Стартапер Мет Карпентер: «Мої ідеї з’являються завдяки алкоголю»

ship-enemies-glitter

Знайомся із Метом Карпентером, австралійським стартапером, який будує кар’єру на стражданнях оточуючих. У його портфоліо – дитячі книги з недитячим змістом, підступні конверти з блискітками, які надсилають на замовлення ворогам, після чого ті не можуть їх змити тижнями, та інші дивні проекти, які, втім, стають успішними і продаються за десятки тисяч доларів. Як йому це вдається? Ключ – мікс чорного гумору, нестандартного погляду на світ і невизнання обмежень.

«Я – жахлива людина»

У тебе немає вищої освіти. Ти закінчив школу й одразу почав створювати власні проекти?

Власне, я почав займатися цим ще під час навчання. Мені було 16, коли я став розробляти веб-сайти та працювати над проектами. Перший з них, що привернув хоч якусь увагу, називався HowManyMidgetsCouldYouEat.com («Скільки карликів ти зможеш з’їсти»). Це був сатиричний тест, який ненавиділи всі мої вчителі: їм не подобалося, що політично некоректна річ розповсюджується по Інтернету. Декілька педагогів говорили зі мною на цю тему, однак я продовжував писати адресу сайту на шкільних дошках та стінах. Гадаю, саме тоді я й вирішив присвятити свою кар’єру створенню нікому непотрібних проектів, що якось знаходять свою аудиторію.

Який зі своїх проектів ти можеш назвати найбільш непотрібним?

Думаю, це Hardcore Prawn Lawn. Я хотів побачити, чи зможу створити найбільш непридатний сайт та зробити його популярним – і мені це вдалося. Десь через рік Hardcore Prawn Lawn набирав у середньому 250 тисяч відвідувачів за місяць. Втім, він не став моїм найбільшим успіхом – всі говорили про цю дурню з блискітками.

Звісно ж, адже цей стартап став дуже популярним. Як у тебе з’явилася ідея складати блискітки в конверти й надсилати їх ворогам?

Вона з’явилася, тому що я – жахлива людина. Мені хотілося продемонструвати наскільки легко можна створити вірусний сайт та отримати зиск із постійної жаги медіа до контенту. До того ж, блискітки – це найгірша річ, яку я можу законно вкласти в конверт та надіслати комусь.

Як швидко сайт став вірусним?

Він набрав декілька мільйонів переглядів та замовлень на десятки тисяч доларів уже через 48 годин. Тоді я й вирішив, що не хочу провести своє життя за пакуванням дурнуватих блискіток у конверти. Спочатку я благав людей перестати купувати цей жахливий продукт, однак вони мене не послухалися, тому довелося виставити сайт на онлайн-аукціон зі стартовою ціною в один долар. Через тиждень я продав його за 100 000 австралійських доларів (приблизно 85 тисяч американських). Не надто погано для роботи, якій був усього тиждень.

Як гадаєш, що саме робить стартап популярним та успішним?

Думаю, це залежить від того, наскільки добре підприємець може втілити свою ідею. Вебсайт типу Ship Your Enemies Glitter не викликав би такого галасу, якби не ідеальне виконання. Ми створили всього одну сторінку з формою замовлення та текстом, що розважав відвідувачів. Потім у хід пішли сайти Reddit та Product Hunt – це найбільші майданчики, де збирається різноманітний контент, вони і стали фундаментом для розповсюдження проекту. Якби хоч один із цих кроків провалився, стартап перетворився б на чергову мертву ідею. Так, без цікавих думок не обійтися, але вони можуть лише привабити і зацікавити користувачів. Саме грамотний копірайтинг перетворює їх на людей, які приносять мені гроші, тому будь-який підприємець повинен знати свою аудиторію та «грати» з нею.

«Я не можу генерувати ідеї традиційними методами – сидіння в кімнаті з листком паперу відключає мозок (чи що там відповідає за креативність)»

Як у тебе з’являються всі ці ідеї? Завдяки мозковому штурму?

Завдяки купі алкоголю – так було з тими ж блискітками. Я запустив цей проект під час новорічних свят, 31 грудня, і тоді я пив. Багато. Я не можу генерувати ідеї традиційними методами – сидіння у зачиненій кімнаті з листком паперу та ручкою просто відключає мозок, чи що там відповідає за креативність. Тому доводиться займатися чимось іншим: гуляти по пляжу, розмовляти з друзями, випивати – або ж робити все це одночасно. До того ж, я краще працюю тоді, коли в мене немає грошей – адже доводиться йти на ризик для того, щоб їх заробити.

glitter

Що ж, стартап з блискітками безперечно вдалий, але йому більше року і він тобі вже не належить. Як щодо недавніх проектів?

Найбільше шуму викликала книга Where’s MH370? («Де MH370?») Це літак малайзійських авіаліній, що загадково зник 8 березня 2014, і його досі не знайшли. Я вирішив створити книгу, схожу на дитячі Where’s Waldo? («Де Волдо?» – серія книг з ілюстраціями, на яких потрібно було серед багатьох людей знайти Волдо), однак у моїй версії потрібно знайти не хлопця у дурнуватій шапці, а уламки літака. Смішно, але ця ідея з’явилася якраз після мозкового штурму – я думав, яку річ зараз найтяжче знайти і згадав про цей літак.

Після запуску книги ми влаштували ще один жарт для того, щоб її прорекламувати і безкоштовно роздавали фальшиві газети Daily Telegraph у Сіднеї. На обкладинці була розміщена інформація про те, що літак знайшовся і в усьому винна Північна Корея. Цю новину розмістили на Reddit і вона викликала багато думок: дехто вважав це гарним соціальним експериментом, інші – поганим жартом. Я ж думаю лише про те, що було б круто, якби нас тоді арештували – у такому випадку книгу стало б набагато легше просувати.

Якою ж була реакція аудиторії після випуску книги?

Загалом, вона була незвично позитивною. Звісно, я отримував загрози смерті, моя персональна інформація постилась онлайн і дехто використовував це для того, щоб надсилати мені образливі повідомлення, а не, наприклад, алкоголь. Втім, розумні люди знали, що я не хотів нікого образити – вони змогли побачити гумор. Я радий, що така аудиторія існує, адже книга зайняла довгих 8 місяців роботи – я б не зробив цього без підтримки сім’ї, друзів та, звісно ж, зникнення пасажирського літака.

Якою ж була головна ціль проекту?

Я б сам хотів прочитати книгу Where’s Waldo, присвячену пошукам цього літака. Розумію, що навряд чи комусь вистачить сміливості створити щось подібне, так що довелося взятися за справу самостійно. Втім, моя ініціатива не надто сподобалася авторам оригінальної книги – я отримав листа з проханням прибрати книгу впродовж 5 робочих днів, адже вони не хотіли, щоб Волдо асоціювався з цією трагедією. Шкода, але прохання довелося відхилити – натомість я підготував для них особливу ілюстрацію.

img

Думаєш, твоя версія книги Where’s Waldo підійде для дітей?

У дитинстві я сам був великим фанатом книг про Волдо: там чудові деталізовані ілюстрації, на які ти можеш витрачати години часу. Мені хотілося зробити все ідеально, тому я найняв дуже талановитого художника, який побажав залишитися анонімним. Він створив 12 яскравих ілюстрацій – зокрема, серед локацій є Північна Корея та Пекло, де можна знайти не тільки уламки літака, але й знаменитостей, спортсменів, міфічних істот, Ісуса (хоча насправді це одне й те ж саме). Тому я гадаю, що ця книга подобається багатьом, і дітям також. На жаль, вони дуже погано шукають зниклі літаки.

«Я не настільки брутальний та черствий, однак буду таким, якщо це необхідно для чергового проекту»

Ти казав, що отримував доволі серйозні погрози: вони тебе не лякають?

Не надто, якщо дивитися на них із маркетингової перспективи. Коли хтось спробує завдати мені шкоди, це породить шум у пресі, продажі книги шалено підскочать та надовго забезпечать мене грошима – тому я не надто переживаю. До того ж, я подумав про всіх тих, хто захоче виразити своє незадоволення – вони можуть зробити це на сайті. Я навіть створив спеціальну тему для цього листа – називається «Я маленька сучка».

Фотка_2Я боюся одного: що мій проект не стане успішним. Тому зроблю будь-що задля просунення своєї ідеї – навіть якщо це означає, що дехто розізлиться і почне мене ображати. Пам’ятаю, одна дівчина сказала, що книга «не має смаку» – довелося нагадати, що її не потрібно їсти.

Така бурхлива реакція людей ¬– нормальна? Сам не вважаєш свій гумор надто чорним?

Мені здається, це природа Інтернету, адже він дає купу волі. Якщо ти зробиш річ, яка не сподобається іншим, зараз вони легко можуть загрожувати тобі розправою. Я можу зайти у «Твіттер», написати, що сухопутні черепахи кращі за морських, і знайдеться як мінімум одна людина, що захоче вбити мене за таку неповагу. Насправді, я не настільки брутальний та черствий, однак буду таким, якщо це необхідно для чергового проекту. Наприклад, під час роботи з блискітками потрібно було створити образ набридливого юнака, який нікому не подобався – це я й робив.

То тебе геть не турбує думка інших людей? А як щодо рідних?

Мене не турбує думка оточуючих – хіба що вони можуть допомогти запустити новостворений проект. А рідні… Завдяки моїм витівкам мама змогла отримати новеньку автівку, тому не можу сказати, що вона чимось незадоволена.

Якою ти бачиш свою кохану людину – вона повинна бути такою ж шаленою як і ти сам?

Важко відповісти, але я гадаю, що вона повинна бути моєю протилежністю – інакше це будуть не надто здорові відносини. Одне я знаю точно: ніщо не приваблює так, як пристрасть. Терпіти не можу байдужих людей.

Зображення: соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus