Гуманітарію, коли ти станеш за касу…

market2

Кілька істин із власного досвіду про те, що чекає на потенційних касирів та продавців-консультантів.

Одного дня в світлому й ясному студентському розумі (ні, не тільки гуманітарія з відомих мемів і нашого заголовку) постає думка: треба шукати підробіток. Часто ці пошуки закінчуються, а то й починаються знайомством зі сферою обслуговування. Але тільки попрацювавши певний час офіціантом чи касиром, розумієш: надовго тут затримуватися не варто і – даєш дорогу «молодим».

Усі мої поради суб’єктивні й ґрунтуються на власному досвіді. Так, два місяці цього літа я була продавцем-консультантом у місцевому торговому центрі. Ти можеш пройти повз мій блог, не погодитися з категоричністю деяких думок, але щось звідси можна й узяти собі до уваги. Втім навряд чи станеш заперечувати, що з найпершого дня ти стикнешся з такою проблемою, як ставлення клієнтів до персоналу.

Яким би крутим психологом, знавцем людських душ чи просто – милим зайчиком – ти б не був, тобі траплятимуться ті, що кількома словами чи самим поглядом зуміють зіпсувати весь день. Безсумнівно, це загартує тебе і навчить швидко опановувати емоції. Але коли такі ситуації траплятимуться кожного дня по кілька разів, нерви можуть не витримати.

Та сама ситуація з колективом. Не буду давати геніальні поради з тімбілдінгу, але кількох гуль ти все ж уникнеш, якщо одразу зрозумієш: поведінка й ефективність роботи людини часто залежать від її настрою та особистих обставин. Тому якщо дружбу зав’язати не вдалося, просто зрозумій: вас поєднують лише декілька спільних годин під одним дахом і вже на наступному життєвому етапі ви просто помахаєте одне одному ручками.

market1Якщо ти неприхований фанат маминих борщів і звик по-царськи пообідати – забудь про це. Скоріш за все, на нормальне харчування може банально не вистачати часу. При влаштуванні на роботу не полінуйся поцікавитися такою деталлю, як перерва на обід чи перекус. І вже точно: краще виділити зранку чи звечора півгодини на приготування чогось домашнього, ніж задобрювати шлунок булочками в очікуванні кінця робочого дня.

Після кількох тижнів може зникнути бажання взагалі чимось займатися. Пояснення дуже просте: в голові буде тільки те, як дійти до ліжечка й відключитися. Така фізична втома може перерости ще й в емоційне вигорання. В моєму випадку це супроводжувалося думками про те, що ніяк не розвиваючись, я повільно й упевнено іду до дна. Але якщо замінити тупе гортання соцмереж, яким займаєшся у дорозі, у вільну хвилинку на роботі чи після приходу додому, на хорошу книгу чи якісний фільм – все виглядає не так апокаліптично.

Ковтком свіжого повітря стане смс про нарахування зарплати. Адже заради цього все й починалося! І з іншого боку, це може тебе трохи дезорієнтувати. Виявиться, що фізичною роботою можна заробити у кілька разів більше, ніж інтелектуальною. То чи варто тоді ходити на пари, готуватися до семінарів чи врешті – взагалі отримувати освіту зі справи, яку любиш, але не можеш знайти достойно оплачувану роботу?

Так, друже, ще й як варто. Але тільки якщо ти справді вчиш те, що тобі подобається, і майже з самих підгузків розповідав, що виростеш і станеш, до прикладу, журналістом. Зрозумій: Геракліт не казав дурні, й усе справді тече й змінюється. Попри те, що десятки Youtube-блогерів переконують у цінності миті, повір: якщо прямо зараз тобі доводиться запитувати людей чи не потрібен їм пакет – все це тільки тому, що тобі 20. А попереду ще багато чого крутого.

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus