В обіймах творчості Франца Кафки

Автор: Ізабель Toрнер

Автор: Ізабель Toрнер

Сьогодні виповнюється 133 роки зо дня народження одного з найвизначніших німецькомовних письменників ХХ століття Франца Кафки. З цього приводу можна завітати до Праги, щоб побачити 45-тонну футуристичну скульптуру у вигляді його голови чи принаймні послухати «Перевтілення» у виконанні Бенедикта Камбербетча.

Ми ж пропонуємо добірку книг про та за участю Кафки, створених письменниками і філософами під впливом його абсурдних канцелярій, фантомів жалю та невиразних передчуттів. Камю, Дельоз, Муракамі та Бурчуладзе доводять: читання Кафки може викликати розщеплення свідомості (мабуть, саме тому для дітей передбачена адаптована версія).

Вальтер Беньямін, «Франц Кафка»

«Мистецтво Кафки – мистецтво пророче. Вражаюче точно зображені дивні речі … настання яких письменник відчуває у всіх життєвих взаємозв’язках, не вміючи, однак, у цей невідомий і новий порядок себе «вставити»».

Ким насправді був Кафка? Безсумнівно, зауважує видатний німецький філософ та літературний критик Вальтер Беньямін, у центрі всіх своїх романів знаходиться сам автор. Проте події, що з ним відбуваються, ніби навмисне роблять його непомітним, штовхають у «серцевину банальності». Як Пруста чи Бодлера, Беньямін вважає Кафку «своїм» автором, та їх об’єднує зв’язок значно глибший. Творчість обох мислителів – це постійне прагнення здійснити неможливе, висловити невимовне, відобразити невловиме. А найцікавіше в книзі – аналіз творів Кафки в особистому листуванні Беньяміна з Гершомом Шолемом та Теодором Адорно.

Реклама

Альбер Камю, «Надія та абсурд у творчості Франца Кафки»

«У його творах проступає приголомшливе обличчя людини, яка відвертається від своєї природи, черпає у власній суперечливості підстави для віри, а у плідному розпачі – підстави для надії».

«Людина ніколи не буває суцільно нещасливою», – писав французький письменник-екзистенціаліст у повісті «Сторонній». Чекаючи на вирок у тюрмі через випадковий і безглуздий за своєю суттю злочин, головний герой повісті приходить до висновку: він звик би жити навіть у стовбурі висохлого дерева. «Тож, якщо подумати, я не сиджу у стовбурі висохлого дерева. Є люди нещасніші за мене». Саме ця особливість притаманна й творчості Кафки, стверджує Камю в есе, що присвячує письменнику, яким захоплюється. Не варто розцінювати кафкіанські твори як крик відчаю. Чим трагічнішим постає в його описах людське буття, тим більш непохитною виявляється надія на справжнє щастя.

Автор: Ізабель Toрнер

Автор: Ізабель Toрнер

Жиль Дельоз, Фелікс Гваттарі «Кафка: за малу літературу»

«Кафка має щось від Дракули завдяки своїм листам. Кафка-Дракула володіє своєю лінією вислизання у власній кімнаті, власному ліжку й своєму джерелі далекої сили, яку ці листи приносять йому».

Інтерпретація творчості Кафки з присмаком французького постструктуралізму. Звичайно, тут кафкіанські твори постають у вигляді «ризоми» або «кореневища», нори, де ховається австрійський письменник. Також філософи Жиль Дельоз та Фелікс Гваттарі пропонують поглянути на спадок австрійського письменника, з точки зору малої літератури. Проте не в розумінні афоризмів, мініатюр, оповідань та листів, а як малу літературу меншини, що для власного існування використовує мову більшості (наприклад, німецьку, у ситуації з Кафкою).

Харукі Муракамі, «Кафка на пляжі»

«Виходить, я бачив перед собою власний внутрішній світ, і те, що здавалось загрозливим, насправді – відлуння прихованих у мені страхів. Павутина, що огортала мене – павукова мережа, розташована в моєму серці. І птахів, які співають над головою, я виростив сам».

Про величезний вплив творів Кафки свідчить ще й те, що провідні майстри східної прози звертаються до його образів і відтворених почуттів. Бюст Говарда Лавкрафта, або Всесвітню премію фентезі японський письменник Харукі Муракамі отримав саме за роман, де головний герой – Кафка. Складні відносини з батьком, грецький міф про Едіпа, загадкові пророцтва – типові складові класичного кафкіанського твору, але з відкритим звертанням до паранормального, і це, на хвилинку, серед подій у Японії другої половини ХХ століття (капітуляції та окупації Америкою).

Автор: Ізабель Toрнер

Автор: Ізабель Toрнер

Заза Бурчуладзе, «Розчинний Кафка»

«З точки зору сюжету, нічого особливого, – дає оцінку сам автор, – але ось назва мені подобається. В принципі, через назву й збираюсь написати. «Розчинний Кафка», так буде називатись, – і чомусь сам і переклав: Instant Kafka».

Грузинська сучасна література. Провокаційний постмодернізм, грубість чи то прямолінійність письма, відверта психоделіка. Нічні клуби, глянцеві журнали та безтурботне життя грузинської легковажної молоді. Кафка тут присутній символічно, хоча й фізично також, як ідея для «роману в романі». Головний герой хоче написати новелу про людину, яка викопує на Ольшанському цвинтарі кістки Франца Кафки. Очищає їх від землі, розбиває молотком на шматочки, пропускає через кавомолку, і ось тепер щоранку «бере ложку цього пилу, сипле в склянку, додає цукру, заливає окропом, перемішує й п’є». Отже, чиста психоделіка.

Метью Рот, «Мій перший Кафка: втікачі, гризуни та гігантські жуки»

«If nobody comes,
then nobody comes.
I’ve done nobody any harm.
Nobody’s done me any harm.
But nobody will help me.
A pack of nobodies
would be rather fine,
on the other hand».

Завдяки американському письменнику, сценаристу та дизайнеру комп’ютерних ігор Метью Роту заплутані сюжети Франца Кафки можуть зрозуміти навіть діти. Ідея створити спрощену ілюстровану книгу на основі творів письменника виникла у Рота, коли він читав його своїм дочкам. Автор книги зауважує, що в кафкіанських сюжетах міститься безліч підказок та пояснень, проте більшість читачів знаходить їх із часом, відкриваючи нові тлумачення та сенси. Саме тому, на його думку, ці твори підходять для адаптації. І вони мають усі шанси стати улюбленим дитячим читанням.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus