Як працюють харчові пункти на Майдані

За три тижні страйків на київському Майдані побували сотні тисяч людей, багато – із інших міст України. Щоб мітингувалося їм комфортно, почали формуватися координаційні групи з волонтерів, котрі відповідали за проживання, обігрів, медичну й правову допомогу, а також харчування людей. А що на голодний шлунок страйкується не так бадьоро, наша кореспондентка вирішила дізнатися, як працюють майданівські кухні.

харчові_пункти_на_майдані_1

 

Зараз у будь-якій частині Майдану можна перекусити

Волонтери почали організовувати кухні на Майдані з перших днів мітингу. Спочатку у наметах для обігріву (що їх, до речі, виділила Київська міська державна адміністрація) просто наливали чай і каву, а потім почали приймати і видавати харчі біля монумента Незалежності, де виникла перша кухня. Наступну створили активісти організації «Молодіжний націоналістичний конгрес».

Зараз на території Майдану існує багато харчових пунктів. Фактично, у будь-якій частині по цей бік барикад можна перекусити канапкою, печивом і попити гарячого чаю чи кави. Годують людей і різні громадські організації. Біля монумента Незалежності і пам’ятника Михаїлу розмістилися дві польові кухні. До того, як знесли дальні барикади, там теж стояли окремі харчоблоки.

Однак основні пункти прийому і приготування їжі – це Михайлівський собор, КМДА, Жовтневий палац, Будинок профспілок. Кожен із них має свого тимчасового керівника (позмінно), координатора (який відповідає за весь процес приготування і подачі їжі в кожному приміщенні) і загального координатора всіх кухонь Майдану.

Підходжу до Будинку профспілок. Там – одночасно інфоточка, місце із загубленими речами, склад, прес-центр, хостел і кухня. Погрітися туди пускають кожного, дівчат – пріоритетно. Особливо якщо запитаєш: «А чи потрібні волонтери на кухню?»

Протискаюся між солідних хлопців-охоронців, котрі уточнюють, чи на кухні чекають допомогу. Переважно там дуже людно, особливо у морозну погоду. Близько 40 людей нарізають канапки, готують чай і гарячі страви, прибирають і чистять підноси.

Мене пропускають у внутрішню кімнату. Волонтери-керівники просять зняти верхній одяг і помити руки, потім – продезінфікувати оксоліновою маззю. Однак на цьому гігієнічні процедури не завершуються: мені одягають марлеву пов’язку, шапочку. А дехто із волонтерів ще й халати носить.

харчові_пункти_на_майдані_2

Реклама

Все дуже організовано і згуртовано

Йду до керівника кухні. Зараз на зміні – Юля. Вона нервово бігає, дивиться за всіма, скеровує подачу харчів. Запитую, чим можу допомогти.

«Підміни он ту дівчину на бутербродах!» – швидко зорієнтовується Юля.

Одягаю гумові рукавиці і знаходжу дошку для нарізання. Несміливо сідаю за столик.

Поруч мене – дві жінки. Одна мастить хліб майонезом, прямісінько на підносах, інша – накладає сир. Я беруся за ковбасу. Намагаюся різати акуратно, як до святкового столу. Однак старша пані через плече нашіптує: «Чого така тоненька ковбаса? Роби товстіші шматки, хай хлопці наші їдять».

Загалом, все дуже організовано і згуртовано. Біля входу – вільний стіл. Біля мого кутка з канапками – холодильник і пакети з хлібом. З іншого боку – склад чаю: пачки із ним стоять величезною пірамідою. За перегородкою – кухня для гарячих страв.

Ближче до входу – столи, де розливають чай і каву, а також – приймають брудні таці (їх одразу протирають).

Наповнені таці ставлять на вільний стіл прямісінько перед входом, звідки їх забирають волонтери і несуть на вулицю. Дехто із мітингувальників намагається вхопити собі канапки ще у самому приміщенні, однак більшість очікує на вулиці. Окремо з кухні беруть великі ящики їжі до дальніх барикад.

харчові_пункти_на_майдані_3

«Такої смачної їжі не куштувала ніде»

Зробивши таць так 15 канапок, я вирішила, що час допомогти й на роздаванні їжі, а заодно й  подивитися, як почуваються люди на вулицях. Верхній одяг вирішила не накидати. Однак змерзнути не встигла: канапки розлітаються швидко. Люди беруть, дякують й усміхаються.

Краєм вуха вловлюю, як Руслана зі сцени говорить, що такої смачної їжі, як на Майдані, вона не куштувала ніде.

Коло 5 ранку я – знову всередині кухні. Оголошують санітарну перерву. Люди сідають на стільці під стінами, відпочивають, заводять пісні. Особливо голосисті – семінаристи зі Львова. Один із них підводиться і вітає друга. У того сьогодні день народження. Дружньо співаємо «Многая літа».

Повністю втомившись, покидаю кухню. Тим паче, метро уже відчинилося. Почуваюся дещо незручно, оскільки я не одна така – починає бракувати волонтерів.

У дверях перетинаюся із жінкою, котра принесла пакетик із їжею, і востаннє кидаю оком на запаси на кухні. Окрім згадуваних уже пірамід чаю, багато пакетів хліба, солодощів, фруктів. Окремо стоять ряди домашніх закруток, а також – банки з медом і варенням. Дехто приносить готові страви. Калина, порізані лимони й натертий імбир чекають на тацях. А хтось із людей навіть ананас приніс. Звичайні кияни і приватні підприємці дбають по тих, хто стоїть на Майдані.

Бажаю жінці гарного дня. А вона – слави Україні. На вулиці співають гімн.

Фото: “Український тиждень”, “День”, Віталій Криштоп.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus