Нетипові історії молодих волонтерів, які мотивують

волонтери

Отримати професійні практичні навички, а не просто паперове свідоцтво про витрачений час. Постійно знаходитись у колі людей, шалено закоханих у власну справу. І навіть зустріти другу половинку. Навчання та соціалізація: виявляється, Hub Volunteer Service виконує традиційні функції вищої освіти ефективніше за виші. Чому університетам варто починати хвилюватись? І як, займаючись тим, що подобається, допомагати людям? Читайте наші нетипові історії.

Hub Volunteer Service – потужна молодіжна організація, яка налічує близько 1100 волонтерів. Одночасно це і соціальна секта (справді, вони вже навіть не ображаються, коли їх так називають), і приклад втілення ефективного менеджменту. Але найголовніше – це люди, яким за два роки існування вдалося перетворити волонтерство на тренд, принаймні в межах Одеси.

анна бондаренко Анна Бондаренко, засновниця та керівник Hub Volunteer Service. Кхалісі волонтерів.
Її називають «Кхалісі волонтерів», а стікер «Аня схвалює» взагалі прирівнюється до найпочеснішої нагороди серед спільноти Hub Volunteer Service. Анна – бакалавр права за спеціальністю «Адвокатура», але зараз навчається на магістерській програмі УКУ з управління неприбутковими організаціями. Бажання займатись волонтерством виникло ще 6 років тому під час навчання в США за програмою FLEX. Повернувшись з Америки, вона почала шукати можливості волонтерства в Одесі. І саме так у 2012 році потрапила до команди «Вишиванкового фестивалю» – одного з одеських культурно-соціальних заходів.

«До виникнення Impact Hub Odessa (суспільна організація з підтримки соціальних проектів, на базі якої створено HVS – авт.) уся активна тусовка Одеси поділялась на божевільних суспільних діячів зі стандартною позицією «а давайте підемо повоюємо проти влади» та на «Вишиванковий фестиваль», куди приходили активісти, які справді мріяли щось змінити.

Ми зустрічались за тиждень до фестивалю і протягом двох тижнів наші волонтери спали в штабі, приходили о шостій ранку на зібрання, самостійно їх організовували. Це така шалена, певною мірою навіть сімейна атмосфера. Коли фестиваль закінчувався, з’являлась якась пустота та бажання займатись цією діяльністю постійно. Тож ідея створити Hub Volunteer Service вже на той час висіла у повітрі.

Після «Вишиванкого фестивалю» 2014 року Олександр Славський (програмний директор Impact Hub Odessa) запропонував мені долучитися до проведення Social Camp Ukraine – неформальної конференції соціальних ініціатив, а потім – створити подібний молодіжний проект у рамках Impact Hub Odessa. У нього була ідея працювати з молоддю, а в мене – бажання постійно збирати волонтерів. Вже через місяць після Social Camp Ukraine ми провели першу презентацію HVS, яку відвідало близько 100 людей, котрі одразу зареєструвались як волонтери.

Особливість HVS полягає у двох організаційних принципах. Перше – це HR-команда (вона проводить відбір волонтерів та здійснює менторство над ними) і концепція співбесіди. Взагалі спочатку було складно пояснити, чому волонтери – це не всі, і для чого ми проводимо співбесіду. Але якщо ми хочемо створити спільноту, де кожному буде комфортно, варто підбирати певний тип людей. При цьому ми дуже відкрита організація: за два роки можна нарахувати близько 20 відмов.

Друге – це система гейміфікації. Волонтери отримують бали – «мотиваційні плюшки» – в якості компенсації за витрачений час, які потім можна обміняти на відвідування різних заходів хабу. Наша основна аудиторія – це молодь, у тому числі й пасивна її частина. Ми прагнемо показати, що волонтерство – це про кожного з них, незалежно від того, суперсоціальний він чи просто студент, що відвідує пари щодня. Для цього варто розмовляти однією мовою. Якщо людина мислить категоріями вигоди, варто дати їй це. До того ж так легше пояснити одногрупникам чи мамі, що вони працюють не безкоштовно, а накопичують бали для освіти, поїздок, корисних знайомств.

Взагалі одна з наших головних ідей – зламати стереотип про волонтера, який збирає гроші з коробочкою на вулиці. Волонтерство – це передусім спосіб зробити свій власний внесок у розвиток міста, країни та навіть світу, займаючись тим, що тобі подобається».

куцак Андрій Куцак, волонтер Hub Volunteer Service. Той, що змушує людей сортувати сміття.
«Людина – це середнє арифметичне від її оточення» – вважає Андрій. Йому лише 18 років, втім, це не заважає бути одним із найстаріших членів HVS. Сам він жартує, що сюди потрапив ще до його створення. А ще тут вже вдруге знайшов своє кохання. Його дівчина – засновниця літературного проекту хаба – «БЛОК». Хлопець-геодезист – один із найактивніших волонтерів та керівник власного старпапу – екологічного проекту із сортування сміття Cycle, який вже пройшов свій шлях від терні і зараз прямує до зірок.

«Рей Бредбері колись сказав: «Я отримав свою освіту в бібліотеці». Я можу сказати, що все, чим я володію, я отримав у хабі. Cycle – це результат навчання в Impact Academy, куди я потрапив за квотою (безкоштовне навчання для одного волонтера) від HVS. Я мав дві ідеї для проекту: збирати пластикові кришечки, переробляти їх на дріт і друкувати на 3D-принтері прикраси та предмети декору. Або створити майстерню з апсайклінгу – вторинного використання сировини без переробки (наприклад, зробити диван із ванної, стіл – з велосипедного руля, гаманці – з автомобільних шин). Для реалізації я обрав першу ідею.

Мене надихали проект Coca-Cola сумісно з Will.i.am ECOCYCLE та проект одесита Володимира Усова, який втілив KWAMBIO у нашому хабі (Impact Hub Odessa – прим. авт.) і поїхав до Америки. Мій проект став об’єднанням цих двох ініціатив. Протягом півроку я працював над ним, усе ретельно аналізував, розробляв усілякі бізнес-карти, розраховував фінансові ризики, чого я тільки не робив. І ось після презентації проекту на Інвестиційному форумі (заключному етапі Impact Academy) до мене підходить сам Усов, який теж був на заході, і каже: «Моя дружня тобі порада, я тобі не конкурент, в Україні нічого створювати не планую, але – придумай щось інше».

Виявилось, що сфера 3D-друку пластиком досягла свого максимуму (навіть найбільший виробник 3D-принтерів Makerbot позакривав свої представництва по всій Європі), але дала поштовх для розвитку біо-, харчового, керамічного, металічного 3D-друку тощо.

Тоді я зрозумів – треба щось змінювати. І затямив бізнес-істину: навіть якщо в тебе на папері все прекрасно прораховано, це ще далеко не гарантує успішність проекту. Існує метафора, що відкриття бізнесу – це ніби політ у літаку, коли ти одночасно летиш і на льоту його будуєш. Або, що підприємництво – це коли ти їдеш на велосипеді, який горить, і все навкруги горить. Я пересвідчився в цьому на власному досвіді. Тому вирішив без будь-якого планування просто почати робити, набивати синці та виправляти помилки.

Саме в той час мене познайомили з Євгенією Аратовською – керівником стартапу «Україна без сміття», який пропонує київським офісам та коворкінгам послуги сортування сміття, постачаючи урни для різних видів відходів. Вона запропонувала мені взяти за основу їхню модель: офіси матимуть можливість купити у нас урни, таким чином сортувати сміття, а ми будемо це обслуговувати та відвозити на переробку.

Так виник мій остаточний проект Cycle (до речі, маємо досить символічний логотип – це уроборос – міфологічний змій, що обвиває кільцем Землю, схопивши себе за хвіст). Проект діє з середини липня 2016 року. Вже зараз Cycle встановив 18 урн для сміття. Наша місія – створити в Одесі культуру поводження з відходами, встановити урни у школах та університетах і почати виховання з молоді».

тернова Юлія Тернова, HR-менеджер Hub Volunteer Service. Вічний двигун.
Perpetuum mobile, або Вічний двигун – зовсім не утопія для HVS. Вони вже мають його живе втілення – Юлю, маркетолога за освітою. У середньому ця дівчина спить по 2 години на день, щодня спілкується з кількістю людей, що в десятки разів перевищує середньостатистичну добову норму, і ніяк не хоче злітати зі стипендії. Юля – це втілення харизматичного спікера. Її доля також пов’язана з «Вишиванковим фестивалем» 2014 року. Далі був Social Camp Ukraine та досвід роботи в SMM-команді, Odessa Fashion Days, Дебатна школа, AIESEC і нарешті Hub Volunteer Service.

«Чи можете ви повірити, що ще декілька років тому я була некомунікабельною, сором’язливою, невпевненою в собі дівчиною? Років до 15 у мене не було друзів. Я не наважувалась спілкуватись з однолітками, оскільки боялася, що вони вважатимуть мене не достатньо розумною. Але все змінилось, коли моє життя перетнулось із волонтерською діяльністю. До речі, поки сама не спробувала, я мала досить негативне ставлення до цієї діяльності. Для мене волонтери завжди були людьми, які ходять із великими боксами і кажуть «Подайте нам, будь ласка».

Я познайомилась із хлопцем, який волонтерив на «Вишиванковому фестивалі». Заповнила заявку на сайті, через декілька днів мені відписали і запросили на співбесіду. Так усе і почалося. У мене завжди була мрія – я хотіла бути зіркою. На «Вишиванковому фестивалі» одразу брала участь у всіх напрямках – малювала бодіарт, була ведучою, просто допомагала. Це був мій перший крок і старт, де мені дали можливість спробувати все і одразу.

Коли я потрапила до HVS Аня (Анна Бондаренко – авт.) відкрила в мені новий талант – бути координатором волонтерів. Так, влітку 2015 року проходив захід «Даруй добро» (до нас звернувся благодійний фонд «Пчелка»). Мені дали можливість збирати волонтерів. Коли за 2 дні до акції я зателефонувала всім, хто начебто погодися взяти участь, виявилось, що більшість із них не зможе прийти. І так за 2 дні я знайшла 60 нових волонтерів. Завдяки таким екстремальним ситуаціям ми дуже швидко вчимося усьому й одразу, максимально прокачуючи навички. Я також спробувала себе в ролі HR-менеджера з набору волонтерів, що, варто зазначити, відрізнялось від типових обов’язків менеджера з добору персоналу.

У 2015 році я стала керівником HR-відділу при Одеській обласній державній адміністрації, але там не затрималась – переманили в Торговий дім «Левада», що займається випуском пельменів та вареників, на посаду менеджера з добору персоналу. Це вже був справжній професійний виклик у серйозній компанії, де я здобула багато досвіду. Я погодилася, і це було одне з найбільш правильних «так» у моєму житті. А зараз я – помічниця засновника американської холдингової компанії Тradeus».

донецьМарія Донець, заступник керівника Hub Volunteer Service. Психологічна зброя хабу
Поспілкуватися з Машею – автоматично означає «захворіти» на волонтерство. Її ентузіазм та енергія передаються повітряно-крапельним шляхом. «Катя, Катя, я тебе люблю! Потрібна твоя допомога, терміново!», – кричить вона, підбігаючи до дівчини. З часом стає зрозуміло – вона вміє знайти індивідуальний підхід до кожного і водночас показати, як насправді все працює в HVS. Міжнародник за освітою, вона відповідає за операційний менеджмент, тобто підтримує HR- і SMM-відділи та безпосередньо працює з проектами хабу.

«Як і в Ані, бажання займатись волонтерством виникло під час навчання в США за програмою FLEX. Там я реалізувала фандрайзингову кампанію, зібравши близько 1100 доларів на допомогу біженцям містечка Сергіївка, Одеської області.

Приєднавшись до HVS, я просто почала робити те, що хотіла – створила Volunteer English Speaking Club, де ми обговорювали не зовсім звичні теми: соціальну відповідальність, бізнес, розвиток країни. За цей час я виросла професійно і в якості проектного менеджера, і з точки зору вдосконалення так званих м’яких навичок. Ми хочемо, щоб подібне зростання відбувалось з усіма нашими волонтерами, і молодь не просто здійснювала випадкові акти доброти, а розвивалась у певній сфері.

Волонтерство – це ідеальна діяльність, щоб зрозуміти, чим ти хочеш займатися в житті. Ти можеш спробувати себе в різних напрямках і з’ясувати, що тобі дійсно цікаво. Такий собі профорієнтаційний центр. Але з можливістю безкоштовного менторства від кращих професіоналів».

Фото: сторінки героїв у Facebook.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus