Крістоф Майш: «Не варто надмірно оберігати студентів»

крістоф1

Крістоф Майш – докторант Європейського університету Віадріна із Франкфурта-на-Одері, Німеччина. Тривалий час навчався у Польщі, США, Норвегії і провів декілька наукових досліджень в галузі європейських студій та політології. Сьогодні заглибився у наукознавство, зокрема у історію та філософію науки. Саме ці наукові зацікавлення привели німецького докторанта в Український Католицький Університет (УКУ), в рамках міжнародної програми Еразмус+, щоб продовжити своє наукове дослідження у архівах. Крістоф Майш розповів про власні дослідження та поділився поглядами на українську освіту.

Вперше в Україні я був 10 років тому – зараз враження позитивніші

«У Німеччині я працював із німецько-польсько-чесько-білоруською громадською організацією в контексті міжнародної студентської громадської організації GFPS, яка зараз намагається розпочати співпрацю також і з Україною, – розповідає докторант з Німеччини Крістоф Майш. – Мені пощастило довідатись про програму Erasmus+. Згодом координатор програми Erasmus+ KA107 для України та Грузії в Європейському університеті Віадріна розповів нам про стипендійну програму та можливість досліджувати архіви у Львові».

Досі про існування такої програми Крістоф не знав, але рішення їхати до Львова, в УКУ прийняв доволі легко, тим паче, що воно не передбачало довгих та заплутаних бюрократичних кроків і, врешті-решт, підготуватися до стажування виявилось набагато простіше, ніж готувати індивідуальну заявку на Програму Еразмус+.

«Чесно кажучи, одного разу я вже побував в Україні, а саме у Львові. Це було приблизно десять років тому. У той час у мене було зовсім інше враження про Україну і особливо про Львів, аніж зараз, але ще тоді я зрозумів, що хотів би приїхати ще раз, – зауважує Крістоф. – Зараз враження здебільшого позитивні, я побачив багато змін».

Реклама

«Мені потрібна кава» – перше, що спало на думку у Львові

Попри доволі перспективне та цікаве майбутнє стажування, перша думка, яка спала на думку Крістофу після практично безсонної поїздки в нічному потягу, – «Мені потрібна кава». «Далі у Львові, сівши у таксі, я подумав, що це сьогодні дуже теплий осінній день (2 жовтня 2016 року – прим.) близько 20 C, тоді здалося, що попереду дуже гарна осінь, – розповідає Крістоф. – Втім вже наступного дня погода різко змінилася, похолоднішало, почав падати дощ. Але це не вплинуло на мій настрій».

Львів цікавий своєю мультикультурністю

«Я хотів побачити та дослідити нашарування історії, яке є дуже цікавим для мене, поєднання єврейського, німецького, австро-угорського, польського та, звичайно ж, українського Львова, – зауважує Крістоф. – Я намагався долучитися до культурного життя міста, концертів, музики та усього, що відбувається – від опери до концертів симфонічної музики, і звичайних концертів».

крістоф2

Історію країн потрібно вивчати у порівнянні

«Враховуючи те, що історія європейських країн тісно переплетена між собою, не можна розглядати окремо історію України, як і не можна розглядати окремо історію Польщі, Німеччини чи Росії, усі вони пов’язані між собою. Але завжди цікаво подивитися на історію з ракурсу конкретної країни. Наприклад, для мене цікаво дослідити погляди українських науковців на історичні зв’язки та порівняти їх з поглядами польських чи російських дослідників, які суттєво відрізняються. Саме цей спектр наразі недостатньо досліджений, тому й настільки цікавий для мене».

«Основна проблема, з якою я зіштовхнувся у Львові, – заплутаний доступ до архівів»

«Насправді мені так і не вдалося «подолати» доволі заплутану архівну систему і сповна скористатися архівними документами, – наголошує Крістоф. – Проте вдалося налагодити добрий зв’язок із професором Володимиром Склокіним (Володимир Склокін, кандидат історичних наук, в.о. завідувача кафедри нової і новітньої історії України Факультету гуманітарних наук – прим.), який допоміг мені доволі швидко підготувати всі необхідні документи і отримати доступ до архівів. Також професор познайомив мене з декількома колегами, які хоч і не були знайомі з моїм науковим дослідженням, але зацікавились ним, оскільки люди, діяльність яких я досліджую, походять звідси. І в результаті це знайомство допомогло мені більше, аніж доступ до архівів: вдалося детальніше з’ясувати деякі питання щодо України та ознайомитися із українськими статтями, які відкрили нові ракурси на різні питання».

Темою дослідження Крістофа є естетичний погляд на філософію науки у міжвоєнний період в Польщі («Представники критичної теорії у Польщі? Перетин знань і естетики у творчості польського міжвоєнного авангарду і ранньої франкфуртської школи» – прим.). Йдеться насамперед про дослідження праць двох вчених родом зі Львова. «Один з них – Людвік Флек, а інший – Леон Хвістек, який також є польським філософом логіки, художником та конструктором аксіоматичних ідей науки, досліджуючи, що таке наука і як з нею працювати», – каже Крістоф.

Власне про Людвіка Флека Крістоф підготував доповідь і здивувався, що в Україні він призабутий. «У контексті вивчення історії та філософії науки у Німеччині Людвік Флек став практично настільки важливим, як і Томас Кун – знакова постать в історії філософії та науки, вчений, який досліджував парадигми, різні способи та стилі мислення в науці, – розповідає Крітсоф. – Тепер Людвік Флек дуже відомий у Польщі та Німеччині, адже саме він запропонував ширші та різноманітніші рамки, які можна застосовувати для інших галузей наук».

У планах – дослідницька робота в науковому центрі в Єні

Упродовж 2017 року Крістоф має на меті завершити свою дисертацію та працювати над науковим дослідженням у дослідницькому центрі в Єні (Німеччина – прим.) Діяльність цього центру зосереджена на німецько-польських зв’язках, проте, у перспективі, може зосередитися і на дослідженні України та Росії. «Для мене також цікаво досліджувати взаємозв’язок польської та української історії і в цьому сенсі стажування в УКУ є особливо корисним – дуже добре, що існує програма стажувань та навчання для студентів за обміном, в рамках програми Еразмус+».

крістоф

«УКУ – університет не так європейського, як американського стилю»

До останнього візиту в країну Крістоф практично не був знайомий з освітньою системою в Україні, знав лише про існування декількох нових навчальних осередків, зокрема УКУ, як університету нового типу. «Як на мене УКУ університет більш американського, аніж європейського стилю, тобто, на мою думку, більший вплив на освітню систему, власне, американський, – переконаний Крістоф. – Наприклад, бакалаврсько-магістерська структура трохи відрізняється від тої, яка діє у Німеччині, її можна порівняти, власне, з американською з усіма плюсами та мінусами».

Про нескладну бюрократичну систему, простий доступ до навчальних курсів та відкриті дискусії з викладачами

Позитивом системи навчання в УКУ, на думку Крістофа, є два факти: по-перше, уся бюрократична система є дуже прямою і нескладною, а по-друге, коли виникає будь-яка проблема, що стосується навчального процесу, ти можеш вирішити її досить просто і за короткий час. Також значною перевагою є простий доступ до курсів, незалежно від рівня володіння українською. Існує і декілька англомовних курсів, втім, каже Крістоф, варто працювати над їх збільшенням. Загалом вивчення мови організоване дуже добре.

«Мені дуже сподобалось, що студенти та викладачі проводили відкриті дискусії. Тобто, якщо ти не погоджувався з тим чи іншим твердженням викладача, то міг подискутувати, запропонувати свій погляд. Для навчального процесу така відкритість є однозначно аргументом «за», – зазначає Крістоф. – Також для нас було організовані індивідуальні заняття для двох-трьох студентів, що є дуже незвичним для європейських вишів, де, як правило, у класі сидить близько двадцяти осіб».

А от що здивувало Крістофа, так це те, що студенти в Україні, у тому числі в УКУ, загалом молодші аніж у Європі, хоча ця тенденція поступово змінюється. Як правило, українську студенти отримують ступінь бакалавра чи магістра тоді, коли німецькі тільки розпочинають навчання після тринадцяти років навчання у школі та року на військовій службі чи волонтерстві.

«Потрібно дати студентам можливість «пливти» самостійно»

«Іноді я відчуваю, що викладачі побоюються давати студентам більше обов’язків. Тоді як потрібно вимагати більше і вірити, що вони можуть зробити це, якщо захочуть, – переконаний Крістоф. – Насправді з більшістю завдань студенти можуть впоратися самостійно, тому не варто надмірно оберігати їх, а навпаки – дозволити «пливти» самостійно. Це як кинути їх у холодну воду і подивитися, що відбуватиметься (сміється, – авт.)».

Натомість, додає Крістоф, захищати та оберігати студентів спочатку, а потім допомагати, коли вони не справляються, – це і є риса американської системи освіти. «Моя рекомендація – спонукати студентів вчитися самостійно і брати на себе більше обов’язків».

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Фото: Олександр Ласкін

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus