Не стерпиться, а злюбиться: мій Київ

kyiv2

Посвята до дня найкращого міста у світі

– У мене відчуття, ніби я тут застряг.
– Але ж «застряг» – не найкраще слово, щоб описати своє життя, чи не так?

Якщо тобі постійно хочеться втекти за першої нагоди, ти не у своєму місті. Можна подорожувати, поїхати на навчання чи стажування, але завжди кортітиме повернутися.

Своє місто – не обов’язково місто народження. Можна вперто називати себе місцевим чи місцевою, але нічого не знати про вулиці та будинки, повз які щодня проходиш, і нічого не робити для простору, у якому живеш.

Своє місто можна шукати роками. Та коли знайдеш, ти це відчуєш. Ти не зможеш там «застрягнути», навіть якщо захочеш: там ти зможеш тільки жити.

Не просто ще один місяць у календарі

З Києвом у мене був шлюб з розрахунку. По-справжньому я закохалася в нього лише в травні 2016 року. Тоді я працювала над бакалаврським проектом із журналістики й організувала свою першу екскурсію містом.

На той час я працювала над власним блогом. Якби я вивчала інтернет-журналістику, цього проекту було б цілком достатньо для бакалаврату, але я навчалася на телевізійника, тож знімала дипломний відеопроект про Київ. Часу було обмаль, тож екскурсії для іноземців і жителів міста видалися мені ідеальним варіантом.

На свою першу екскурсію я їхала в таксі: руки тремтять, запізнююся, хочеться валер’янки. У голові мільйон «а раптом»: а раптом ніхто не прийде, а раптом я забуду всі історії, а раптом усі англійські слова вилетять із голови? Велика машина, що поливала газони на бульварі Тараса Шевченка, облила й таксі. «Поганий знак», – подумалося.

kyiv3Замість запланованих двох-трьох годин екскурсія тривала довше: туристи різного віку, професій та національностей провели зі мною цілий день. Уже наступного дня ми зустрілися для зйомок, а додому я летіла, як на крилах: усе пройшло навіть краще, ніж я очікувала. Я досі часто переживаю цю ейфорію, повертаючись з індивідуальних екскурсій.

Того травня я знімала днями й ночами, зустрічала світанки й проводжала сонце з Києвом і камерою, відкривала для себе нові місця й досліджувала ті, про які, здавалось, уже все знала. Я хотіла просто відзняти бакалаврський проект, а відкрила для себе нову любов – Київ.

Тепер у мене часто запитують поради, коли найкраще приїжджати до міста. Я завжди кажу, що в травні. Бо травень може бути черговим місяцем у календарі де завгодно, але не в Києві.

Реклама

«Твої» місця

– О, ви знову по наполеончик? – запитує продавчиня грузинської кондитерської, куди я постійно забігаю по тістечка. Я киваю, передчуваючи солодку радість.

«Твої» місця – то неодмінна складова любові. Ти приходиш у бар іноді тільки для того, щоб обійняти дівчину за стійкою чи послухати музику, що буває там тільки у вечір четверга. Ти щойно переступив поріг, а в магазині знають, що ти купиш. У кав’ярні знають, що ти п’єш каву без цукру.

Коли в мене безсоння, я йду зустрічати світанок до Ботанічного саду, а ввечері – до Лаври. У цей час вона часто закрита, тому доводиться проникати всередину з монахами або паломниками, що прибули в пізній час. Ти відчуваєш себе частинкою міста і не боїшся лишитися в ньому наодинці, адже воно твій вірний супутник.

kyiv1

Любов через вивчення

Я не вірю в любов з першого погляду. Місто треба зрозуміти й вивчити, перш ніж по-справжньому полюбити.

Я постійно вивчаю Київ: дивлюся художні й документальні фільми, порівнюю старі й нові мапи, купую книги про Київ, досліджую давно відомі та секретні місця. І чим більше я дізнаюся, тим сильніше люблю.

Перш ніж заявляти, що не любиш, спробуй пізнати. І тоді вже, здавалося б, протоптані стежки засяють по-новому. «Любов виростає з любові. Коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю», – саме в Києві я зрозуміла ці слова Сковороди. Я полюбила це місто і вчу інших його любити.

Коли бачу іскру щастя в очах на своїй екскурсії, я й сама стаю щасливою. Такі моменти я називаю словом «кайфонула». Повертаюся додому із сяючими очима, бо стала свідком народження нової любові. І тоді, коли я виконую цю свою місію, моя любов теж міцнішає.

Бути там, де маєш бути

Є багато міст, у які закохуєшся за щось неймовірне, але де ніколи не захотілося б жити. Своє місто любиш не за, а всупереч: його шрами, недоліки, рани набувають якогось особливого значення. Ти вже не хочеш його переробляти на свій лад. Так між вами народжується безумовна любов.

Я багато подорожувала, були моменти, коли хотілося заховатися в літаку і повернутися. До дня, коли зі мною «стався» Київ.

Я люблю відкривати нові горизонти, зустрічати людей з усього світу, але моє серце досі вистрибує з грудей, коли я чую: «Пристебніть ремені безпеки, ми готуємося до посадки». Я тягнуся до вікна, щоб побачити вогні столиці.

Я приземляюся в найкращому місті на землі. Я в Києві. Там, де й маю бути.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus