За що ми любимо Київ

main1

Студвеївський гайд по українській столиці

Сьогодні День Києва, і ми не могли не написати про його значення для кожного з нас: воно впливає на нас, а значить, і на те, що ми робимо. Фотограф, листівка зі стікерпаку та «місця сили» команди Studway – головні складові нашого святкового гайду по місту. І так, тепер ви дійсно знаєте, де нас шукати.

postcard

До речі, стікери можна придбати тут. Просто напиши нам у приватні повідомлення ;)

vania-novikov

Хто: Ваня Новіков, головний редактор Studway
Де: Парк «Нивки»

Я люблю це місто і пишаюся тим, що знаю його історію та історію своєї сім’ї в ньому, навіть номер будинку на вулиці Льва Толстого, де жила моя прабабуся до Другої світової. Тут багато місць, про які я можу сказати «люблю»: Парк партизанської слави, Маріїнський парк, Байкове кладовище.

Коли ти втомлюєшся на роботі й емоційно виснажуєшся, треба якось це компенсувати. Для цього я приходжу сюди, сідаю на лавочку й годую качечок. Цей парк тягнеться від Берестейської до «Нивок», колись ним займалися, але тепер тут кропива по коліна.

Донедавна на одному зі ставів був ресторан, схожий на корабель, – радянська будівля на воді. Якось я взяв катамаран, підплив і розглядав відвідувачів зблизька у вікна. А потім я проводив у цьому парку співбесіду з Вітою, нашою редакторкою новин, і побачив, що та будівля затонула, – не знаю чому, але мені стало дуже сумно.

vania-novikov-2

Майже все своє життя я люблю Київ. Уперше я потрапив сюди, коли мені було років 7-8: мама на мій день народження привезла мене кататися на пароплаві, вони тоді ще були прикольними. А жив я в передмісті, тому не можу не залежати від природи: напроти мого вікна в дитинстві було поле кукурудзи й соняшників, ми з друзями бігали через трасу красти кукурудзу, ходили в ліс по гриби. Я звик до того, що природа має бути поруч, вона мене живить.

У Києві є будівлі, які я обожнюю, наприклад, колишня караїмська кенаса з елементами мавританського стилю (нині – Будинок актора), аеропорт «Жуляни», маєток Лібермана, НСК «Олімпійський». Я не зможу переїхати в інше місто, бо там, як мінімум, не буде київського «Динамо».

Якби в мене була машина часу, я повернувся б назад на 15 років і надавав би лящів архітекторам, які так зіпсували місто. А зараз я переробив би людей: не розумію, як можна настільки брутально смітити в місці, де живеш.

Київ ідеального розміру: по ньому швидко й зручно переміщатися, але є місця, де я рідко буваю, а поїздка до них завжди трішки пригода. Місто стає дедалі більше вільним. Тут відбувається все.

inga-kolba

Хто: Інга Колба, керівник проекту Studway
Де: Голосіївський парк

Я живу поруч із Голосіївським парком, це місце дуже моє. Я люблю знайомити з ним інших, бігати тут, відпочивати, падати з велосипеда й дивитися, як чоловіки з японським спокоєм рибалять. Мені подобається пологий приємний берег із соснами, ком’юніті мамочок, розслаблені люди з книжками. Тут є один спокійний заклад з відкритим майданчиком, який я називаю «літнім офісом», бо іноді приходжу туди попрацювати.

Я переїхала до Києва 11 років тому, після цього завжди жила тут. Ця частина міста прийняла мене відкрито і з любов’ю, дала змогу зрозуміти, ким я є. Інколи втішала, інколи підштовхувала до чогось. Людина за своєю природою є істотою самостійною і трохи самотньою – важливо прийняти це, щоб наблизитися до щастя. Зрозуміти це допомагає перебування тут, посеред зелені й на відстані від інших людей.

inga-kolba-2

Київ так само перебуває в пошуках себе, як і багато хто з нас, інколи цей пошук не закінчується ніколи, що теж добре. Місто змінюється, адаптується до нових умов і вимог, але разом з тим зберігає свою зелену, смачну, простору ідентичність.

Я б хотіла, щоб у Києві був комплексний підхід до візуальної складової: тоді людям було б приємніше тут жити. Мені подобається Сан-Франциско: там дуже дороге житло, бо в них забороняють зводити мільйон поверхів задля більшої вигоди забудовника. Можливо, це не дуже зручно, але в результаті ми бачимо місто, яким його задумували архітектори. Я хочу, щоб Київ теж був таким, щоб доріжки в парку було рівними, а бордюри нормальними. І паркінги, зони для спільного проведення часу, наприклад, буккросинг, столи для настільного тенісу.

Якщо раптом мені доведеться змінювати місце життя, я б хотіла, щоб воно було так само зеленим, щоб я могла вийти з дому і за 5 хвилин дістатися до лісу. І щоб їжа була настільки смачна, як тут.

oksana-rasulova

Хто: Оксана Расулова, журналістка і редакторка Studway
Де: Метро «Площа Льва Толстого»

Уперше я потрапила до Києва, коли мені було 10 років: переїзд через Дніпро і вид на Лавру запам’яталися назавжди. Тоді, дивлячись на ще не знайоме місто з вікна автобуса, я вирішила, що хочу жити тільки тут.

Я переїхала, бо стала студенткою КНУ. Це одна з причин, чому для мене особлива ця станція метро: поруч Червоний корпус і хімічний факультет, куди я їздила на першому курсі.

Найбільш знакові події в моєму житті відбувалися тут. З метро «Площа Льва Толстого» я йшла зранку на перший мітинг біля Червоного корпусу, тут ми зазвичай зустрічалися з друзями з «КНУ Протесту» і йшли в «Креденс» або McDonald’s розбиратися з тендерними документами й обговорювати вибори. Тут є паби, з яких ми вибігали опівночі, щоб встигнути на останнє метро. Саме в цьому McDonald’s я отримала свою першу журналістську роботу, тут я говорила по телефону з Інгою, домовляючись про посаду літературної редакторки півтора року тому.

Мені дуже шкода, що місто втрачає історичне обличчя. Я обожнюю архівні фото старого Києва і з радістю перенеслася б туди на тиждень-другий. Хотілося б побачити, що тут було до того, як усе почали руйнувати. У цьому сенсі мені теж подобається вхід до метро: помітно, що колись було написано не «площа», а «площадь». Для мене це символ зв’язку з минулим і видимості історії, навіть коли її намагаються приховати.

vasia1

Хто: Василь Хащовий, редактор можливостей Studway
Де: Поштова площа

Коли я вперше приїхав до Києва з Кривого Рогу, дядько привів мене саме сюди. З Поштової площі почалося моє знайомство з містом, вона мене підкорила. І підкорив мій перший у житті McDonald’s. Мені було 11. Уже дорослим я вирішив переїхати сюди.

Тепер я по кілька разів на тиждень буваю на Поштовій площі. Існує не так багато речей, які викликають у мене сентиментальний настрій, але тим дитячим спогадам це вдається.

Я люблю Київ за його енергію, а ще за знайомство з багатьма класними людьми. Завдяки цьому місту я став самостійним і дорослим.

anastasia-chernukha

Хто: Анастасія Чернуха, більд-редактор і SMM Studway
Де: майданчик перед Національним музеєм історії України

На цьому місці відбувалися визначні для мене події. Наприклад, в останній день навчання в університеті ми з подругами прийшли саме сюди, щоб поговорити про важливі для нас речі. Тут я зрозуміла, що закохуюся: кілька років тому на День вуличної музики мій хлопець витягнув мене танцювати, це було дуже мило, на нас дивилися люди, а я сміялася й танцювала. У моменти, коли в мене трапляється щось погане, я пропоную друзям іти до музею. І я тут, коли все класно.

Ще одне особливе для мене місце – дворик з альтанкою за Михайлівським собором. Уперше я потрапила туди рік тому, хоча живу в Києві від народження. Тоді я відповіла собі на багато запитань, і це місце стало для мене важливим. Я не приходжу туди як до церкви: для мене це тихий закуток у самому центрі Києва. Там приходять відповіді, а тут, біля музею, приходять висновки.

Коли я дивлюся на спальні райони Києва, мені хочеться все перебудувати з нуля: я зробила б їх чистішими й затишнішими. Колись я навіть хотіла стати архітектором, щоб реставрувати будинки. Сподіваюсь, одного разу в мене буде достатньо коштів, щоб врятувати стару будівлю.

Я завжди сприймала Київ однаково: у цьому місті є все, на що в тебе є запит.

vita-bendiuk

Хто: Віта Бендюк, редакторка новин Studway
Де: Пам’ятник Булгакову на Андріївському узвозі

Мій перший спогад про Київ – Маріїнський парк у 9 років. Я родом з Вінниці, переїхала до Києва на навчання. Місто мені подобалося завжди, але складно було адаптуватися до його ритму. Після переїзду вдалося розкрити свої таланти, я отримала простір для того, щоб виплеснути свою енергію: Київ дає таку можливість, якщо ти цього хочеш.

Я люблю Андріївський узвіз, бо тут поруч мешкали Булгаков і Врубель, мої улюблені письменник і художник. Тут відбувалося багато містичних подій загалом і багато важливих для мене особисто.

Моє перше серйозне місце роботи було на Хрещатику, мене дуже змінило студмістечко на ВДНГ, де я жила, кінотеатри «Київ» і «Жовтень». Я режисер, і якби знімала фільм про Київ, то це було б щось на зразок «Білої гвардії»: точно про революцію, 20-ті роки, точно з містичним нахилом. Мені дуже подобається та епоха, коли люди відчувавали причетність до історії. Мені подобаються епічні періоди, коли кожен може змінити світ, коли важливим стає ефект доміно і найменша деталь може вплинути на розвиток подій. Коли я тут, у мене теж є це відчуття.

Мені подобається Маріїнський парк, особливо вночі: тоді відчуваєш, що Київ не змінився з початку минулого століття. Мені хотілося б побувати в тих часах, я навіть могла б там жити: головне з людиною, яку люблю.

iryna-dobrutska

Хто: Ірина Добруцька, менеджер з комунікацій
Де: Оболонська набережна

У Києві мені пощастило жити поряд з набережною, я обожнюю це місце з його особливою атмосферою: вода дає мені відчуття спокою та безпеки. Лише тут я можу приглушити шум чужих думок і відчути себе. Мені подобається планувати щось у цьому місці: тоді здається, що немає нічого неможливого.

Я переїхала до Києва нещодавно і ще не встигла полюбити його, як Львів чи своє рідне місто. Проте мені тут подобається. Місто – це люди, які тебе оточують, а тут із цим усе в порядку, люблю своїх колег і нових друзів. А ще Київ – це місто амбіційних і перспективних людей, це теж приваблює.

Мені хотілося б розвантажити столичну інфраструктуру, перемогти кількагодинні затори і шалені потоки людей у метро, які іноді підривають мою філософію пацифізму. Хочеться більше свободи руху.

Кажуть, що Київ за останні роки став дуже європейським, комфортним містом. Я не знаю, яким він був раніше, але зараз мені хочеться більше затишку, іти вулицею й розуміти, що тут приємно. І щоб люди, коли ти говориш їм «смачного» чи «гарного вам дня», не думали, що ти проситимеш у них гроші або агітуєш за партію. Ще зарано робити остаточні висновки, але точно можу сказати, що життя в Києві зробило мене сміливішою, уважнішою до деталей і людей. А ще дало мені розуміння того, що все залежить від тебе і, якщо хочеш чогось досягти, ти повинен добре попрацювати над цим.

Фото: Вікторія Мохова

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus