Олександр Славський: «Соціальна активність – не подвиг. Це необхідність!»

Ідеальний світ майбутнього для Олександра – суспільство активних громадян, які реалізують свої ідеї. Він розуміє, що усі не стануть надактивними. Але 20-30 % такого населення зможуть провести необхідні для України зміни.

Задля цього у 2013 році юрист за освітою прийшов керувати програмами в Impact Hub Odessa – це один з 86-ти Impact Hub у світі, які допомагають соціальному бізнесу стати на ноги та вийти в люди. Хаб дає одеситам і не тільки цінні можливості: освітні, нетворкінгові, інфраструктурні, фінансові. Соціальні підприємці, які ще кілька років тому зверталися у Хаб і не знали, як працює е-mail розсилка чи навіщо потрібен SMM, переросли своїх вчителів і повертаються туди з власними тренінгами.

З Олександром ми поговорили про все на світі: добро і талант, готовність українців до змін, суботники в Женеві, роль освіти та університету в житті (підказка – вони різні) і, звичайно, як відкрити Impact Hub у будь-якому місті України.

«Ми не залежимо від одного джерела фінансів – це дає неймовірну свободу»

Існує стереотип: щоб реалізуватися, потрібно їхати в Київ. Чому ви вирішили відкрити Impact Hub саме в Одесі? Чи важче було облаштовувати там бізнес?

Це питання централізації, яка залишилася з радянських часів. Кожен прагне опинитися ближче до центру. У Києві вищі зарплати, розташовані фонди, великі корпорації, тому бюджети інші і можливостей більше. Ми відкрили Хаб саме в Одесі, тому що, по-перше, там знайшовся інвестор, по-друге, нижчий рівень конкуренції – це найкрутіша штука там, адже ти можеш створити дещо геть нове. Єдине – в Києві вже налагоджена інфраструктура, яка може тобі допомогти, в Одесі ж її доводиться створювати самостійно.

Чи можна назвати Одесу прогресивним європейським містом?

Так! І мені здається, Одесу дуже недооцінюють. Причому ось капєц як недооцінюють! Банально – можна помітити багато новинних оглядів того, що відбувається у Києві чи Львові, але досить мало з Одеси. Київ ніби якось далі від Одеси, ніж, скажімо, від Львову – і я не про географію. А це дарма. Тому ми займаємося так званою «горизонтальною інтеграцію» з Херсоном, Миколаєвом, Івано-Франківськом і навіть Львовом. Потрібно частіше проводити всеукраїнські тусовки саме у цих містах. Ми організовуємо зустрічі в цих містах і таким чином протистоїмо централізації.

Яка основна цільова аудиторія Impact Hub Odessa?

Наш хаб – це соціальний бізнес: у нього є комерційна частина, де ми заробляємо гроші, й соціальна, де ці кошти витрачаються на підтримку ініціатив. Запитання важке, бо в обох різні аудиторії. Комерційна складова – це антикафе, коворкінг та конференц-зал. В антикафе збираються спеціалісти (маркетологи, дизайнери, айтішники, юристи), коворкінг відвідують невеличкі компанії, які складаються з 3-5 людей. І перше, і друге – бізнес. Послугами конференц-залу користуються великі корпорації й фонди, які хочуть провести якусь подію в Одесі, або місцеві компанії, що влаштовують семінари й тренінги. Наша ідеальна конференція – масштабна подія на два-три дні, де задіяні усі наші приміщення і ресурси. Це складно, але приносить найбільший дохід. Підхід до цих аудиторій один – хороший сервіс і посмішки.

У соціальної частини геть інша аудиторія, однак до неї ставляться так само, як і до комерційної. Там ми співпрацюємо з учителями, активістами, тими, кого б хотілося називати соціальними підприємцями. Фішка у тому, що соцклієнт нам не платить, але отримує те саме ставлення, що й бізнес – йому не кажуть: «Ей, ти, навіщо прийшов сюди за безцінь?». Часто співробітники навіть не знають, який саме це клієнт.

хаб

Наскільки комерційна частина покриває витрати хабу?

У мене немає простої відповіді 20 чи 100 %. Бухгалтерія дуже складна: ми паралельно працюємо з бізнесом, фондами, частину грошей приносить цільова аудиторія, адже наші програми мають мінімальний внесок, наприклад, місячна освітня програма за 300 грн – це не окупає її проведення, але допомагає. Тобто існує умовний кошик, в який стікаються гроші з десятка напрямків. Крім того, зовнішні проекти, наприклад, «Зелений театр», мають окрему бухгалтерію та систему управління.

Скажу так: комерційна діяльність та інвестор покривають основний кістяк співробітників і частину соцпроектів. Але малу частину. Також ми працюємо з грантами й для кожного з них наймаємо автономну команду, щоб з молоддю працювала молодь, з переселенцями – переселенці. Вони отримують зарплатню саме з грантів. Окремі проекти можуть стати прибутковими, наприклад, акселератор для виробників одягу, взуття та аксесуарів приносив гроші.

Тобто гроші – не ваша ціль?

Гроші нам потрібні для стійкості, щоб було що інвестувати в подальші проекти. А ціль – ефективність. Працівники не отримують жодних відсотків – лише зарплатню.

Від початку у вас був один інвестор, але ви неодноразово говорили, що хотіли б знайти інших. Вдалося?

У нас один інвестор: одеський бізнесмен, непублічна людина, що дійсно хоче змінити світ на краще. Ми шукали додаткові джерела фінансування і знайшли гранти. Також створили нову комерційну послугу: влаштовуємо події на замовлення під ключ. Як результат, збільшили об’єм коштів, стійкість і більше не залежимо від одного джерела – це дає неймовірну свободу.

с татистика

Ось щодо свободи – чи отримували ви якісь специфічні прохання від інвестора? У чому його зацікавленість?

Інвестор входить в ядро команди, бере участь в обговореннях. Він – не є політиком і на мою думку в політику ніколи не піде. Його ціль – справді зробити світ кращим. Але! У нього є одна умова, яку я абсолютно приймаю – це ефективність. Він один з небагатьох в команді, хто чітко розуміє, як працює бізнес. Це неймовірна можливість для нас, бо він не обмежується грошима, а аргументовано радить, коли потрібно збільшити витрати на адміністрування чи знайти нових співробітників, а де зекономити.

Ви можете дуже довго говорити про одеський хаб: а як щодо охарактеризувати його трьома словами?

Можливості. Суспільство. Хаб як точка перетину.

«Якщо всі ми не почнемо вкладати в державу, вона рано чи пізно розвалиться»

Загалом на п’яти континентах відкрито 86 Impact Hub, ще 21 у процесі відкриття. Чи мають вони якісь загальні критерії, яким повинні відповідати?

Усі Impact Hub світу націлені, по-перше, на побудову community, тому що комунікація між людьми завжди призводить до хороших рішень. Я певний, що групові ідеї апріорі хороші, навіть якщо люди потім розійдуться і в тиші кабінетів почнуть творити фігню. Друга важлива штука – соціальне підприємництво. Наприклад, на вулиці багато бездомних. У вас є кілька варіантів, як вирішити цю проблему. Один – піти мітингувати під міську раду, вимагати побудувати притулок. Другий – зібрати гроші з меценатів, самостійно побудувати притулок. І третє – створити притулок, при якому працюватиме майстерня з обтяжки м’якої частини меблів, як у Львові «Оселя», де безхатченки зможуть працювати та соціалізуватися. Усі Impact Hub світу націлені на сталі проекти типу третього.

А у чому особливість одеського Хабу? Чим він відрізняється від 85-ти інших?

Єдина суттєва відмінність за кордоном: умови. Незважаючи на спільні цілі й цінності, московський, женевський, африканський хаби – усі діють по-різному. В Україні суспільство може відвоювати у держави безліч можливостей. Не те, щоб навіть відвоювати… Вони просто валяються на вулиці –
їх залишилось лише взяти. Якщо хочеш створити дитбудинок чи притулок – прапор тобі в руки, усі ще подякують і грошима скинуться. А в тій самій Женеві це просто не потрібно. Згадується, як ми чистили озеро й нам видали спеціальний гумовий костюм, багор і усі причандалля – було дуже прикольно. А що у нас? Підтягнув штани і пішов (сміється – авт.)! У нас соцпроблем багато, а у держави можливостей їх вирішувати менше. Як результат, за кордоном хаби працюють більше як коворкінг для соцпроектів, інтелектуальний центр, а ми – як інкубатор, який ці проекти вирощує з нуля, фінансово підтримує їх.

Який найгучніший проект одного із закордонних хабів?

Ну, вони дуже різні й дуже круті. Коли я був у липні на зустрічі мережі хабів у Сіетлі, то побачив: там дуже мало говорять про те, що цікавить пострадянський простір (проекти, програми, методики, фінансові моделі). Для них конференція – це розмова про цінності, і ця різниця в мисленні дуже відчувається.

До прикладу, мені сподобався проект, націлений на розвиток неблагополучних міських районів Великобританії. Вони підтримують більш успішних жителів таких місць. Навіщо? Зазвичай, коли ті досягають успіху, то переїжджають в успішніші райони, бо не мають потрібної інфраструктури. А після вона і не створюється, бо нікому це не треба. Але коли молодий успішний маркетолог відкрив дорогу кав’ярню на своєму районі, вона стала місцем тяжіння інших успішних жителів. Спочатку вони там працювали, відпочивали, потім почали спілкуватися, знайомитися, а в кінці-кінців – домовлятися між собою. І сформувалася спільнота, яка почала змінювати місцевість.

Здавалося б – така проста штука. І от я розмовляю з ними, міряю цифрами: «Ось, завдяки нам більше 70-ти бізнесів за останній рік відкрилося», а вони мені: «М-м-м, а у нас сформувалася спільнота навколо кав’ярні і почала змінювати район». Така різниця у вимірюванні продуктивності (сміється – авт.).

До речі, як, якщо не в цифрах, можна виміряти продуктивність хабу?

Чесно кажучи, цю науку ще ніхто у світі не осягнув. Ми оцінюємо за кількістю активних людей та проектів. Це не ідеальний шлях, але іншого банально немає. За три роки відбулося багато – Євромайдан, АТО – всі ці події самі по собі активізували суспільство. У більшості міст Євромайдан з часом вилився у протести (не кажу, що це погано), а не в соціальну діяльність, тоді як в Одесі значна частина активістів переросла в соціальні структури – гадаю, тут є й наша заслуга. Ми підтримуємо стосунки з органами влади, але ніколи не беремо участі у засіданнях, мітингах. Співпрацюємо, тільки якщо розуміємо – результат буде. Вони, ясно, бажання проявляють, але мають свої цілі.

волонтери

Можна приклад, які саме?

Так. Молодіжна спільнота Hub Volunteer Service багато працювала з командою Саакашвілі. Минулого літа була стратегічна сесія, де він зібрав усіх активістів. Молоді люди з хабу забезпечували логістику заходу, а після 20 з них пішли працювати до команди політика. Вони вільні у своєму виборі і це було їхнє рішення. Протягом півроку більшість звідти пішла – стало очевидно, що стратегічна сесія не мала на меті виробити стратегію, а мала іншу ціль… Назвемо її політичною.

Людей з хорошою репутацією, яких любить електорат, регулярно запрошують до партії. Отримували пропозиції?

Ага, від половини партій в парламенті (Олександр сміється. Виявляється, одразу після інтерв’ю він має зустріч з представником чергової партії – авт.). Не бачу себе в сучасній політиці. По-перше, мені важливо, щоб робота була ефективною і приносила конкретні зміни в суспільстві. По-друге, я хочу заробляти чесні гроші. Обидва пункти сучасна політика надати не здатна, отже, навіщо туди йти? Стати гвинтиком, який цілодобово підписує папірці – не хочу.

Повертаючись до проектів, наскільки важливо, щоб бізнес почав вкладати частину свого прибутку в соціальні ініціативи?

Перша й основна функція бізнесу – ефективність. Не потрібно лякати бізнес, що він повинен ділитися грошима з соцпроектами, ні! Останні дістануть свої гроші від фондів та грантів, крім того, 80% соцпроектів, які до нас приходять просити гроші, насправді потребують іншого – різноманіття підходів, знань, ефективності – ось перераховане і повинен дати бізнес.

Більша частина українського бізнесу повинна цікавитися навколишнім світом. Якщо всі ми не почнемо вкладати в державу, вона рано чи пізно розвалиться. На жаль. В Україні існує погана тенденція, якої немає в західній Європі чи США: будь-яка соціальна активність – подвиг. Це «ти проти усіх», на тебе дивляться як на ідіота, при зустрічі кажуть «Вася, іді дєлай дєньги». Це неправильно. Кожен Вася повинен приходити у свій двір, бачити калюжі, думати, як це змінити і зробити життя двору кращим. Це не про геройство. Не треба віддавати 99% акцій Facebook на благодійність, як Марк Цукерберг, достатньо робити свій (не чийсь, а саме свій) світ більш комфортним.

Без названия (4)

Якщо людина захоче відкрити Impact Hub у своєму місті, що поетапно потрібно для цього зробити? На сайті є можливість залишити заявку, ви теж нею скористалися у свій час?

Формальна частина справді прописана на сайті. Вона тривала, але зрозуміла. Включає в себе і розробку документації, і візити до інших Impact Hub, і обговорення фінансової моделі. Процедура від подання заявки до відкриття може займати декілька місяців. Одна з її частин – певний фінансовий внесок в міжнародну структуру.

Але, як на мене, важливіша саме змістовна частина. Створення Impact Hub – це інструмент для досягнення якоїсь мети. І її потрібно сформулювати. Варто зрозуміти, чи маєте ви достатньо ресурсів, співробітників, активістів, чи зможете використовувати міжнародні контакти у повній мірі. А ще – чи готові стати здебільшого частиною інфраструктури для соцпроектів, а не реалізовувати свої проекти. Наразі ми розробляємо навчальну програму для тих, хто хотів би створити подібний хаб, чи вже це зробив. Сподіваємось її анонсувати протягом кількох тижнів!

«Людям постійно протягують тільки синю таблетку,
а давайте протягнемо 2-3!»

Я (Н.С.) багато займалася благодійністю і з часом отримувала усе більше критики, нарікань, навіть зневаги. Люди завжди хотіли більшого. Чи існує межа волонтерства?

Це вам ще не розповідали, скільки грошей ви накрали. До нас постійно підходять – і вимагають, і дорікають. Кажуть, що робимо усе не так. Якщо слідувати логіці Канта – благодійність – допомога невдячним. Усе інше – марнославство. Тому раджу не звертати увагу і просто робити те, що вважаєте за потрібне. Меж немає. Візьміть і допоможіть комусь! Наш принцип – допомогти кожному, хто прийшов до нас з ідеєю.

Як ви відбираєте ідеї, з якими до вас приходять?

Щомісяця до нас приходять сотні людей з дуже різними ідеями й проектами. Перше – збіг цілей і цінностей: зміна світу, активізація суспільства. Ясно, що це не продаж чудодійного порошку чи «цирконієвий браслет допоможе усім вилікуватися» (буває часто). Друге – збіг формату (ми цього не хотіли, але так склалося) – це можливість прийти на зустріч у вівторок з 16-ї до 19-ї, можливість яскраво описати проект. Трете, дуже важливе, – вміння вдосконалюватися: буквально вчитися і розповідати про себе якомога більше. Як тільки ви починаєте захищати свій проект перед десятками людей за місяць – ви його вдосконалюєте, реагуючи на відгуки. Як тільки починаєте говорити – починає сипатися фідбек, головне – бути здатним почути його і змінитися.

До того ж, хаб – не гаманець, за весь час ми роздали близько 3 мільйонів гривень, і це не надто багато. В Одесі ми маємо максимальні можливості: якщо ви готові навчатися й детально розпишете ідею, я познайомлю вас з потрібними бізнесменами, буквально дам телефони фондів, допоможу домовитися з муніципалітетом, запропоную 5 краудфандинг-платформ з різною тематикою. Ми допомагаємо, а не втілюємо проект за людину, і це розуміють далеко не всі: бар’єр проходять близько 10-20% ідей.

Проекти територіально прив’язані до Одеси? Чи їх можна реалізувати будь-де в Україні?

Автори ідей можуть втілювати їх де завгодно: ми проводили семінари в Києві, Харкові, Дніпрі, Івано-Франківську, Миколаєві, Херсоні та інших містах. Однак це навчальні програми, а системно ми здатні працювати лише в Одесі й зараз почали виходити на райони області, де допомагаємо відкривати центри соціальної активності. Зараз їх вісім, останній відкрився 12 вересня у Доброславі й називається «Доброхаб».

славський2

Українське суспільство готове звертатися до таких «Доброхабів» та ініціювати зміни?

Питання не в готовності суспільства, а в можливостях. Нам постійно протягують синю таблетку і кажуть: «Ти не готовий». Чуваки, а давайте протягнемо дві-три, нехай люди оберуть! Потрібно дати молоді право вибору, шанс робити щось корисне, і я впевнений, більшість ним скористається. Ось дивіться (Олександр вказує за вікно на зелений паркан уздовж дороги, який перегороджує тротуар – авт.) – якби тут був прохід, люди б не виходили на проїжджу частину, щоб обійти паркан. Так само вірю, що люди хочуть бути волонтерами і діяти на благо суспільства, просто не мають змоги. Ми всі, чомусь, вирішили, що світ злий і ми повинні бути злі. Але якби ми втрьох ходили по цьому офісу і усміхалися – усміхалися б усі, бо побачили б іншу модель поведінки.

«Головне, що дав мені виш, коли я у ньому вчився, – це можливість у ньому не вчитися»

Хаб співпрацює з ВНЗ?

У нас є Impact Hub Ambassadors, ціль – зробити так, щоб головна частина студентських активностей відбувалася у самих вишах. Бо, якщо чесно, коли студенти набігають, спасу немає! Всі такі активні, і хочуть все й одразу, і бігають швидко, ух (сміється – авт.)! У кінці минулого місяця ми відкрили перший простір в Одеській юридичній академії, другий – «ЕКО простір» у державному екологічному університеті, третій буде у національному економічному університеті. Знову ж-таки, ректорат побачив, що є можливості та зацікавлені люди і надав приміщення. Я за те, щоб молоде покоління завдяки таким спільнотам отримувало все, що воно хоче. Не щось конкретне, а все!

Результати молоді відрізняються від старшого покоління? Яка роль молодих людей у соціальних змінах?

Я згоден з Денисом Гурським, що у молоді зараз немає бар’єрів та стереотипів. Це люди, які не знають, що усе складно, що нічого не можна зробити, а система працює проти тебе. Вони можуть звернути гори й навіть не помітити. Втім, молодь не надто хоче лізти в політику, наприклад. Тому основна наша мотивація – зробити їх більш активними, а потім подивитися, що з цього вийде.

Яку роль у тому, чим ви зараз займаєтесь, зіграла освіта?

Я закінчив Одеську юракадемію (як-то кажуть, імені Ківалова), яка вважається одним із найбільш корумпованих вишів. Я не давав хабарі, але був поганим студентом, багато прогулював, мав кепські оцінки. Головне, що давав мені виш, коли я в ньому вчився – це можливість у ньому не вчитися. І робити те, чого я дійсно хочу, що було реально круто. Професію я здобув, вважаю себе досить непоганим юристом, почуваюсь впевнено і більш безпечно через те, що розумію державні процеси.

А як ви отримали освіту, якщо не ходили на пари?

Я працював у відомій юридичній компанії, де мене навчили не приймати все на віру, а самостійно розбиратися у проблемі, шукати дороги і рішення. Юристом ти стаєш не після закінчення ВНЗ, а після 3-4 років роботи бажано в різних організаціях: у мене є досвід роботи в прокуратурі, адвокатській компанії і на самого себе – усе дає різні знання.

славський5

Який у вас талант?

Мій талант… Я вмію мріяти і заражати цим багатьох людей. Думаю, у кожного з нас мільйон талантів і ми можемо робити що завгодно. Суть у тому, щоб дозволити собі бути талановитим.

Ви багато говорили про свободу в хабі. Чи почуваєтеся вільним з таким насиченим графіком?

Ні. Уявіть, що наразі проекти розплановані на наступні три роки. І все! За цей час я не можу захворіти, піти у відпустку, навіть банально проспати. Ну бо не можна, маса важливих зустрічей – цей місяць розпланований до кінця… Так що я поки тільки шукаю свободу. Інколи талант – це вміння відмовитися від роботи.

Як вас змінив хаб?

Я змушений навчатися керувати, розбиратися, як працює система мотивації, як будувати бізнес-процес – цьому взагалі не навчають у ВНЗ, і це дико. Там розповідають якусь фігню, і не пояснюють щось потрібне. Тепер змушений дивитися онлайн-курси і вебінари. Вчитися, вчитися і вчитися. Це взагалі потрібно робити постійно. А ще я б повернувся у часі і сказав собі краще вчити англійську.

Чи було щось за останні три роки роботи хабу, що ви б зробили інакше?

Я б активніше будував стосунки зі співробітниками, займався їх навчанням. Ось у п’ятницю ми вперше організували вечірку лише для робітників. І це було прямо ух! І тепер я думаю: «А чого ми не робили цього раніше»? Повернувся б на рік назад і сказав: «Чувак, ретрит усією командою в Затоку, вечірки, менторство!». Тому що люди і стосунки – це дуже важливо.

Зображення: Impact Hub Odessa

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus