Моє Еразмус-життя у Нідерландах: освіта на вагу золота

фото 1 ОСНОВНЕ

Поїхати за обміном стояло в моєму списку цілей дуже довго. Коли на третьому курсі я отримала стипендію на весняний семестр навчання в Університеті Гронінгена за програмою Еразмус+, то перебувала у стані повної ейфорії. Спакувала свої валізи, сиділа у літаку рейсом на Амстердам і везла із собою багато очікувань. Я летіла з дому на 5 місяців самостійного життя у інший кінець Європи. Коли приїхала, то зрозуміла, що і валізу, і очікування можна відправити назад.

Гронінген – невелике студентське містечко на півночі Нідерландів. Країни тюльпанів, млинів і вільних наркотиків. Університету Гронінгена понад 400 років і він входить до топ-100 найкращих університетів світу. Загалом нідерландська освіта мене дуже приємно здивувала. За 5 місяців я отримала набагато більше, ніж очікувала.

Про структуру семестру та вибір предметів

Семестр ділиться на 2 блоки, у кінці кожного – іспити. Предмети обираєш сам: або коротенькі лише на один блок навчання (5 кредитів) або більш насичені на цілий семестр (10 кредитів). При цьому якість курсів від тривалості не залежить. У випадку Еразмусу треба розуміти: ніяких гарантій, що ти зможеш прослухати обрані під час аплікації предмети немає. Так сталося і у мене: з п’яти предметів, які я вибрала в Україні, затвердили тільки два. Довелося в останній момент обирати те, чого ніяк не планувала. Але попри побоювання, я була задоволена усіма дисциплінами, які прослухала. А бізнес-курс, на який мені, мистецтвознавцю, випадково довелося записатися, навіть змінив мою майбутню спеціалізацію!

Реклама

Про навчальний процес, лекції та семінари

У нідерландських університетах лекції не є обов’язковими для відвідування, а всі матеріали, необхідні для вивчення курсу, викладають на спеціальний студентський портал. А ось бути на семінарах обов’язково – часто це просто обговорення певних тем, без конспектів. Бали за них не ставлять: семінари проводять, щоб усі могли подискутувати і розібратися в матеріалі. Працюєш на себе і на іспиті не плаваєш у відповідях.

Стосунки між викладачем і студентом дуже демократичні – обговорити структуру наукової роботи можна за чашкою кави, викладачі аж вимагають, щоб їх перебивали на лекціях, якщо щось незрозуміло. А ще – продумані навчальні плани, неймовірно зручні бібліотеки, свіжі статті і книги, практичні завдання, якісні презентації – це навчання у задоволення.

фото 2

Про групові проекти

Що для мене було особливим у нідерландській системі навчання, так це групові проекти. Майже кожен предмет, окрім лекційно-семінарської частини, має такі завдання: письмова робота, презентація, проект. Наприклад, наукову роботу на 25 сторінок ми писали і презентували вп’ятьох. Люди різного віку, національності, орієнтації – з усіма треба спрацюватися і впевнено подати свої ідеї. Бал отримують один на всіх, критерії оцінювання різні (від розкриття теми до рівня англійської мови), а до того, як проект читатиме викладач, спеціальна програма Ephorus перевірить його на плагіат.

Про іспити

Щодо навантаження, то я б радше сказала, що там серйозно ставляться до навчання, ніж «важко вчитися». Але вчитися на хороші оцінки в Університеті Гронінгена – це як кинути собі виклик. Прохідний бал іспиту – 5.5, що зовсім не відповідає нашому 60-61. Щоб здати на цей мінімум, треба опрацювали абсолютно всі матеріали і розібратися у текстах і статтях. А сам тест дуже схожий на старе добре ЗНО – різного типу запитання, обмежений час і постійний контроль без шансу списати. Максимальний бал 9-10 отримують дуже рідко і це надзвичайно цінується. Програми курсів дуже різні, але розроблені так, що готуючись до всього вчасно і не відтягуючи на останнє, можна отримати своє європейське А. У період підготовки до іспитів усі бібліотеки забиті вщент до 12 ночі, а з 8 ранку можна побачити чергу студентів.

Про мову

У моєму випадку – англійську, з рівнем B2 якої я приїхала. Нідерландською ніколи не цікавилася, не вчила і жодного разу вона мені так і не знадобилася. Але для всіх охочих є повно безкоштовних курсів. Навчатися перший місяць було не дуже просто: через специфічну наукову лексику важко було читати тексти і писати самостійні роботи. Але швидко звикаєш і за кілька тижнів уже не гуглиш нові слова. У Нідерландах абсолютно всі вільно розмовляють англійською, тому тут легко порозумітися. Але водночас не слід сподіватися на те, що це підніме твій рівень англійської – це друга іноземна всіх, хто тут живе або навчається. Хіба що втрапити у компанію одних американців чи британців.

Про стипендію

Щомісяця 800 євро: стипендія повністю покривала моє проживання у гуртожитку (370 євро – 15 хв на велосипеді від університету), витрати на харчування (як на ненажерливу дитину) і навчальні матеріали (але майже все є у бібліотеці і електронних каталогах). Цього цілком вистачає на повноцінне життя. Заощаджуючи, можна подорожувати, купувати деякі речі або привезти додому трохи євро. На додаток, грант Еразмусу оплатив мені повну вартість перельоту і кишенькові витрати на ті дні, які не входили у період самого навчання (можна приїхати на кілька тижнів раніше). Самому треба оплатити довготривалу візу (близько 300 євро) – отримуєш європейсько-нідерландську айді-пластикову картку, яка дійсна на весь період твого навчання і на три додаткових місяці після його закінчення.

Про середовище і мультикультуралізм

Просто уявіть, що на цілих півроку близько 1000 сильних студентів з усього світу з’їхалися на 5 місяців у одне місце. І ти – один з них. І повинен знайти своїх людей, у яких вчитимешся і які вчитимуться в тебе. Перші дні – не десятки, а сотні знайомств. Усіх не запам’ятаєш, але треба виокремити для себе середовище, у якому ти яскраво проживеш це маленьке Еразмус-життя.

фото 3

Спілкуватися доведеться переважно не з нідерландцями – вони дружні, але часто надають перевагу «своїм». Легше і безпечніше відшукати українців чи інших «наших» – саме так багато і роблять. Але якщо вийти із зони комфорту, то відкриваєш значно ширші кордони. Студенти з Німеччини, Австрії, Швеції, Канади, Іспанії, Італії, Словаччини, Латвії, Саудівської Аравії, Чилі, Малайзії – у нас склалося таке міжкультурне середовище, коли не мало значення, звідки ти і яку релігію сповідуєш. Спілкування з іноземцями – це як альтернативна освіта, надзвичайно цікавий і незабутній досвід. До того ж, Нідерланди – це особлива країна свободи, і тут надзвичайно цікаво спостерігати, як за 5 місяців всі хочуть відчути смак цієї свободи.

Про відсутність кордонів, окрім особистих

Важко передати відчуття, коли нарешті для тебе відкриті всі кордони Європи, а лоукости довозять до топових європейських міст за 10-20 євро. Якщо заощаджувати, то за стипендію можна об’їздити всі країни ЄС. Дехто з українців так і робив. Особисто я поїздок на день-два не визнаю. Зрозуміла, що хочу більше зануритися у нідерландську студентську атмосферу і відчути цю країну. Найкращі музеї, неймовірні шоппінг-моли, вінтажні магазини, альтернативні простори і купа інших цікавих місць – у цій маленькій країні є все. Подорожувати по Нідерландах дуже дешево і легко – за 7 євро у будь-яку точку країни, а відстань від між крайніми містами всього 4 години їзди.

Про те, що мені дав Еразмус+

За 5 місяців я зрозуміла, що те, що я вивчаю – моє. Все, що так не подобалося у парах домашнього університету, відійшло на другий план. Воно є неважливим, якщо хочеш досягти успіху у своїй справі. Еразмус ідеально підходить і тим, хто хоче продовжити своє навчання у європейському університеті, але має сумніви. Це схоже на генеральну репетицію. У всіх сенсах.

У всій цій програмі є два переломних періоди. Це перші тижні, коли ти освоюєш людей, мову і нові можливості. І в один момент усвідомлюєш, що твоя мрія – це саме те, що з тобою зараз відбувається. Емоційно важче, коли програма закінчується і ти повертаєшся додому, де майже нічого не змінилося, але змінився ти. Якось я натрапила на фразу Home may be the same but I am certainly not – і це дуже велика правда.

Якщо хочеш більше філософських зізнань про програму, читай цей короткий Еразмус-цитатник.

фото 4

Що далі, або Чи є життя після Еразмусу?

Хоч би як я цього не хотіла, доводиться проходити через «постеразмусівську» депресію. Період, коли шкодуєш за тим, чого не зробив, і сумуєш за своїми друзями. Але подолати це допомагає розуміння, що ти взяв планку і тепер не можеш розслаблятися. Я стала думати більш масштабно. Ставитися до деяких речей простіше, а до людей – більш толерантно. Я знаю тих, хто після Еразмусу покинув навчання в Україні, і почав займатися іншою справою. До цього не заохочую, бо у кожного свій рецепт, як знайти себе. Еразмус – це більше, ніж просто навчання. Це маленьке життя, поки що це моє найбільше досягнення і мої найкращі півроку, які переконали – все можливо, якщо ти працюєш над собою.

Фото: Ольга Пилипенко.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus