Форми навчання у ВНЗ: як обрати правильну

uni

Українські виші пропонують три форми навчання: стаціонар, заочка й вечірня зміна. В окремих випадках надають індивідуальний графік. Розповідаємо, які їхні переваги і недоліки.


Які є форми навчання?

Закон України «Про вищу освіту» визначає три форми навчання: денна (стаціонарна), заочна (дистанційна) та змішана (вечірня). Окрім цих форм, існує ще індивідуальний графік навчання.


У чому особливості денної форми навчання?

Денна (стаціонарна) форма навчання є основною, тож на ній навчається найбільше студентів. «Денники» відвідують усі лекційні й практичні заняття, мають домашні та письмові завдання. У кінці кожного семестру є залікова й екзаменаційна сесія, яка триває близько місяця, однак це залежить від конкретного вишу.


Що таке заочка?

Заочна або дистанційна форма навчання передбачає, що ти легко можеш працювати, а на навчання витрачатимеш час лише під час сесії. Сесій стільки ж, скільки і в звичайних студентів, але відбувається вона зазвичай раніше. Перед сесією заочникам начитують лекції із сесійних предметів. Передбачається, що весь інший матеріал ти опрацюєш самостійно.

Вартість навчання на заочній формі зазвичай нижча, ніж на денній. Але й кількість державних місць тут також суттєво менша, а інколи взагалі відсутня.


Чим відрізняється вечірня форма навчання?

Офіційно вона називається змішаною. Ця форма – своєрідне поєднання стаціонару й заочки. Заняття зазвичай проводяться ввечері кілька разів на тиждень. Перевага над стаціонаром у змозі поєднувати навчання й роботу. Перевага над заочкою – більше число занять, але менша кількість матеріалу для самостійного опрацювання.


Як перейти на індивідуальний графік?

Це радше виняток, а не правило. Офіційно індивідуальний план не є окремою формою навчання: він є винятковою можливістю студента «брати участь у формуванні індивідуального навчального плану». Механізм переведення студентів на індивідуальний графік кожен виш визначає самостійно, для чого зазвичай розроблено внутрішні документи вишу. Якщо таких нема, то рішення приймає декан.

Для оформлення індивідуального графіку потрібно написати заяву на ім’я декана факультету. Підставою для надання індивідуального графіку є робота за спеціальністю, вагітність, хвороба або інша поважна причина, яку варто підтвердити документально. Зазвичай індивідуальний план надають на один семестр, а потім його потрібно поновлювати.

Детальніше в нашому матеріалі.


Яка різниця між дипломами заочника й студента стаціонара?

Технічно – ніякої. Зазвичай у дипломі не пишуть форму навчання, але її можуть указати в додатку. Утім, для працедавців це зазвичай не має великого значення, на відміну від твоїх практичних навичок.


Особистий досвід

Олександра Місюра, студентка денної форми навчання КНУ ім. Тараса Шевченка: «Кількість предметів залежить від семестру: у першому в мене було багато пар, тепер менше. Лекції звичайні: лектор розповідає якусь інформацію. Хтось перевіряє присутність студентів, а хтось ні. Семінари відбуваються по-різному: комусь досить однієї відповіді протягом пари, окремі викладачі прагнуть заповнити всі клітинки балами, а деяким байдуже. Сесія тримає приблизно місяць. Спочатку тиждень-півтора заліки, потім іспити».

Катя Косів, студентка заочної форми навчання ЛНУ ім. Івана Франка: «Навчатись на заочному легше, ніж на стаціонарі. Ставляться до тебе лояльніше. Приходимо на сесію раз на півроку: одразу начитування й іспити за минулий рік – так щороку. Семінарів немає, а практичних хоч мало, але вони є. Це все міфи про заочне, що там нічого не навчишся: нас справді вчать.

Учитись подобається, є можливість працювати. За півроку все встигаю: і підготуватися до сесії, і скласти іспити».
Назар Ленківський, студент заочної та денної форми навчання ЛНУ ім. Івана Франка: «У першому семестрі було начитування в середині півріччя, а в кінці – начитування й сесія. Здебільшого проводили 3-4 пари після обіду, тобто до 9 години вечора. Я навчаюся на стаціонарі факультету журналістики й на заочці юридичного. Мені було важко поєднувати. Сесія проходила змішано: половина іспитів та заліків – суто формальні, а на інші потрібно було вчити білети.

На денній формі вчитися краще, бо на заочці все стисло: 2 теми за лекцію, 4 вчіть вдома, потім по тому вчіть білети й відповідайте. Викладачі розраховують на самостійне опрацювання. Можу точно сказати, що ні я, ні мої колеги підручник із конституційного права не відкривали. А на денній формі більше й часу, й можливостей опрацювати матеріал».

Дар’я Бавзалук, студентка ЛНУ імені Івана Франка, навчається за індивідуальним графіком: «Я почала навчатися за індивідуальним графіком з 2-го курсу. Щоб перевестися, написала заяву в деканаті й додала довідку з місця роботи. Після заяви вчена рада вирішила, що моя причина є вагомою, і надала індивідуальний графік, який щосеместру потрібно поновлювати.

Потім я підходила до кожного викладача з аркушем, який він мав підписати, дізнавалася, що маю зробити протягом семестру. Усі роботи й сесію я здаю разом зі своєю групою. Навчатися на індивідуальному графіку складно, потрібна дисципліна, щоб після робочого дня сідати писати конспекти чи вчити навчальний матеріал. Від викладачів потурань нема, те, що я працюю, – моя проблема».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus