Дзень Волі: як це – бути студентом-активістом у Білорусі

фото_2

Дзень Волі – звучить романтично. А тепер водночас болюче. 25 березня масові арешти активістів спалахнули у Республіці Білорусь з новою силою. Що роблять студенти на революціях, як їх затримують і що відбувається за дверима автозаку – далі.

*Ми не можемо надати ні прізвищ, ні фото згаданих у тексті героїв задля їхньої безпеки.

Як усе почалося

Місяць тому КНУ Протест їздив «на обмін досвідом» у столицю Білорусі. Там я познайомилася зі студентськими активістами Яўгеном і Крысціяном – ми слухали «Океан Ельзи» в офісі на party-street, а потім пили гарбрату (себто чай) і говорили, що «ще не все втрачено».

Яўген, який давав мені інтерв’ю про вищу освіту у Білорусі, вчора перестав виходити на зв’язок. Його арештували на 5 діб, офіційне формулювання – голосно лаявся на вулиці. За кожну добу, проведену в ізоляторі, арештований повинен заплатити державі 5,5 доларів – Яўген ще позавчора збирав суму для інших арештованих, тепер збиратимуть для нього.

Я одразу ж зайшла на сторінку Крысціяна і побачила пост, що його затримав АМАП (аналог ОМОНу) і він не буде виходити на зв’язок у соцмережах.

Стало зрозуміло – ситуація серйозна.

Реклама

Марш недармоїдів у Мінську

Марші недармоїдів – назва мітингів, що відбуваються в Білорусі з лютого 2017 року. Це реакція на так званий «декрет про дармоїдів» – документ, відповідно до якого білоруси, що не мають офіційного місця роботи, мусять платити податок державі.

фото_1Масові арешти почалися 25 березня після Маршів у Дзень Волі. Тисячі людей вийшли на вулиці міст з гаслом «Жыве Беларусь!», розтягнули на вулицях БЧБ (національний прапор – не плутати з державним) і одягнули символіку пагоні (національний герб).

У Мінську колони не змогли пройти навіть до центру – рух на проспекті Незалежності перекрили кордони із силовиків. За описами очевидців далі почалося пекло: людей вантажили в автозаки, били, валили на землю, відвозили у відділок. За словами Крысціяна та інших активістів, арештували приблизно 1 300 людей. Загалом за різними даними – від 800 до 1 500 людей.

фото_3

Причому арештовували всіх – починаючи від пенсіонерів закінчуючи студентами і навіть неповнолітніми.

фото_4

фото_5

Історії студентів

Ось як описує події Крысціян: «Я був в офісі “Весни” (правозахисна організація – авт.) через те, що мені виписали догану в університеті (Білоруський державний педагогічний університет – авт.) за виїзд за кордон 4–6 березня. Заяву на академічну відпустку я написав, але її ще не підписав ректор. А ще є мої пости у “Твіттері”, де я показую проблеми країни й універа – у мене більше 300 тисяч переглядів. За це хочуть відрахувати. І за політичну активність».

фото_8За словами активіста, двічі співробітники міліції вже намагалися його затримати, але втретє у них вийшло – в офісі правозахисного центра «Весна». Там він окрім вирішення своїх проблем, повинен був сидіти у Штабі й відслідковувати інформацію про те, що відбувається на мітингу.

фото_6«“Весна” не встигла розійтися після зборів, усіх спостерігачів “Весни” і Білоруського Хельсінського Комітету затримав АМАП о 12:45 – всього 57 людей. Добре, що хоч не надто били, але у мене після кидання на підлогу є травма коліна, кульшового суглобу і забій на руці, – розповідає Крысціян. – Затримання відбулося за 15-25 секунд. Просто увірвався АМАП. Ще арештували дівчинку 15 років, яка просто прийшла в офіс.

Це було дико – нас на РУВД Первомайского району тримали 2-3 години. Перевіряли документи у кожного. Протоколи не склали, співробітники представилися, але посвідчення не показали. Були оператори у штатському, яких теж затримали в офісі – вони все знімали. Про це швидко заговорили у ЗМІ – тому і відпустили.
Чесно кажучи, я трохи панікую».

фото_9Даша, білоруська письменниця, скидає мені відео того, як АМАП бере в облогу активістів. Люди біжать з однієї сторони вулиці на іншу, під’їжджають автозаки.

«Тое, што адбываецца зараз у Беларусі, гэта дно. Дно дэмакратыі і назвы нашай краны “рэспубліка”», – пише вона мені.

Переклад українською

фото_11

фото_12Саша, яка приїжджала до України, а потім запросила і нас до Мінська, каже, що не може зібратися з думками. Я прошу розказати про найжахливіший момент – і вона каже про наступ АМАПу:

«Я, на самай справе, не змагла нават паўдзельнічаць толкам: да першапачатковага месца збору мы не змаглі прарвацца. І мы шлі з горкі ў бок найбольш масавага скаплення людзей, пабачылі, што там ужо стаяць два кардоны. Калі мы былі метраў за 300 да месца ачаплення, кардон пачаў рухацца і ўсе людзі пабеглі на нас. Вось, пэўна, гэта быў самы страшны момант: усе бягуць, а за імі, побач і перад імі АМАП і аўтазакі».

Переклад українською

Туманне майбутнє

Державне телебачення демонструє мирну картинку, переконує, що акція була незаконною і підтримки серед населення не знайшла: показують кілька фото кордону АМАПу на безлюдних вулицях, беруть фейкові коментарі, роблять вигляд, що все нормально, а група замовних бойовиків «хоче влаштувати у Мінську Майдан».

Крысціян каже, що, можливо, доведеться тікати з країни. Даша – що сподівається на краще. Саша – що не знає, як бути далі, і ніхто того не знає. Яўген поки що у СІЗО, але коли він вийде, і йому буде що сказати. 

Поки ясно одне – далі буде.

Редакція «Студвею» і слідкує продовжить слідкувати за долею активістів.

Фото: Радіо Свобода

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus