та гостей фестивалю, а я напишу новий пост для цього репортажного щоденника.

Ваша кіно-Саша

прощання

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus