Книжки з гірським ароматом

mountains

Коли замислюєшся про літній відпочинок, то часто роздуми зводяться до двох «або»: або море, або гори. Що читати на пляжі, ти вже знаєш, тому пропонуємо підібрати книжки для гірського відпочинку.

«Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника

melnikЯрослав Мельник
«Маша, або Постфашизм»

Гори в цій книжці не головне місце дії, радше побіжне. Але те, як їх описано, забути неможливо. У цьому творі ти знайдеш геть інший образ гір – не місце спокою та натхнення, а арену боротьби за існування. Коли мандруєш горами, маєш бути готовим до забаганок та примх природи.

Головний герой, журналіст, тікає із самкою стора (істоти, яких не вважають за людей) в гори, щоб перебратися в табір, де всіх поважають і шанують. Проте герої виявилися геть не готовими до такої мандрівки. Вони були голі, тому кілька разів ледь не замерзли, самостійно добували вогонь, харчувалися ягодами. Після цієї книжки ти точно переосмислиш те, чим є гори, і, можливо, станеш набагато обачнішим. Бо хтозна, де чигає небезпека.

«Холод вже знову входив в нас, атакуючи все більше поверхню нашої нічим не захищеної шкіри. Знову ціпеніли м’язи, дерев’яніли суглоби.

Я подумав про камінці, які тягав у кошику з їжею. Можна було б спробувати спалити прути, з яких зроблено кошик. Потім, можливо, якби утворився жар, можна було б підтримувати деякий час вогонь з гілок куща. Вони сирі, але, може, вони би встигли підсохнути і спалахнути?

Я повинен був щось робити. Вийняв із кошика камінці і почав бити їх один об одного, спрямовуючи іскри на траву, якою було вистелено дно кошика (наші мізерні припаси я поклав збоку). Трава навіть і не думала загорятися. Сніг промочив її наскрізь.

У відчаї, я розламав один із прутів на дрібні друзки і почав скеровувати на них іскри. Але це було нерозумно. Ніколи друзки не займуться від іскри».

Реклама

«Солодка Даруся» Марії Матіос

matiosМарія Матіос
«Солодка Даруся»

Ти, мабуть, чув про цей знаменитий твір. Події розгортаються саме в горах, у глухому гірському селі Черемошне, що на Буковині. Головна героїня оповіді – солодка Даруся, яку односельчани вважають божевільною. Таке прізвисько вона отримала через одну страшну історію з дитинства.

Гори у творі відіграють особливу роль. Бо де ж іще могла трапитися така сумна подія? Де ще природа буде такою значущою й рятівною? Де б іще люди знали стільки одне про одного, а життя плинуло так тихо, спокійно, аж трішки нудно? Гори в «Солодкій Дарусі» не лише мовчазний фон, а й повноправний герой з власною роллю та впливом на долі інших персонажів. Візьми цю книжку із собою, якщо раптом здалося, що твоє життя нудне й нецікаве. Після прочитання ти точно це переосмислиш.

«Чому вона дурна, коли вона все розуміє, знає, що і як називається, який сьогодні день, скільки яблунь вродило в Маріїнім саду, скільки від Різдва до Різдва людей у селі родилося, а скільки вмерло?! В сільраді за таким розумом у книжку дивляться, а Даруся все у своїй голові тримає. З курми вона говорить краще, ніж із людьми. Дерева її розуміють, пси не займають, а люди – ні. Не можуть люди лишити Дарусю на саму себе.

Але з людьми вона не хоче говорити, бо тоді вони можуть дати їй конфету.

Та що про це думати, як нема про що. Люди в селі часом роблять таке, що навіть Даруся хапається за голову, але їх дурними чомусь ніхто не називає, а про неї, що говорить з деревами і квітами, і живе собі, як хоче, хоч і шкоди не робить нікому, думають, як про дурну».

«Природа усіх речей» Елізабет Ґілберт

prirodaЕлізабет Ґілберт
«Природа усіх речей»

Ця книжка – суцільна подорож. І природа відіграє тут важливу роль. Головна героїня – Алма Віттекер, жінка-біолог, яка вивчає мохоподібні. Вона обожнює науку й природу, робить різні наукові відкриття, вибудовує теорії. У романі порушується багато проблем: расова та гендерна дискримінація, виховання, стосунки батьків і дітей. Але також тут багато любові, зокрема до природи.

Якщо хочеш зрозуміти флору довкола, припинити скаржитися «на всю цю зелень, зарослі, через які неможливо пробратися», тоді цей твір для тебе. Хоча краще придбати електронний варіант, бо книжка товстенька – 700 сторінок. Але вона точно варта твого часу. А ще в ній багато еротичних сцен, які авторка описує доволі детально й навіть скрупульозно. Тому за читанням точно не знудишся.

«– Але чому б нашому Господу не бути ботаніком? – запитав Емброз. – Ким би, на твою думку, мало бути божество?

Алма всерйоз задумалася над його запитанням.

– Може, математиком, – вирішила вона. – Тим, хто пише і стирає. Множить і ділить. Бавиться з теоріями й новими розрахунками. Виправляє давні помилки. Як на мене, це було б логічніше.

– Але ті математики, яких я зустрічав, Алмо, мають не надто співчутливе серце й не леліють життя.

– Ну от, – сказала Алма. – Це чудово пояснило б те, чому людство страждає, а наші долі такі непередбачувані – адже Бог додає нас і віднімає, ділить і стирає».

А отут можеш почути уривок із книжки, який озвучує письменниця Мар’яна Савка.

«Гори говорять» Уласа Самчука

samchukУлас Самчук
«Гори говорять»

Тут удосталь насолодишся специфічною мовою гуцулів, відкриєш для себе їхній побут, а також дізнаєшся про гуцульське повстання від чільного учасника, адже розповідь ведеться від першої особи – Дмитра Цокана.

Гори тут – місце розвитку важливих і динамічних подій. А також вони вщерть наповнені людьми, тому в книжці трапляється й селянська бідність, і багатство, і життєві драми, і еротика.

«Вісімдесят років тому переходив горами великий гад. Переходив так десь з Крихаї до Тесаника. Коли проходив уночі, так світив, що всі села навколо й усі гори й навіть полонини освічував. О, скільки того Клочурєк знав. Тепер уже люди не вірять. Здрібніли й спорожніли. Минали вечорі, ночі, дні. Сонце виходило й заходило. Літо міняло зиму й навпаки. Ліси й звори шуміли щодня однаково. Гори ніколи не сходили зо своїх місць».

«Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського

t-n-zabutih-predk-vМихайло Коцюбинський
«Тіні забутих предків»

Ну як, як ми могли не згадати про цей хрестоматійний твір? Навіть якщо він тобі не подобався в школі чи ти зачитав його до дір під час підготовки до ЗНО, усе одно візьми книгу в гори. Бо там геть інші враження.

Здається, десь промайнула тінь Іванкової Марічки. А от почувся звук флояри. А що там у кущах ворухнулося? Невже Чугайстер? У Карпатах персонажі оживають, сходять зі сторінок книжки в реальний світ, особливо коли вони так смачно й соковито описані Коцюбинським. І, звісно, після прочитання варто переглянути однойменний фільм Параджанова. Точно не пошкодуєш.

«Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки, а в нього капав од часу до часу прозорий дзвін колокільця. З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс. І як трудно було вдивитись в те рухливе обличчя гір, так трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні, що вилась, тріпала крильцями коло самого вуха і не давалась».

А в тебе є улюблені книжки про гори? Ділися з нами в коментарях.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus