Обличчя змін

fight

Ми звикли перекладати вирішення проблеми на інших. Ось простий доказ. Згідно з останнім опитуванням, майже половина українців схильна виправдовувати хабарі, а 39% впевнені, що проблему корупції в Україні розв’язати не можна. Ба більше, 58% громадян не готові брати участь у заходах громадських організацій, які борються з корупцією. Причини пасивності: відсутність часу, віри в результат і просто незнання подібних організацій. Словом, моя хата з краю. Та, як і в кожного правила, тут є винятки.

oooo.plus_1937

Сергій Чагаров (16 років)

Що відбулося: про Сергія, старшокласника із села Гатного на Київщині, заговорили майже всі українські ЗМІ влітку 2017 року. Тоді йому погрожував депутат Києво-Святошинської районної ради через критичні дописи в соцмережах. Сергій писав про незадеклароване майно депутатів сільради та незаконну забудову в містечку.

До чого призвело: історія ще триває, але активістам удалося домогтися суду, який розглянув питання законності передання землі під забудову.

З перших вуст: «Усе почалося з того моменту, коли в Гатному почали зводити житловий комплект на особливо цінних землях сільської громади у 2016 році. На цій землі я провів півжиття, а тут хтось прийшов і так нахабно її забрав. Тоді я почав шукати методи, як можна повернути земельні ділянки. Йшов у сільську раду писати запит, щоб дізнатися, на яких підставах сільська рада передала ту землю під забудову.

Мені відмовили через те, що я неповнолітній та не маю права отримувати цю інформацію. Тому я звернувся до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини зі скаргою на безпідставну відмову. На сільського голову склали адміністративний протокол, і йому довелося надати мені інформацію. Так усе почалося.

Найголовніше, чого ми досягли в питанні незаконної забудови, – це суд. Багато хто на початку говорив, що в мене нічого не вийде. Але він усе ж таки відбувся, хоч і не повернув землі селу. Що ж до незадекларованого майна депутатів, то пиши чи не пиши, а їм, можливо, байдуже. Однак люди після цього піднімаються і готові діяти, щоб хоч щось змінити».

oooo.plus_1501

Валерія Радіонова (22 роки)

Що відбулося: у травні 2017 року Валерія співорганізувала студентський фестиваль SKOVORODA-fest у Харкові, кошти від якого пішли на допомогу онкохворому брату дівчини.

До чого призвело: разом з іншими активістами Валерії вдалося зібрати частину суми на лікування брата, яке триває донині.

З перших вуст: «Усе відбувалося завдяки університетському самоврядуванню. Ми завжди старалися допомагати людям у скрутному становищі, а тут я й сама опинилася в такій ситуації. Грошима студенти сильно не допоможуть, тож ми почали думати, де ці гроші взяти. Тому і зробили те, що ми вміємо краще за все, – організували захід.

Спочатку на день народження брата ми провели благодійну акцію в літературному музеї. Тому фестиваль був логічним продовженням. Усе вдалося, бо в нас хороша команда і чудова керівниця – Карина Вакуленко. Усі дії в основному були відпрацьовані на інших заходах. Спонсорів заходу не було, тобто грошей на нього нам ніхто не давав. А партнерів шукали просто – приходили, пояснювали, запрошували.

Чого вдалося досягнути за допомогою фестивалю? Ми зібрали певну суму грошей, але там трошки, там трошки, хтось відправить на карту – і от уже якісь ліки можна купити. Також важлива підтримка. Брат бачить це все і розуміє, що ми не здаємося і що, як треба, ми світ перевернемо. Люди реагують по-різному, але розуміють ті, хто стикався з подібним або має велике безстрашне серце».

oooo.plus_1070

Микола Рибитва (20 років)

Що відбулося: довгий час біля одного з корпусів Києво-Могилянської академії стояв МАФ, заважаючи проходити тротуаром. Микола, студент цього вишу, вирішив самостійно домогтися, щоб споруду знесли.

До чого призвело: МАФ удалося знести.

З перших вуст: «Це було загальною проблемою. Цей МАФ займав ледь не весь тротуар і порушував законні норми, але при цьому мав усі дозволи. Не складно зрозуміти, що це означає лише одне – корупцію. Одного дня я пройшов повз нього й подумав: набридло. Прийшов додому й написав запит щодо законності МАФу.

Наші міста сильно поступаються зручністю містам Європи. Я часто подорожую й не можу цього не помічати. Хочу, щоб ситуація змінилася. Важко робити щось глобальне – змінити мера або систему, але кожен із нас цілком спроможний змінювати місто локально. Написати запит чи скаргу на сайт “1551” є вартим кількох хвилин. Цим я й керувався, і це спрацювало.

Проте увесь процес тривав десь 8 місяців. Проблемою було небажання деяких держорганів щось робити, а також бюрократія. Справу довгий час шпиняли від одного органу до іншого, а мені надсилали відписки. Я не домагався саме демонтажу, лише дотримання закону й можливості пройти тротуаром. МАФ можна було перенести, але власник не йшов на контакт, і його знесли.

Найбільш неочікувана проблема виникла після знесення. Були люди, які закидали мені, що я “вбиваю малий бізнес” та “пишу доноси” або ж що “тепер в університеті нема де їсти”, здебільшого навіть не розібравшись у ситуації. Мені було відверто шкода, що популістичні гасла часто мають більшу вагу, аніж верховенство права. Як і те, що деякі студенти не розуміють, що у відсутності можливості поїсти у виші винен не я, а той, хто за це відповідає, – сам університет».

oooo.plus_290

Михайло Куделя (18 років)

Що відбулося: під час навчання в школі Михайло розробив мобільну програму для вчителів, яка б спрощувала для них процес викладання.

До чого призвело: програма випущена та доступна для завантаження на Google Play.

З перших вуст: «Я з дитинства любив комп’ютери і комп’ютерні ігри, звідти й любов до IT. Програмуванням зайнявся в 15-16 років, тоді ми з другом хотіли зробити сайт про ігрову журналістику.

Ідея програми для викладачів належала моїй учительці інформатики, Каріні Кінах. Вона казала, що нема нормальних аналогів: був dnevnik з незручним інтерфейсом, а мобільних застосунків узагалі не було. Каріні Олександрівні хотілося записувати різну шкільну інформацію прямо в телефон, який у неї в кишені.

Я подумав, що задум дійсно хороший. Розробка забрала 9-12 місяців, з огляду на те, що навичок розробки в мене до цього не було. Тепер помічник для вчителів є у вільному доступі для завантаження, але там ще дещо варто доопрацювати.

Учителям ідея сподобалася, але не всім. Багато хто поставився дуже скептично, особливо серед людей старшого покоління, бо не дружать з мобільними пристроями. Інші дивилися на це з інтересом, і я чув, що деякі вчителі з нашої школи програму використовують.

Проте в мене змінилися інтереси, тому я не планую допрацьовувати цей застосунок чи розробляти для Android узагалі. Тепер я працюю над іншим проектом в ІТ – прагну створювати комп’ютерні ігри як мистецтво».

oooo.plus_501

Марія Омельченко (17 років)

Що відбулося: Марія зібрала інформацію про корупцію та академічну недоброчесність на одній з кафедр Харківського національного медичного університету, де вона навчається. Зібране вона долучила до звернення в Міністерство охорони здоров’я.

До чого призвело: це посприяло звільненню завідувача кафедри.

З перших вуст: «Бажання боротися з корупцією виникло ще давно, років чотири тому, коли я з нею вперше зіткнулася в Українському медичному ліцеї імені Олександра Богомольця в Києві. Це було для мене якимось жахіттям та неприйняттям, я з самого початку розуміла, що так не має бути. Очевидно, що корупція в медичній освіті згодом призведе до смерті країни, а точніше – її населення.


Доказів адекватних у мене не було, лише скриншоти бесід зі старостами чи групою, листувань із цінами та прізвищами, акційними пропозиціями (навіть таке було в університеті). Мала також вказівки на плагіат з фотографіями збірників конференцій кафедри, на якій буцімто були сотні робіт двічі на рік.

Тепер у МОЗ прогресивна міністерка (виконує обов’язки Уляна Супрун – прим. ред.), якій я довіряю. Вірю в те, що “риба гниє з голови”, тому хочу шукати, знаходити і знищувати причину патології, а не пригнічувати симптоми. А до правоохоронних органів не зверталася, бо вони не спрацьовували навіть на більш низьких рівнях порушень».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus