Чому на велосипед в Україні сідають тільки самогубці

bike

Пересуватися велосипедом в Україні поки що небезпечно. Велосипедисти мають рухатися або спеціальними ділянками дороги, або узбіччям. Проте перших в Україні наразі мало, а друге часто використовують як безкоштовний автопаркінг. Однак уже є ініціативи, які допоможуть це виправити.

Звична буденність

У багатьох країнах, європейських і не тільки, велосипед – звичний вид транспорту. Його переваги очевидні: компактність, низька ціна та екологічність. На нього сідають змалечку, їздять до школи, потім – до коледжу чи університету. Багато європейців на велосипедах щодня дістаються роботи, а деякі міста, як-от Копенгаген чи Амстердам, зазвичай асоціюються саме із цим засобом пересування.

Велосипед для багатьох європейських міст став вирішенням транспортного колапсу, тож часто міська влада виділяє кошти на розробку зручної інфраструктури (велодоріжок, паркінгів та іншого). Певний розвиток велокультури в Україні є, але переважно досі в планах або втілений локально, як-от у Києві на Оболонській набережній чи Троєщині.

Пересуватися велосипедом часто небезпечно. Річ у тім, що за правилами дорожнього руху велосипедисти мають рухатися або спеціальними ділянками дороги чи тротуару, або узбіччям дороги. Проте перших в Україні поки що мало, а друге часто використовують як безкоштовний автопаркінг. Тож велосипедистам нема іншої ради, як пересуватися або дорогами, або тротуарами: в обидвох випадках з небезпекою для власного чи чужого життя.

Попри це, належної статистики аварій за участю таких учасників руху в Україні немає, адже більшість таких ДТП не фіксуються. Однак серед зафіксованих аварії за участю велосипедистів становили майже 7% від усіх в Україні ще у 2015 році. В одному Києві за рік з ними трапляється стільки аварій, скільки у Волинській та Рівненській областях разом узятих.

У країнах з розвинутою велокультурою велосипедистів сприймають як повноцінних учасників дорожнього руху. Це означає, що вони можуть відповідати за порушення правил дорожнього руху, створення аварійних ситуацій чи іншу шкоду. Також можуть вимагатись шоломи, а в темний час доби – елементи на одязі або велосипеді, які відбивають світло. Тож це все змушує ставитися до керування велосипедом уважніше.

photo12

Реклама

Прихована потреба

Однією з організацій, що навчає відповідального водіння велосипедистів в Україні, є «Дитячі велоперегони “Ми – чемпіони!”», яка вже 10 років долучає батьків та дітей до українського велоруху. Вони починали з невеликих заходів, але тепер у їхніх змаганнях беруть участь аж до 900 дітей від 2 до 14 років. Нещодавно організація разом із велошколою FollowME також почала вчити дітей потрібних навичок водіння велосипеда, адже попит на такі знання зростає не лише в маленьких велосипедистів.

Зі слів Світлани Шатохіної, співорганізаторки дитячих велоперегонів, часто причиною ДТП є не тільки автомобілісти, а й власники велосипедів. Вони не часто знаються на правилах дорожнього руху, не завжди вміють показувати свої дії на дорозі або не мають маркування для перебування на дорозі ввечері. Та й навіть якщо з цим вони справляються, мало хто знає, як правильно падати, групуватися чи надавати першу допомогу.

Багатьом людям, які сідають на велосипед, здається, що не потрібно особливих знань. Говорячи про щось дуже просте, можуть порівняти: «Це як їздити на велосипеді». Однак розуміння хоча б базових правил пересування велосипедом необхідне. Ось лише 5 прикладів того, що може знадобитися:

  • Знання правил дорожнього руху. Повноцінні учасники руху мають розуміти, як він відбувається і як вони можуть не спровокувати небезпечну для себе та інших ситуацію. Треба розуміти розмітку, дорожні знаки та вміти розпізнавати потенційно небезпечні ситуації.
  • Вміння показувати руками рух. У велосипедистів немає сигналу повороту чи зупинки, але їм потрібно показувати це на дорозі, аби інші розуміли, що відбувається. Загальне правило: перелаштуватися чи повернути можна, піднявши перед тим руку в потрібному напрямку. Знак зупинки показується рукою, піднятою вверх.
  • Знання, як правильно тримати темп. Коли йдеться про поїздки на довгу дистанцію, то часто велосипедисти спочатку агресивно набирають швидкість, потім не крутять педалей зовсім – і так по колу. Проте така техніка тримання темпу загрожує травмою колін, а швидкість потрібно підтримувати постійно.
  • Вміння долати перешкоди. Перечепитися і впасти можна не лише через бордюр, але й нерівність на асфальті, викинутий шматок сміття, коріння дерев чи будь-що інше. Якщо не вміти правильно перестрибувати, то ризикуємо травмуватися, особливо на великих швидкостях.
  • Шолом та велорукавички. Травми голови – одні з найскладніших, які можуть трапитися під час аварії. Тому його важливо надягати, щоб убезпечити голову наскільки можливо. Рукавички – також недооцінений елемент одягу, адже здається, що вони потрібні лише проти натирань рук кермом. Насправді ж у більшості падінь велосипедисти намагаються «гальмувати» руками, тому рукавички захищають насамперед від цього.

photo13

Турботлива ініціатива

Перелічені поради, на жаль, не становлять навіть десятої частини того, що потрібно велосипедистам на дорозі для їхньої ж безпеки. У деяких країнах велограмотності навчають у школах, коли більшість починає їздити велосипедом. У Польщі діти 10-18 років, які їздять самі, мають складати спеціальний шкільний іспит на знання правил дорожнього руху (за це отримують посвідчення «karta rowerowa»). У Німеччині в школах також проходять короткий курс, де дізнаються про ремонт велосипеда, дорожні правила та інші потрібні речі.

На думку Світлани Шатохіної, і в Україні роботу над велограмотністю потрібно починати з дітей, адже вже з 14 років вони можуть ставати учасниками дорожнього руху. Проте в Україні наразі немає жодної дитячої велошколи, яка б навчила їх безпечного перебування на дорогах.

Таку навчальну ініціативу пропонує створити Світлана разом з колегами. Її проект «Дитячий велоклуб» має стати платформою для залучення нових людей до велоруху і навчання їх потрібного рівня велограмотності. Отже, до навчання мають входити такі частини:

  • Техніка катання. У цій частині розповідатимуть, як правильно тримати ноги, для чого використовуються різні види гальм, як гальмувати без ризику травм, як повертати, тримати темп та інше.
  • Техніка поведінки на дорозі. Де варто і не варто їздити, як планувати маршрут, як триматися колоною з іншими велосипедистами, правила дорожнього руху і спрямоване на них інтерактивне навчання.
  • Веломеханіка. У цій частині розповідатимуть про складники велосипеда, як потрібно за ним доглядати, як зрозуміти, що сталася поломка, і що потрібно, аби підтримувати велосипед у справному стані.

Для проекту планують розробити методики навчання, які б пояснювали кожен аспект якісно, зрозуміло і в супроводі спеціальних вправ на відпрацювання вивченого. Для цього потрібно залучити велотренерів та експертів, дорожню поліцію, а також фахівців, які допоможуть видати матеріали в друкованій формі. Це мають бути практичні поради, які стануть важливим компонентом безпеки на дорозі для кожної дитини і не тільки.

Фото: Sveta Minaeva

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus