E-gov здорової держави: як змінюється українська освіта

man 3

Нині електронне врядування – один з найбільших трендів державного управління. Львів’яни розплачуються за проїзд через QR-код, кияни замовляють довідки через сайти, а в Київському політехнічному інституті є можливість вивчати електронне врядування. То що це таке і які наразі успіхи в України?

Суть справи

Електронне врядування вже доволі давно і добре відоме у світі, а розвинуті країни так чи інакше його використовують. Головна ідея – перевести в онлайн-режим певні функції та послуги від держави. Тобто без зайвої потреби збирати папірці та комунікувати з представниками системи.

У державі з розвинутою системою e-gov набагато простіше отримати документи, оформити запит чи управляти власним будинком через ОСББ. Попри страхи, що система може «лягти» чи зламатися, вона спрощує роботу держави завдяки функціям, які мають максимально стандартизований алгоритм дій. А також мінімізує набридливу бюрократію.

Реклама

Еталони

У багатьох західних країнах уже давно зрозуміли, що змін уникнути неможливо, і вдалим прикладом е-врядування часто називають Естонію. «Там проводили навчання та пояснювали державним службовцям, що потрібно робити. Зрозуміло, що їм були потрібні навички володіння комп’ютером і гнучкість до сприйняття нового, інакше б їх замінили», – пояснює Євгенія Поремчук, керівниця проекту «Розумне місто».

Естонська система вважається однією з найкращих у світі. За останні 15 років їм вдалося спростити майже всю комунікацію громадян із державними органами. Усі громадяни мають персональний кабінет, який дозволяє запитувати інформацію та документи, голосувати на виборах і навіть отримувати медичні рецепти онлайн. Держоргани зі свого боку також не вимагають зайвого: усі дані за потреби можна отримати автоматично.

workspace 2В естонській системі кожен державний орган зберігає тільки ту інформацію, яка необхідна для його роботи. Коли в процесі виникає потреба в даних, які зберігають інші відомства, вони обмінюються ними за запитом. Таку систему розділеного обміну інформацією естонці назвали X-road. Вона ж стала першою у світі платформою для обміну даними між країнами – Естонією та Фінляндією.

Звісно, з такими системами теж може трапитися збій. Наприклад, у 2007 році відбулася серія хакерських атак, через яку протягом двох тижнів державні та банківські послуги Естонії були заблоковані. Проте саму систему через специфічний спосіб зберігання та захисту даних зламати не вийшло. Євгенія Поремчук зазначає: «У будь-якої системи завжди будуть слабкі місця. Головне – не боятися їх визнавати та удосконалювати написаний код. Та ж Естонія розробляє тепер пілотний проект створення резервних копій баз даних».

Іншим прикладом ефективного електронного урядування є Сингапур, де першу програму автоматизації державних функцій створили ще в 1980-ті роки. Тоді це було необхідно, щоб зменшити паперову документацію та підвищити продуктивність. Уже згодом зрозуміли: автоматизація сприяє ще й залученості громадян у життя держави так само, як і рівню задоволеності ним.

Гальма реформи

Та якщо електронне врядування – це так добре, то чому його не введуть усюди? На думку Євгенії Поремчук, причиною цього є страх. Працівники державного сектору бояться, що в них зникне робота. Але експертка запевняє: автоматизація не впливає на кількість робочих місць, натомість змінює їхню якість.

Страх – не єдине, що зупиняє держави від уведення е-врядування. Серед причин – брак кваліфікації та політичної волі. Нова система може не тільки спростити взаємодію з державними органами та інституціями, але й суттєво зменшити корупцію. Отже, люди, які мають вигоду від корупції тепер, будуть чинити опір змінам, що припинять або різко зменшать ці схеми.

Також, уводячи електронне врядування, більшість країн стикається з необхідністю розширювати доступ до інтернету. Очевидно, що для міста-держави Сингапур чи для Естонії з населенням 1,3 млн це зробили легше, ніж у випадку України, де станом на 2016 рік лише 44,1% населення мають доступ до інтернету, а близько 25 млн людей взагалі не підключені до мережі.

online2 (1)

Українські практики

Попри можливі перешкоди, експерти зазначають і наші успіхи на шляху до введення e-gov. Дмитро Хуткий, голова «Центру розвитку інновацій НаУКМА» та менеджер групи електронної демократії в «Реанімаційному пакеті реформ», вважає розвиток електронного врядування в Україні бурхливим. «Змінюються процеси, мінімізується кількість етапів та кількість контактів з представниками влади. Лише останнім часом з’явилася можливість реєструвати та ліквідувати бізнес онлайн, тепер довідки можна отримати, не виходячи з дому», – коментує він.

Можна сказати, що Україна перебуває у вигідному становищі: у нас немає тривалих напрацювань у сфері електронного врядування. Саме тому ми можемо спиратися на досвід інших країн, запроваджуючи ті практики, які вже довели свою ефективність та надійність.

Вдалим прикладом в Україні є система «Є-data», яка дозволяє відстежувати використання бюджетних коштів, сервіс електронних петицій до президента або Київської міськради. Важливим прикладом е-демократії називають і сервіс «Громадський бюджет» Києва.

Насправді проектів, які вдаються, в Україні набагато більше, і вони не обов’язково запозичені з-за кордону. Зокрема, сервіс публічних закупівель ProZorro є унікальною українською розробкою, але ним уже зацікавилися й інші країни.

online1 (1)

Флагман змін в освіті

Зміни останніх років, пов’язані з інформатизацією, торкнулися й української освіти. Уже створено індивідуальні онлайн-кабінети для отримання результатів ЗНО, сайт Vstup.info, а також Єдину державну електронну базу з питань освіти. Ці системи спрощують весь процес паперової тяганини для вступників. Єдина база дозволяє подати документи на вступ через інтернет, а сайт Vstup.info – дізнатися, чи вдалося пройти в бажаний виш.

Зміни відбуваються і в Міністерстві освіти і науки: наразі там оновлюють ІТ-інфраструктуру та впроваджують систему електронного документообігу. Проект розробляли у співпраці з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та з допомогою компанії Microsoft. Раніше в міністерстві всі внутрішні документи та кореспонденція були письмовими, а їхній облік та зберігання були технічно складним заданням. Тепер усі документи долучаються до електронної системи, що робить її більш прозорою та організованою.

Поки що введення нових технологій не зачепило окремі навчальні заклади, проте в Міністерстві є плани, як це змінити. «Тепер створюється нова система електронного документообігу між міністерством та університетами, де також буде збір фінансової звітності. Ще працюємо над створенням нової освітньої платформи, де будуть розміщені інтерактивні підручники з медіа-контентом. Ми хочемо здійснити перехід від школи знань до школи компетентностей», – розповідає Роман Греба, заступник Міністра освіти і науки.

Зі слів чиновника, тепер вирішуються ті питання, які постають під час введення е-врядування в будь-якій сфері: доступ до інтернету й технічне забезпечення. Саме ці проблеми є первинними для впровадження сучасних технологій. Що ж до запланованих змін, то вони мають вирішити декілька основних проблем української освіти. Для прикладу, збір фінансових звітів сприятиме прозорості університетів і потенційно зменшить корупцію, а освітня платформа для шкіл сприятиме доступу до освіти з усіх куточків України.

Планується, що така система буде аналогом платформи Moodle, яка широко застосовується у європейських ЗВО. Щоправда, український аналог працюватиме спочатку зі школами, а лише потім із ЗВО. У ньому буде зручно контролювати зміни в навчальному плані, запис на дисципліни, домашні завдання та багато іншого. І, якщо все вдасться, навчання в Україні стане більш індивідуальним та зручним.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus