Олена Кравченко: Постійний контакт з молоддю дозволяє мені краще розуміти сина

kravchenko

Координаторка волонтерів Одеського міжнародного кінофестивалю про безкоштовну працю, мотивацію та пошуки зіркового «гнома»

Уже шість років поспіль протягом одного місяця влітку Олена працює на посаді координатора волонтерської служби фестивалю. Каже, що потрапила туди випадково: втомилася від телевізійної діяльності й почала шукати собі нове заняття. Пошук виявився вдалим – завдяки другу, який познайомив з організаторами ОМКФ.

Чому ОМКФ?

Чому наші волонтери присвячують час ОМКФ, не чекаючи оплати? Це дуже просто: вхідний квиток дорогий для студента. Згідно із законодавством, волонтери працюють лише п’ять годин, а решту часу вони є такими самими гостями на кінопоказах і майстер-класах, як і всі інші.

Крім вільного відвідування фільмів і майстер-класів, волонтери мають ще два бонуси: команду однодумців, з якими наші помічники потім переходять у свої наступні проекти, і досвід організації великих заходів.

Робота на фестивалі

Дійсність не завжди відповідає першим сподіванням: більшість волонтерів насправді перевіряють бейджі гостей і допомагають з інформацією. Ну і створюють свято, звичайно.


Приблизно тридцять колишніх волонтерів уже повноцінно працюють на фестивалі за гроші. Дуже кльово, коли до команди приходять ті, хто вже допомагав на ОМКФ і встиг його полюбити.

Щорічно я отримую близько 600 заявок на 250 місць. Під час співбесіди я запитую новеньких про мотивацію і навіщо вони взагалі прийшли. У досвідчених я цікавлюся, над чим саме вони хочуть працювати цього року. Потім я звертаюся до організаторів фестивалю й кажу: «От, друзі, у нас є wish list». І я дуже радію, коли з року в рік волонтери ростуть і знаходять себе.

kravchenko3

Безкоштовна праця – для «лохів»?

Разом з Ukrainian Volunteer Service я проводила відкритий урок в одній з київських шкіл на тему волонтерства. Прийшли учні 9-11 класів – підлітки, які шукають себе, розуміють складнощі й виклики нового життя.

У кожній групі завжди є свої лідери та їхні антагоністи: одні «ведуть», інші йдуть за кимось, інколи не задумуючись особливо над власним життям. За цей урок ми зацікавили трьох людей, які зрозуміли, що волонтерство – це не пуста трата часу й не «безкоштовний труд для “лохів”».

Я не вважаю, що ми згаяли час. Навпаки, ми зацікавили трьох учнів звичайної школи, які, можливо, ніколи нічого не чули про волонтерство. Хтось із них погуглить, знайде собі проект і буде допомагати іншим. Можливо, навіть згадають, як до них приходила якась тітка й розповідала, що допомагати іншим – це круто.

Зрозуміти сина

Моя робота пов’язана з молодими людьми, з новим поколінням. У наступному році моєму сину виповнюється 18 років – він теж зможе допомагати на фестивалі.

Постійний контакт з молоддю дозволяє мені краще його розуміти, а я завдяки сину дізнаюся про інтереси й життя молодих людей.

Про схожі та відмінні риси

Авантюризм, любов до кіно й пригод, сміливість спробувати себе в чомусь новому – це те, що об’єднує всіх наших волонтерів.

Наймолодшому помічнику на фестивалі – 17 років, найстаршому – 65. Офіційно волонтери можуть бути лише повнолітніми, однак були винятки, коли до мене приходили батьки й просили долучити дитину до команди.

kravchenko2

У пошуках «гнома»

Три роки тому всі дуже чекали приїзду Ейдана Тернера. Так чекали, що коли він спізнився на сеанс, то його не впізнали. І замість того, щоб посадити Ейдана на головні місця для журі й гостей, волонтери відправили його на третій поверх. Було дуже смішно, коли я бігала по фестивалю і питала всіх, чи не бачили «гнома».

Це одна з таких веселих історій, насправді їх дуже багато щороку. Мені завжди цікаво там, де є люди: у таких місцях наявна життєва «драматургія». Навіть якщо цих людей 250.

Про власну мотивацію

Я редакторка на каналі ICTV, дуже люблю серіали, іноді пишу. Робота з волонтерами – це людські душі, це історії. Щось таке, яке ти можеш потім витягнути зі своєї скарбнички і, наприклад, використати як прототип одного з майбутніх персонажів.

Крім цього, на мене дуже вплинув мій син: він цілодобово сидів за комп’ютером, викликаючи моє бажання вивести його за межі зони комфорту. Спілкування з людьми і спроба налагодити з ними комунікацію – чудовий спосіб досягти цього. Цим я намагаюся змусити Назара працювати.

Дорослі люди мають розуміти молодь, щоб якомога ефективніше передати свій досвід і не відбити бажання волонтерити.

Текст опубліковано у межах співпраці з Ukrainian Volunteer Service

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus